WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

центрального банку не пов'язані безпосередньо з його головним завданням, проте сприяють його реалізації. До таких функцій належать управління державним боргом, проведення аналітичних досліджень і ведення статистичної бази даних, виготовлення банкнот та інші.
Серед усіх функцій центрального банку найважливішими є функції в системі регулювання пропозиції грошей. Згідно ст. 6 Закону "Про Національний банк України" основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
2.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ
В умовах ринкових відносин кругооборот капіталу здійснюється у грошовій формі. Грошовий оборот являє собою процес безперервного руху грошових знаків між суб'єктами економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. З кількісної точки зору грошовий оборот - це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються у народному господарстві [8, с. 52].
Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які приймають участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту держави. Усі вони певним чином одержують грошові доходи, заощаджують чи витрачають їх і цим впливають на економічні процеси.
Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між суб'єктами грошового обороту:
- центральним банком і комерційними банками;
- центральним банком і державою;
- комерційними банками;
- підприємствами й організаціями;
- банками і підприємствами;
- банками та населенням;
- державою, населенням і підприємствами;
- підприємствами, організаціями та населенням;
- фізичними особами;
- банками і фінансовими інститутами різноманітного призначення.
По кожному з цих каналів гроші здійснюють зустрічний рух як у національній, так і в іноземній валюті. Центральний банк як організатор грошового обороту є вихідним і кінцевим пунктом моделі грошового обороту, оскільки він - єдиний емісійний центр держави. Наповнення економіки грошовими коштами центральний банк здійснює через комерційні банки, які є основною ланкою моделі грошового обороту - через комерційні банки здійснюється кругооборот готівки і безготівкових платежів.
Емісія грошей займає особливе місце в функціонуванні центрального банку. Тільки йому надано законодавче право випускати в обіг готівку - банкноти та розмінну монету. Обсяги емісії готівки регулюються центральним банком з урахуванням загальних задач його грошово-кредитної політики. Сам випуск готівки здійснюється шляхом продажу банкнот і монети комерційним банкам в обмін на їх резерви в центральному банку. Емісія грошей виконує такі функції:
1) Забезпечення економіки засобами обігу, платежу, нагромадження для нормального її функціонування. Це головна функція. Кількість грошей, необхідну для функціонування народного господарства, можна підрахувати виходячи із суми вартостей усіх вироблених за певний період товарів і послуг та швидкості обігу грошей.
2) Покриття дефіциту державного бюджету (в критичній ситуації,
коли інших джерел покриття немає). Наслідком надлишкового випуску грошей є інфляція, за якої відбувається зростання цін,
дезорганізація господарського життя, соціальна напруженість.
3) Регулююча функція - збільшуючи або зменшуючи емісію грошей у розумних межах, держава може сприяти пожвавленню економіки шляхом вливання грошових засобів, боротися з ростом цін, скорочуючи ці вливання. Одним із аспектів регулюючої функції емісії грошей є підтримка стабільності національної грошової одиниці.
Емісійну діяльність розглядають у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні під емісійною діяльністю центрального банку мають на увазі випуск в обіг лише готівки, а у широкому розумінні емісійна діяльність означає поповнення грошового обігу усіма видами грошових коштів, що обумовлює збільшення сукупного грошового обороту.
Центральний банк є монополістом щодо випуску в обіг готівки. Він здійснює також емісію безготівкових (депозитних) грошей, проте тут центральний банк не є монополістом. Створенням безготівкових грошей також займаються комерційні банки.
Кількість грошей в обігу зумовлюється емісією Центрального банку. Зростання його активів, незалежно від напряму росту, неминуче призводить до збільшення грошового обігу суспільства.
Відмінність центрального банку від інших кредитних інститутів полягає в тому, що він сам створює для себе ресурси кредитування. Інші банківські установи у процесі здійснення своїх кредитно-розрахункових операцій в основному лише перерозподіляють створені центральним банком грошові засоби.
У відповідності до чинного законодавства, Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху - від випуску в обіг до знищення вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет. НБУ розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки тощо.
Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на території України. Він встановлює правила випуску обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.
2.2. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
2.2.1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ І ЦІЛІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
Під грошово-кредитною (монетарною) політикою розуміють комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк.
Суть державного регулювання за допомогою грошових інстру-ментів - це кількісна зміна пропозиції вільних грошей і зміна "ціни кредиту" - процента, що визначає попит на позичковий капітал і масштаби приросту вкладів, тобто формування пропозиції кредитних засобів.
Майже всі інструменти монетарної політики здійснюють опосе-редкований і загальний вплив на економіку. Розрив у часі між використанням того чи іншого інструмента грошово-кредитної політики і його ефектом досить тривалий, крім того кількісний результат застосування цих інструментів важко піддається попередній оцінці.
Регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних методів передбачає створення умов, при яких економічний суб"єкт сам приймає рішення, що відповідають інтересам держави. Це здійснюється через ринок цінних паперів, зміну грошової маси, банківських резервів і процентних ставок.
Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи - центральний банк і відповідні урядові структури - міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції щодо страхування депозитів, а також інші установи.Визначальна роль
Loading...

 
 

Цікаве