WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Мікроекономічний аналіз взаємозв’язку інвестицій та процентних - Курсова робота

Мікроекономічний аналіз взаємозв’язку інвестицій та процентних - Курсова робота

рівнем ризику в першу чергу слід звертатись до цього методу. Окрім того, чим коротший період окупності, тим більші грошові потоки надходять в перші роки реалізації проекту, а значить, тим більший рівень ліквідності має проект.
Разом з тим період окупності має й недоліки, оскільки ігнорує важливу обставину - зміну вартості грошей у часі, а також він не може служити мірилом прибутковості проекту, бо не враховує грошових потоків після того, як початкові інвестиції вже окупились.
Тому період окупності не рекомендується використовувати як основний метод оцінки ефективності інвестицій. Його застосовують у комплексі з іншими методами лише для отримання додаткової інформації. У такому разі даний метод є і практичним, і корисним. Слід зауважити, що вищевказаний недолік, а саме - неврахування зміни вартості грошей у часі можна ліквідувати. Для цього необхідно застосувати процедуру дисконтування.
Оскільки прості методи розглядають різночасові витрати та надходження як рівноцінні, їх використовують для наближеної оцінки у випадку великої кількості альтернативних проектів на стадії їх попереднього відбору.
Для більш точної оцінки ефективності інвестицій застосовують методи дисконтування.
Оцінка ефективності інвестицій із застосуванням концепції дисконтування
Концепція дисконтування є одним із ключових моментів у сучасній теорії фінансів і, як відомо, базується на врахуванні зміни вартості з плином часу.
Дисконтування - процес визначення теперішньої вартості майбутніх грошових надходжень за допомогою ставок дисконту.
Під ставкою дисконту (discount rate) мають на увазі ставку доходу, що використовується для перерахунку грошових сум, які підлягають сплаті або отриманню в майбутньому, в теперішню вартість.
Тому важливою і в той же час вкрай актуальною проблемою, яку необхідно вирішувати при оцінці ефективності інвестицій, є визначення ставки дисконту. Коректний вибір дисконтної ставки не тільки гарантує високу точність таких показників, як чиста теперішнявартість, індекс рентабельності, дисконтований період окупності та ін., а й забезпечує адекватність проведених розрахунків економічним умовам того ринкового середовища, в якому проект має бути втіленим.
Найчастіше цей показник береться без всякого обґрунтування або як найбільш типовий чи поширений (у цьому випадку він більше нагадує ставку дисконту, прийняту в зарубіжних методиках з інвестиційних розрахунків). Тим часом зрозуміло, що таке наближене значення коефіцієнта дисконтування впливає на результати стосовно точності, адже чутливість розрахунків до цієї величини досить велика.
Проте сучасна фінансово-економічна теорія має достатньо великий обсяг системних знань як щодо пояснення економічного змісту цього показника, так і щодо методики визначення ставки дисконту. В Україні проведення таких розрахунків значно ускладнюється (а часто буває неможливим) у зв'язку з нестачею інформації про стан ринку та іншими проблемами, пов'язаними з формуванням ринкової економіки. Тому доцільно розглянути найбільш поширені - класичні методи визначення ставки дисконту.
Модель оцінки капітальних активів (capital-asset pricing model -САРМ).
Суть методу САРМ зводиться до твердження, що будь-який інвестор прагне отримати додатковий доход порівняно з гарантованими доходами від безризикових цінних паперів (наприклад, від урядових облігацій). Додатковий доход являє собою не що інше як винагороду, яку інвестор отримує за те, що вкладає кошти в активи з більш високим рівнем ризику.
Згідно з САРМ додатковий очікуваний доход визначається на основі трьох складових: безризикової ставки доходу, ринкової премії за ризик і коефіцієнта бета. Математично модель виглядає таким чином:
де r - очікуваний доход (ставка дисконту);
- безризикова ставка доходу;
- середньоринкова ставка доходу;
- коефіцієнт бета.
У західній практиці безризикова ставка доходу визначається, як правило, на основі ставки доходу по довгострокових (понад 10 років) урядових облігаціях. Такий вибір обумовлений тим, що довгострокові урядові облігації характеризуються низьким рівнем ризику неплатоспроможності та високим степенем ліквідності. Окрім того, при визначенні ставки доходу по цьому виду цінних паперів враховується довготривалий вплив інфляції. Так, у європейських країнах номінальна ставка доходу по довгострокових урядових облігаціях терміном погашення 10 років знаходиться в межах 4-8% річних, а реальна (тобто з урахуванням інфляції) - 3-6%.
У державах з нестабільною грошовою одиницею і незбалансованим бюджетом описаний підхід застосувати неможливо, оскільки цінні папери деноміновані у національній валюті і частка ризикової складової в нормі доходу по цих паперах дуже велика. Тому безризикову ставку доходу в Україні можна визначати на основі:
1. Ставки безризикових активів західних країн плюс ризик України.
2. Ставки по короткострокових депозитах вітчизняних банків, деномінованих у ВКВ.
3. Ставки ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики). Перший підхід є обґрунтованим лише для іноземних інвесторів, оскільки українські інвестиції в іноземні державні цінні папери навряд чи є реальною альтернативою. Крім того, методи розрахунку компенсації за ризик України є штучними і недосконалими.
Другий підхід має два недоліки: по-перше, валютний депозит не є реальною альтернативою, і по-друге, він не дозволяє очистити безризикову ставку від премії, пов'язаної з тим, що депозити мають обумовлений період повернення.
Третій підхід не надто поширений, оскільки вимагає коригування ставки доходу ОВДП на індекс інфляції та ризикову інфляційну премію, які є досить високими і не можуть бути надійно оцінені у зв'язку з розбіжністю у поглядах щодо визначення інфляції (за курсом 8KB чи за офіційним індексом інфляції), відсутністю чіткого уявлення про рівень ризикової інфляційної премії, а також ненадійністю прогнозів про розмір інфляції у національній валюті. Відтоді, як у серпні 1998 року суспільство усвідомило, що ОВДП є більш ризиковими, ніж банківські депозити, цей підхід взагалі не використовується.
За таких умов найменше недоліків має другий підхід. Саме тому як безризикову найбільш доцільно використовувати ставку по короткотермінових депозитних вкладах, деномінованих у DKB.
Ринкова премія ( ) являє собою додатковий доход (порівняно з безризиковою ставкою доходу), який інвестор отримує як компенсацію за додатковий ризик, пов'язаний з інвестуванням в акції компанії. Зазвичай щоб визначити величину ринкової премії, зіставляють доходи на ринку цінних паперів з доходами від безризикових інвестицій у ретроспективs за досить тривалий
Loading...

 
 

Цікаве