WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Обґрунтування інноваційно-інвестиційних програм діяльності і розвитку фірм - Реферат

Обґрунтування інноваційно-інвестиційних програм діяльності і розвитку фірм - Реферат

Інвестиційна програма підприємства – це комплекс, сформований для реалізації реальних інвестиційних проектів, згрупований з метою зручності управління.

Для прийняття інвестиційних рішень щодо включення окремих реальних проектів до інвестиційної програми підприємства проводиться їх співставлення на основі ранжування за окремими показниками ефективності та ризику.

Сформована інвестиційна програма підприємства може мати вигляд, представлений у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Інвестиційна програма підприємства

Найменування прийнятих до реалізації реальних інвестиційних проектів

Показники реальних інвестиційних програм

Потрібний обсяг інвестиційних ресурсів, тис. грн.

Рівень ефективності проекту за обраним показником

Рівень ризику проекту за обраним показником

Загальний термін інвестиційного періоду, роки

Проект А

Проект Б

Проект В

У цілому інвестиційна програма

5.2.2. Формування інноваційно-інвестиційної

стратегії фірми

Передінвестиційні дослідження починаються з опрацювання інвестиційної стратегії суб'єкта господарювання. Інвестиційна стратегія передує етапу попередньої розробки інвестиційного проекту. Інвестор керується цією стратегією на всіх етапах життєвого циклу інвестиційного проекту, який складається з певних фаз: передінвестиційної, інвестування та експлуатації виробництва.

Інвестиційна стратегія – це система довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Інвестиційна стратегія визначає головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та зростання капіталу; відповідальних за проведення політики та їх обов'язки; рекомендації щодо складу активів інвестиційного портфеля, його видів та інвестиційних якостей; умов придбання та продажу активів, строків їх зберігання та переміщення з одного портфеля в інший; правил обліку, дотримання нормативів, звітності, комп'ютерного забезпечення; способів управління інвестиційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між первинним та вторинним резервом цінних паперів (активів), їх використанням суворо за призначенням.

Процес стратегічного управління інвестиційної стратегії отримує свою подальшу конкретизацію у процесі тактичного управління шляхом формування інвестиційного портфеля компанії.

Формування інвестиційного портфеля є середньостроковим управлінським процесом, який здійснюється в рамках стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей підприємства.

У свою чергу, процес тактичного управління інвестиційною діяльністю отримує своє завершення в оперативному управлінні реалізацією окремих інвестиційних програм і проектів.

Існують наступні етапи формування інвестиційної стратегії підприємства.

1. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії. Цей етап залежить від ряду умов:

прогнозованості розвитку економіки в цілому;

прогнозованості розвитку інвестиційного ринку;

галузевої приналежності компанії.

2. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності (забезпечення приросту капіталу, зростання рівня прибутковості інвестиційної зміни пропорцій у формах реального і фінансового інвестування, зміна галузевої та регіональної спрямованості інвестицій).

3. Розробка найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності. Здійснюється за двома напрямами:

розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності;

розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів.

4. Конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її реалізації. Тут повинні забезпечуватися зовнішня та внутрішня синхронізація у часі. Зовнішня синхронізація передбачає узгодженість у часі реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією розвитку підприємства, а також з прогнозованими змінами кон'юнктури інвестиційного ринку. Внутрішня синхронізація передбачає узгодженість у часі реалізації окремих напрямів інвестування між собою, а також формування необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

5. Оцінка розробленої інвестиційної стратегії.

Критерії оцінки розробленої інвестиційної стратегії підприємства:

узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку (цілі, напрями, етапи);

внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії;

узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;

реалізованість інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії;

результативність інвестиційної стратегії.

5.2.3. Принципи і методи обґрунтування інноваційно-інвестиційних програм

Теоретичні засади інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефективності (оцінки привабливості) інвестування.

Найвідоміші методи можна поділити на 3 групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками);

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і співставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування окремих програм.

Розрізняють 3 види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова передбачає оцінку фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб'єктів інвестування. Інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка ефективності характеризує очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Економічна ефективність інвестиційного проекту – це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту.

Економічна ефективність характеризує ефективність проекту для народного господарства загалом або для галузі, групи підприємств зокрема.

Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.

Традиційні методи базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) та період (строк) окупності інвестицій. Норма ефективності розраховується як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Норма ефективності повинна бути більше 1:

, (5.1)

де НЕр – річна норма ефективності;

ГНр – середньорічні грошові надходження;

ІК – загальна сума інвестованих коштів.

Період окупності обчислюється як:

, (5.2)

де ПО – період окупності інвестицій у роках;

ГН р – середньорічні грошові надходження.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на обчисленні балансової і чистої рентабельності інвестицій (РІ б; РІ ч ).

, (5.3)

де РІ б – балансова рентабельність інвестицій;

РД – середньорічний дохід компанії (прибуток);

, (5.4)

де РІ ч – чиста рентабельність інвестицій;

Пп – податкові та процентні платежі.

У світовій практиці відомо декілька методів оцінки ефективності інвестицій та життєвого циклу проектів, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

Метод розрахунку прибутку

Він дозволяє визначити статичну норму ефективності інвестицій, тобто загальну потребу у прибутку для здійснення обов'язкових платежів. Може визначатися щодо інвестицій або виробничих фондів:

, (5.5)

, (5.6)

де НЕс – статична норма ефективності;

– загальна потреба у прибутку впродовж інвестиційного періоду (Т);

Ік – середньорічний обсяг інвестицій у періоді, що розглядається;

ФВ – середньорічна вартість виробничих фондів.

Метод чистої теперішньої вартості капіталу (ЧТВ)

Дозволяє визначити динаміку норми ефективності (дохідності) як норми приведення (дисконту), при якій сума дисконтованого доходу за певний інвестиційний період дорівнює інвестиціям:

, (5.7)

, (5.8)

де Д – дохід (прибуток);

Ік – інвестовані кошти;

НД – норма дохідності (дисконту);

Т – період інвестиційного циклу;

Дт – річний дохід.

У світовій практиці при розрахунках динамічної норми дохідності застосовують такі граничні умови:

1) норма зіставляється з процентною ставкою кредитного ринку;

2) для інвестиційного аналізу відбираються тільки ті проекти, у яких різниця Д - ІК>0 або Д / ІК>1;

3) для подальшого аналізу залишаються тільки ті проекти, де норма дохідності становить не менше 15-20.

Метод граничної ефективності дозволяє встановити задану норму дохідності. Здійснюється порівняння розрахункової норми дохідності з мінімально можливою. Мінімально можливою є норма, при якій ЧТВ=0 або дисконтовані інвестиції дорівнюють первинним:

. (5.9)

Метод бюджетування інвестицій

Базою цього методу є визначення співвідношення позитивних і негативних грошових потоків. З цією метою визначається позитивний грошовий потік (середньозважений чистий приведений дохід) у розрахунку на кожного інвестора:

, (5.10)

де ЧПД – чистий приведений дохід у розрахунку на одного інвестора;

Пп – процентні платежі, що враховують ставку корпоративного податку, інші платежі і збори;

Дт – річний дохід;

Сп – ставка прибуткового податку окремого інвестора;

ІКі – первинний капітал, інвестований окремим інвестором;

ІКт – додатковий щорічний капітал (реінвестиції).

Loading...

 
 

Цікаве