WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Особливості інфляції у країнах з перехідною економікою - Реферат

Особливості інфляції у країнах з перехідною економікою - Реферат

курсу загальніше можна записати так:
Розрахунок реального валютного курсу для окремого продукту показує, як цей курс можна визначити для ширшого набору благ. Ми можемо записати, що
RER=NER*Р/Р*,
де RER - реальний обмінний курс;
NER - номінальний обмінний курс (британське числення);
Р - рівень цін у вітчизняній економіці;
Р* - рівень цін у торговельного партнера
Якщо реальний обмінний курс менший від одиниці (RER 1), то імпорт є вигіднішим за купівлю товарів вітчизняного виробництва. Водночас продаж вітчизняного товару на національному ринку є вигіднішим за його експорт. Зі зростанням реального обмінного курсу вітчизняні вироби відповідно дорожчають порівняно з іноземними, тому резиденти країни купуватимуть більше імпортних товарів, а попит іноземців на вироби цієї країни зменшуватиметься. Інакше кажучи, зростання реального обмінного курсу супроводжується зростанням Імпорту і скороченням експорту, тобто зменшенням чистого експорту, та погіршенням за інших рівних умов торговельного балансу країни.
Реальний обмінний курс національної валюти вимірює ефективність імпорту і, отже, визначає умови торгівлі на національному ринку.
Двосторонні плаваючі валюті курси головно залежать від зов-нішньоекономічних потоків між країнами, передовсім експорту та імпорту. Водночас обмінні курси помітно впливають на ці потоки.
Зниження курсу національної валюти здешевлює експорт і здорожчує імпорт, тому стан торговельного балансу поліпшується. З виникненням активного сальдо торговельного балансу обмінний курс валюти зростає. І навпаки, поцінування валюти здорожчує експорт і здешевлює імпорт, що погіршує торговельний баланс країни. Пасивне сальдо торговельного балансу знижує обмінний курс. Отже, за плаваючих валют їхні двосторонні курси і торговельні баланси прямують до досягнення взаємної рівноваги.
Рівень безробіття
Найчастіше рівень зайнятості в національній економіці характеризують за допомогою показника рівня безробіття. Для обчислення цього показника все населення країни у віці від 16 років поділяють на три групи: а) зайняті, б) безробітні] в) ті, що не належать до робочої скли. Зайняті - це люди, що виконують оплачувані види робіт, і ті, що мають робочі місця, але не працюють через хворобу, страйки або відпустки. Безробітні - це особи, що не мають роботи, але активно її шукають, а також: ті, хто тимчасово увільнений від роботи і чекає виклику на неї. Зайняті та безробітні становлять робочу силу країни. ТІ, що не належать до робочої сили, - це частина дорослого населення, яка зайнята в домашньому господарстві, перебуває на пенсії, не працює внаслідок інвалідності або у зв'язку з навчанням, чи просто не хоче працювати і не шукає роботи (рис. 2.3).
Відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили називають рівнем безробіття'.
де Б - безробітні; 3 - зайняті; Б' - рівень безробіття.
У різних країнах рівень безробіття неоднаковий. У другій половині 90-х років рівень безробіття коливався від 5 до 6% у США та перевищував 10% у країнах Європейського Союзу. В Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних порівняно невелика; фактична ж їхня кількість становить близько чверті наявної робочої сили.
Іншим статистичним показником, що характеризує рівень зайнятості в країні, є коефіцієнт участі в робочій силі. Його обчислюють як відношення робочої сили до дорослого населення країни:
Приблизно дві третини дорослого населення України входить до складу її робочої сили.
Економісти іноді оперують показником рівня зайнятості. Його визначають як підношення кількості зайнятих до дорослого населення країни або населення у працездатному віці, що виражене у відсотках:
Повна зайнятість
У макроекономщі дуже часто використовують поняття "повна зайнятість". На перший погляд може видаватися, що йдеться про таке стано-вище на ринку праці, коли всі учасники робочої сили мають роботу. Проте це далеко не так. Повна зайнятість аж ніяк не означає абсолютної відсутності безробіття або, інакше кажучи, стовідсоткової зайнятості робочої сили. Але перш ніж визначити, що таке повна зайнятість, необхідно встановити відмінність між трьома видами безробіття в економіці - фрикційним, структурним і циклічним. ,
Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення між регіонами й видами праці, а також: Із певними стадіями життя людей. У національній економіці завжди є люди, котрі шукають роботу, - випускники шкіл, які роблять це вперше; ті, що переїхали на проживання в інший регіон країни; жінки, що знову входять до складу робочої сили після народження і виховання дітей; ті, що добровільно звільнилися і шукають роботу, яка відповідала б рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням; ті, що шукають роботу після звільнення. Економісти розглядають фрикційне безробіття як неминуче і певною мірою бажане. Адже при цьому багато працівників перейдуть від низькооплачуваної, малопродуктивної роботи до високопродуктивної та краще оплачуваної. Це забезпечить вищі доходи для їхніх сімей та збільшення виробництва національного продукту.
Структурне безробіття виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не збігаються. Така невідповідність найчастіше є наслідком змін у структурі споживчого попиту. Це своєю чергою змінює структуру загального попиту на робочу силу. У результаті попит на одні види професій зменшується або взагалі зникає, а на інші, втому числі нові, які раніше не існували, розширюється. Структура робочої сили перестає відповідати структурі робочих місць. Наприклад, після винайдення верстатів, за допомогою яких виготовляють пляшки, склодуви втратили роботу, їхні навички й досвід застаріли, стали непотрібними через зміни в технології. Необхідний певний час для набуття ними навичок в інших професіях. До того ж у національній економіці постійно змінюється географічний розподіл робочих місць. В одних регіонах виникає надлишок, а в інших - брак робочих місць, що також веде до структурного безробіття. Структурне безробіття теж розглядають як неминуче.
Різниця між фрикційним і структурним безробіттям досить не* виразна. Однак відмінність між ними полягає в тому, що у фрикційно безробітних є навички, які можна продати, тоді як структурнобезробітні не можуть отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а часом і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття є короткостроковим, а структурне - тривалішим.
Циклічне безробіття спричиняється фазою спаду ділового циклу, яка характеризується недостатністю сукупних видатків. Коли у фазі спаду попит на товари і послуги зменшується, то зайнятість скорочується, а безробіття, відповідно, зростає.
Фрикційне і структурне безробіття, як уже зазначалось, є неминучими, їх неможливо уникнути в будь-якій економічній системі. Щодо циклічного безробіття, то у фазі піднесення воно дорівнює нулю. Отже, повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Інакше кажучи, рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Рівень безробіття за повної зайнятості називають природною нормою безробіття. Слово "природний" тут означає, що структурне і фрикційне безробіття є неминучими, тоді як циклічного безробіття можна уникнути за допомогою інструментарію макроекономічної політики.
Loading...

 
 

Цікаве