WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

значення для розвитку ринкової інфраструктури. Положення центрального банку є відображенням тих процесів, що відбуваються в економіці, рівня розвитку її політичних інститутів, демократичних традицій суспільства, його економічної культури тощо.
В ринкових умовах центральні банки - це установи, юридично незалежні від виконавчих органів влади, головним призначенням яких є забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.
Правовий статус центральних банків розвинутих країн закріплений у правових актах: законах про центральні банки та їх статутах, законах про банківську та кредитну діяльність, у валютному законодавстві. В більшості випадків основним правовим актом, що регулює діяльність центрального банку, є Закон про центральний банк, який визначає його організаційно-правовий статус, функції, процедуру призначення вищого керівного складу, взаємовідносини з державою і національною банківською системою.
Незалежність центрального банку від уряду може приймати форми політичної та економічної незалежності. Умовами політичної незалежності центрального банку є встановлення порядку призначення членів його керівного органу або керуючого, ухвалення прийнятого банком рішення з боку уряду і парламенту. Економічна незалежність виражається у тому, що центральний банк не зобов'язаний автоматично видавати грошові кошти урядові для фінансування державних витрат й віддавати йому перевагу при наданні кредитів.
Незалежність центрального банку в цілому визначається такими факторами:
- незалежність від уряду;
- особиста незалежність членів органів управління центрального банку;
- юридичний статус банку, що визначається можливостями внесення змін у статут центрального банку.
Незалежний статус центрального банку дає йому змогу не пов'язувати свої дії з динамікою політичної кон'юнктури, а забез-печувати реалізацію грошово-кредитної політики, використовуючи при цьому найефективніші засоби.
Проте незалежність центрального банку не може бути абсолютною. У тактичних питаннях щодо регулювання економіки вона не повинна суперечити стратегічним цілям економічної політики органів державного управління. Центральний банк як головний кредитний інститут держави повинен враховувати загальноекономічні цілі та узгоджувати свої дії з урядом й іншими державними установами, що формують економічну й фінансову політику.
Одним з важливих етапів становлення банківської системи нашої держави стало прийняття 20 березня 1991 р. Верховною Радою Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким було визначено самостійність банківської системи та її дворівневий характер [1]. В Україні центральним банком визнається Національний банк України, який представляє перший рівень банківської системи.
Проте цей законодавчий акт не забезпечував належним чином правову регламентацію діяльності Національного банку. Формально цей закон забезпечував достатню незалежність НБУ, та у зв'язку з постійною боротьбою законодавчої та виконавчої гілок влади за контроль над емісійною діяльністю Національного банку, законодавчо закріплена його незалежність зводилася до незалежності лише у технології банківської діяльності. Визначенням стратегії грошово-кредитного регулювання НБУ самостійно займатися не міг.
З цієї причини назріла необхідність прийняття в 1999 р. Закону "Про Національний банк України" [2], який підвищив відповідальність цього інституту за забезпечення монетарної стабільності як запоруки успішного економічного розвитку, чітко визначив статус Національного банку, його роль і місце у системі органів державної влади зокрема та суспільстві у цілому.
Незалежність Національного банку полягає в тому, що НБУ відповідно до основ бюджетної, економічної політики формує грошово-кредитну політику. Економічну і фінансову політику розробляє уряд, а парламент затверджує її. Національний банк, отримавши документи, що визначають економічну і фінансову політику, самостійно розробляє відповідну монетарну політику і специфічні фінансові інструменти, які б забезпечили якісне виконання політики, прийнятої парламентом. Верховна Рада не втручається у розробку монетарної політики і не затверджує її. Це завдання лише центрального банку. Національний банк повинен підтримувати економічну програму уряду до того часу, поки вона не суперечитиме виконанню основної функції українського центрального банку - забезпечення стабільності власної грошової одиниці.
РОЗДІЛ ІІ
ФУНКЦІЇ ТА ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
Роль центральних банків в значній мірі визначається тими функціями, які вони виконують. Для більшості центральних банків промислово розвинутих країн характерними є такі функції:
1) Емісія грошей та регулювання цінності національної валюти - ця функція центрального банку є визначальною у його діяльності. Центральний банк володіє виключним правом щодо випуску в обіг готівки, що відбувається у процесі кредитування комерційних банків, державного бюджету, купівлі цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.
2) Проведення грошово-кредитної політики всередині країни - полягає у сукупності заходів центрального банку, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових капіталів.
3) Забезпечення кредитними ресурсами комерційних кредитних організацій - з метою недопущення дестабілізуючих процесів у кредитній системі країни центральний банк у період напруженого стану на грошовому ринку виступає для комер-ційних банків кредитором останньої інстанції. Він здійснює короткострокове кредитування банківських закладів у вигляді переобліку векселів чи застави цінних паперів у випадку тимча-сової втрати їх ліквідності. Також центральний банк є гарантом стабільності фінансової системи, оскільки здійснює нагляд та регулювання процесу здійснення фінансових платежів окремих осіб, фірм та депозитних закладів з метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таким чином центральний банк функціонує як банк банків.
4) Підтримка курсу національної валюти на міжнародному фінансовому ринку - центральний банк повинен втручатися у політику курсоутворення національних грошей з метою недопущення значних коливань валютного курсу;
5) Виконання фінансових доручень уряду - центральні банки, будучи фінансовими агентами уряду, виконують цілий комплекс операцій для його обслуговування.
Серед функцій центральних банків виділяють основні, без яких неможливе виконання головного завдання центрального банку - збереження стабільності національної грошової одиниці, - і додаткові, які сприяють вирішенню цього завдання (див. рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Функції центрального банку
Основні функції, що виконує центральний банк, поділяються на регулюючі, контрольні й обслуговуючі. Додатковіфункції
Loading...

 
 

Цікаве