WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

результати їх застосування не завжди адекватні наміченій меті. Проте зараз спостерігається відхід центральних банків розвинутих країн від прямих методів впливу до ринкових.
До найважливіших адміністративних інструментів можна віднести:
- механізм готівкової емісії;
- встановлення "стелі" кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам;
- пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, межі вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки;
- обмеження споживчого кредиту;
- обмеження на відкриття філій та відділень.
Застосування адміністративних інструментів є доцільним у тому випадку, якщо ринкові методи регулювання не приносять бажаних результатів у той чи інший проміжок часу. Прикладом застосування адміністративних інструментів НБУ в Україні було встановлення тимчасового обмеження для комерційних банків на видачу вкладів фізичних та юридичних осіб в листопаді-грудні 2004 р. у зв"язку з політичними подіями в країні.
Система опосередкованого регулювання грошового обігу є елементом економічних методів державного управління. Вона охоплює три механізми монетарної політики:
- регулювання норми банківських резервів;
- регулювання облікової ставки на позики, що надаються центральним банком;
- здійснення операцій на відкритому ринку.
Резервні вимоги щодо зобов'язань комерційних банків є інструментом, який відзначається простотою у застосуванні, що разом із безпосереднім впливом на рівень ліквідності комерційних банків робить його досить привабливим.
Обов'язкові резерви є часткою банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними актами має зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та їхніх депозитів у центральному банку.
Резервні вимоги розглядаються як пасивний інструмент, що підтримує та супроводжує активніші монетарні інструменти.
Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки отримують можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через додаткове кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються. Внаслідок того, що лише незначна частина усіх активів комерційних банків знаходиться у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення пасивів банківської системи.
Наявність банківських резервів відповідає інтересам банківської системи, оскільки вони виступають умовою нормального функціонування платіжно-розрахункового механізму банківської системи. До того ж банківські резерви виконують функцію страхування ненадійних позик: знижуючи ризикованість банківських вкладень та мінімізуючи втрати від банкрутств банків, вони є гарантією стабільності банківської системи у цілому.
Метою застосування резервних вимог є:
- обмеження темпів зростання грошової маси;
- вилучення надлишкових коштів із грошової сфери;
- формування жорсткого зв'язку між грошовою базою і грошовою масою;
- регулювання попиту на банківські ресурси.
Роль мінімальних резервів для високорозвинутої банківської системи полягає не в тому, що вони є фондом ліквідності, а у тому, що вони - інструмент регулювання кредитної діяльності банків.
Норма мінімальних резервних вимог встановлюється у законо-давчому порядку.
Політика мінімальних резервів як інструмент грошово-кредитної політики використовується Національним банком України для плану-вання та регулювання обсягів грошової маси в обігу, підтримки ліквідної діяльності комерційних банків щодо їхніх зобов'язань стосовно залучених коштів юридичних та фізичних осіб.
НБУ використовує норматив обов'язкового резервування як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики з метою контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження або збільшення грошового мультиплікатора.
Зобов'язання виконувати резервні вимоги виникає у комерційного банку з моменту отримання ліцензії НБУ на право здійснення відповідних банківських операцій. Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі комерційного банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком коштів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ.
Практично в усіх країнах світу комерційні банки можуть отримати кредитні ресурси у центрального банку, котрі останній надає з певними процентами. Дисконтна чи облікова ставка, що застосовується центральним банком при операціях з комерційними банками щодо врахування короткострокових державних облігацій і переврахування комерційних векселів та інших видів цінних паперів, що відповідають вимогам центрального банку, називається офіційною обліковою ставкою. Офіційна облікова ставка - це плата, яку бере центральний банк при купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів їх оплати.
Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів комерційними банками. Чим вищий рівень офіційної облікової ставки, тим вища вартість кредитів рефінансування центрального банку.
Разом з тим різний рівень офіційної облікової ставки стимулює також переміщення капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає на стан балансу руху капіталів і на платіжний баланс різних країн. Таким чином, зміна офіційної облікової ставки використовується і яі метод валютного регулювання.
Регулювання облікової ставки відноситься до ринкових інстру-ментів грошово-кредитного регулювання. Механізм регулювання за допомогою змін офіційної облікової ставки досить простий. Наприклад, якщо центральний банк має за мету зменшення кредитних можливостей комерційних банків, - він підвищує облікову ставку, роблячи тим самим дорожчими кредити рефінансування. Якщо ж метою центрального банку є розширення доступу до кредитів комерційним банкам, - він знижує рівень облікової ставки.
Шляхом маніпуляцій офіційною обліковою ставкою центральні банки впливають на стан не лише грошового, але й фінансового ринку.
Національний банк України використовує облікову політику головним чином для забезпечення надійності та стабільності банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу країни.
Для того, щоб облікова ставка Національного банку використо-вувалась у повному обсязі як інструмент монетарного регулювання, вона повинна відповідати певним принципам:
- забезпечення позитивного рівня облікової ставки щодо інфляції;
- рівеньоблікової ставки повинен перебувати в
Loading...

 
 

Цікаве