WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Оцінка та напрями підвищення результативності функціонування різних типів фірм - Реферат

Оцінка та напрями підвищення результативності функціонування різних типів фірм - Реферат

Оцінка та напрями підвищення результативності функціонування різних типів фірм

Відповідні види ефективності фірм виділяються переважно за різноманітністю отриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результат діяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності фірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої або реалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки можуть бути не лише позитивними, а й негативними (поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

У зв'язку з цим визначають, оцінюють і регулюють як економічну, так і соціальну ефективність діяльності фірми.

8.1.2. Показники оцінки соціально-економічної діяльності фірми

На рівні фірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) її діяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності фірми.

При формуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажано дотримуватись певних принципів:

1) забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності фірми;

2) відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у виробництві;

3) можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва у фірмі;

4) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності фірми.

Система показників ефективності фірми, що побудована з урахуванням зазначених принципів, повинна включати декілька груп:

1) узагальнюючі;

2) показники ефективності використання праці (персоналу);

3) показники ефективності використання виробничих основних фондів і оборотних коштів;

4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність фірми або ефективність використання окремих видів ресурсів (що застосовують та споживаються).

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми, результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд з наведеними основними показниками, слід також використовувати специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.

Вимірювання економічної ефективності

Конкретні види ефективності можуть розрізнятись не лише за видами результатів (ефектів) діяльності фірми, що отримуються, але й залежно від того, які ресурси (що застосовуються чи споживаються) беруться для розрахунків. Ресурси, що застосовуються – це сукупність живої та уречевленої праці, а ті, що споживаються, є поточними витратами на виробництво продукції. У зв'язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність ресурсів, що застосовуються і споживаються, як специфічні форми прояву загальної ефективності фірми.

Узагальнюючий показник ефективності ресурсів фірми, що застосовуються, можна визначити, користуючись формулою:

, (8.1)

де Езр – ефективність ресурсів, що застосовуються;

Р – чиста продукція за зіставленими цінами (обсяг реалізації у звітному році продукції за вирахуванням матеріальних витрат, плати за ресурси, відсотків за кредит);

Ч – чисельність працівників фірми;

Фос – середньорічний обсяг основних виробничих фондів за відновною вартістю;

Фоб – вартість оборотних фондів фірми;

Кпвп – коефіцієнт повних витрат праці.

Узагальнюючим показником ефективності ресурсів, що споживаються, може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартість виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції ресурси, що споживаються, включаються у формі оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди).

До найважливіших узагальнюючих показників ефективності фірми відноситься частка приросту обсягу продукції, що виробляється, за рахунок інтенсивних чинників. Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигідним є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу ресурсів, що застосовуються), а інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток фірми.

Частку приросту продукції за рахунок інтенсифікації фірми можна визначити за формулою:

Уінт = 100 (1-DZ / DP) , (8.2)

де Уінт – частка приросту обсягу продукції, що зумовлена інтенсифікацією фірми;

DZ – приріст ресурсів, що застосовуються, за певний період;

DР – приріст обсягу виробництва продукції за певний період, %.

Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений також показник загальної рентабельності фірми, що визначається шляхом розрахунку відношення отриманого прибутку до обсягу виробничих фондів, що застосовуються.

Щодо решти систем показників, то вони використовуються відповідно до наперед визначених метою вимірювання ефективності і напрямів застосування цих результатів. Існує дві загальні і постійно існуючі мети:

1) виявлення, оцінка та узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок з наступним пошуком пріоритетних напрямів мотивації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку у майбутньому;

2) порівняння ступеня ефективності, досягнутого даною фірмою і його конкурентами на ринку, для недопущення зниження престижу і конкурентоспроможності у сфері бізнесу.

Оцінка соціальної ефективності

Перш за все, необхідно відзначити, що постійне зростання соціальної ефективності є кінцевою метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності фірм. З огляду на це, економічну ефективність щодо соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування фірм є матеріальною і фінансовою базою розв'язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї важливої обставини і потрібно оцінювати соціальну ефективність.

Проте об'єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражається на суттєві труднощі, пов'язані з відсутністю науково обґрунтованої і загальновизнаної методики визначення її рівня. Таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв'язання цієї актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна спиратися на дещо інтуїтивне та емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.

По-перше, соціальна ефективність повинна визначатись на двох рівнях: локальному (ступінь задоволення певної сукупності соціальних потреб працівників) та муніципальному і загальнодержавному (ступінь соціального захисту людей і рівня забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів та держави в цілому).

По-друге, важливим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників фірми за рахунок власних матеріальних і фінансових коштів, нових форм господарювання.

По-третє, при загальній оцінці соціальної ефективності треба враховувати також ряд соціально важливих доходів, що постійно здійснюються за рахунок муніципальних (місцевих) і загальнодержавних бюджетів, що формуються під впливом існуючої системи оподаткування виробничих та інших прибуткових фірм та підприємств, а також їх спонсорської та благодійної діяльності.

По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинно оцінювати ефект та витрати за усією сукупністю заходів, зміст і характер яких дозволяє це зробити, а також якісну характеристику і вияв впливу на ефективність тих груп заходів, за якими кількісне вимірювання прямого ефекту є неможливим.

Кількісне вимірювання соціальної ефективності зводиться до розрахунку непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням.

Якісна характеристика ефективності соціальних заходів повинна передбачати більш-менш детальний словесний опис їх реального впливу на результативність виробництва і життєдіяльність населення.

8.2. Контролінг в управлінні результативністю фірми.

8.2.1. Концепція контролінгу.

8.2.2. Підконтрольні показники.

8.2.3. Управління контролінгом (організація служби контролінгу).

8.2.1. Концепція контролінгу

Контролінг – це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю.

Метою контролінгу є отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Loading...

 
 

Цікаве