WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Оцінка та напрями підвищення результативності функціонування різних типів фірм - Реферат

Оцінка та напрями підвищення результативності функціонування різних типів фірм - Реферат

Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами розвитку та удосконалення виробництва;

3) місцем реалізації у системі управління виробництвом.

Групування чинників за першою ознакою робить можливим досить чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці (економія витрат живої праці), зниження фондоємності (капіталоємності) і матеріалоємності продукції. Покращання використання зазначених джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрями розвитку та удосконалення виробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямами є, перш за все, прискорення темпів науково-технічного та організаційного прогресу (створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація та автоматизація виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці; побудова та регулювання ринкового механізму господарювання).

Найбільш важливою у практичному значенні слід вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третя ознака групування чинників), особливо відокремлення з них двох категорій чинників – внутрішньовиробничих і зовнішніх (народногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинників на так звані "тверді" і "м'які" чинники.

Класифікаційні ознаки чинників зростання ефективності виробництва зображені на рис. 8.4.

Рис. 8.4. Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва

8.3.2. "Тверді" і "м'які" чинники зростання ефективності діяльності

Поділ внутрішніх чинників на "тверді" і "м'які" є досить умовним і незвичним, але широко відомим і таким, що використовується на підприємствах зарубіжних країн.

"Твердими" чинниками є ті, які можна виміряти і які мають фізичні параметри, а "м'які" – ті, які не можна фізично відчути, проте вони мають неабияке значення для економічного управління виробництвом (наприклад, інформація, знання і кваліфікація кадрів, методи та системи організації різних процесів тощо).

"Тверді" чинники зростання ефективності діяльності

1. Технологія – технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційні технології, що справляють чи не найбільший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва.

2. Устаткування – зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічно пов'язаних груп, чітке планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрішньо змінних витрат робочого часу тощо.

3. Матеріали та енергія – проблема економії і зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повинна знаходитись під постійним контролем відповідних спеціалістів фірми (має позитивно розв'язуватись завдання ресурсозбереження).

4. Вироби – передові підприємства постійно контролюють втілення своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитом на ринку. Фірма мусить слідкувати за тим, щоб не виникало навіть найменших організаційних і економічних бар'єрів між виробництвом та окремими стадіями маркетингу.

"М'які" чинники зростання ефективності діяльності

1. Працівники – основне джерело і визначальний чинник зростання ефективності виробництва. Продуктивність їх праці багато в чому визначається методами, технікою, особистими вміннями, знаннями, ставленням до праці та здібністю виконувати ту чи іншу роботу.

2. Організація і системи – система повинна бути динамічною і гнучкою, періодично неорганізованою відповідно до нових завдань, що постають перед фірмою при зміні ситуації.

3. Методи роботи – більш досконалі методи роботи в умовах переважання працеємних процесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності.

4. Стилі управління – загальна ефективність діяльності фірми залежить від того, коли, де, як і щодо кого застосовується відповідний стиль управління.

8.3.3. Внутрішні резерви підвищення ефективності діяльності фірми і шляхи їх використання

Під резервами розуміють невикористані можливості зниження поточних і авансових витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів при даному рівні розвитку виробничих сил і виробничих відносин.

Резерви у повному обсязі можна виміряти в плані досягнутого рівня використання ресурсів і можливого, виходячи з накопиченого виробництвом, потенціалу фірми.

З позиції фірми розрізняють зовнішні і внутрішні (внутрішньовиробничі) резерви. Під зовнішніми резервами розуміють загальні народногосподарські, а також галузеві і регіональні резерви. Їх використання відображається на рівні економічних показників фірми, але головним джерелом економії, як правило, є внутрішньовиробничі резерви.

Класифікація внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності фірми:

1. За факторами та умовами інтенсифікації і підвищення ефективності господарської діяльності.

1.1. Науково-технічний рівень виробництва продукції:

підвищення прогресивності і якості продукції та техніки, що застосовується;

рівень механізації й автоматизації виробництва;

технічна та енергетична озброєність праці;

прискорення впровадження нової техніки та заходів науково-технічного розвитку.

1.2. Структура та організація виробництва і праці:

підвищення рівня концентрації, спеціалізації, кооперування;

зменшення часу виробничого циклу;

забезпечення ритмічності та інших принципів наукової організації виробництва;

скорочення і повна ліквідація виробничого браку;

забезпечення принципів наукової організації праці;

підвищення кваліфікації робочої сили та її відповідності технічному рівню виробництва.

1.3. Підвищення рівня управління і методів господарювання:

удосконалення виробничої структури фірми та структури органів управління;

підвищення рівня планової та обліково-контрольної роботи;

впровадження і розвиток господарського обліку в усіх підрозділах (виробничих та управлінських);

покращання соціальних умов праці і життя трудового колективу;

раціональне використання природних ресурсів;

удосконалення зовнішньоекономічних зв'язків фірми.

2. За кінцевими підсумками, на які ці резерви впливають.

2.1. Підвищення обсягу продукції, вдосконалення структури та асортименту виробів.

2.2. Покращання якості.

2.3. Зниження собівартості продукції:

за елементами витрат;

за статтями витрат;

за центрами відповідальності.

2.4. Резерви підвищення прибутковості продукції.

2.5. Резерви зміцнення фінансового стану.

2.6. Резерви підвищення рівня рентабельності.

3.Групування резервів.

3.1. За стадіями процесу відтворення:

постачання;

виробництво;

збут продукції.

3.2. За стадіями створення та експлуатації виробів:

передвиробнича стадія – конструкторська і технологічна підготовка виробництва;

виробнича стадія – освоєння нових виробів і нових технологій;

експлуатаційна стадія – споживання виробів.

4. За строками використання.

4.1. Поточні – реалізуються протягом даного року.

4.2. Перспективні – можна реалізувати в перспективі, наприклад, у 5-річному плані розвитку.

5. За способами виявлення.

5.1. Явні – наприклад, ліквідація чергових втрат і перевитрат.

5.2. Приховані – можуть виявлятися шляхом глибокого економічного аналізу.

Можливі й інші принципи (ознаки) класифікації резервів, їх необхідність виходить з конкретних умов і завдань кожної фірми.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25.

  2. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31.

  3. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20.

  4. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.

  5. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29.

  6. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Голос України. – 1992. – № 78.

  7. Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30.

  8. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14.

  9. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24.

  10. Закон України "Про приватизаційні папери" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

  11. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

Loading...

 
 

Цікаве