WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Науково-виробничі та організаційно-управлінські структури фірм - Реферат

Науково-виробничі та організаційно-управлінські структури фірм - Реферат

"Найкраща" структура для підприємств (фірм) – це та, яка дозволяє:

ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем;

доцільно розподіляти завдання між співробітниками та спрямовувати їх зусилля на досягнення основних цілей.

Вибір організаційної структури базується на стратегії фірми. Це означає, що структура фірми повинна бути такою, щоб забезпечувати реалізацію її стратегії.

Існують різноманітні альтернативні варіанти побудови організаційних структур, що успішно зарекомендували себе.

Можна виділити три великі групи оргструктур:

бюрократичні;

дивізіональні;

програмно-цільові.

2.2.2. Бюрократичні оргструктури

Характеризуються:

високим ступенем розподілення праці, що призводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

розвиненою ієрархією управління, при якій кожний нижчий рівень контролюється вищим;

наявністю численних правил та норм поведінки персоналу, що забезпечують чітке виконання спів робітниками своїх обов'язків;

підбіром кадрів за їх діловими та професійними якостями в жорсткій відповідності до кваліфікаційних вимог.

Основними видами бюрократичних структур є:

функціональні структури;

лінійні функціональні структури (штабне управління).

Функціональна структура фірми представлена на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Функціональна структура фірми

На практиці суто функціональна побудова організації зустрічається рідко. Як правило, лінійне управління підкріплюється спеціальними допоміжними службами (штабами) (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Лінійно-функціональна структура (на прикладі корпорації)

Переваги бюрократичних структур:

1) стимулюють ділову та професійну спеціалізацію;

2) зменшують дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях;

3) покращують координацію у функціональних областях.

Недоліки бюрократичних структур:

1) відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей та завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації;

2) у великій організації ланцюг команд від керівника до виконавців стає дуже довгим.

Набутий досвід свідчить про те, що розглянуті структури доцільно використовувати в тих організаціях, які:

1) випускають відносно обмежену номенклатуру продукції;

2) діють у стабільних зовнішніх умовах;

3) для забезпечення свого функціонування потребують стандартних управлінських завдань.

2.2.3. Дивізіональні структури

Поява цих структур тісно пов'язана з процесом децентралізації та диверсифікації фірм та необхідністю переходу у зв'язку з цим від функціональних форм організації до структур, що організовані за принципом відділів.

Такі організаційні структури, розроблені корпорацією "Дженерал Моторс", стали моделлю для багатьох інших, зміна стратегії яких у бік диверсифікації та орієнтації на міжнародні ринки змусила перебудовувати структуру і створювати середню ланку управління у вигляді відділів нагляду за продуктами або різними групами споживачів чи за ринками збуту.

Відповідно виділяються наступні види дивізіональних структур:

продуктово-організаційна;

організаційна структура, орієнтована на споживача;

регіональна організаційна структура.

Розглянемо особливості кожної з них.

Продуктова структура (рис. 2.5) використовується фірмами при різкому збільшенні асортименту виготовленої та реалізованої продукції. При ній повноваження щодо керівництва виробництвом та збутом якого-небудь продукту або послуги передаються одному керівнику, який є відповідальним за даний тип продукції.

Рис. 2.5. Продуктово-організаційна структура

Організаційна структура ( рис. 2.6), орієнтована на споживача, використовується організаціями, які виробляють великий асортимент товарів або послуг, що відповідають потребам великих груп споживачів, які мають чітко визначені або специфічні потреби.

Якщо два та більше таких клієнтів стають особливо важливими для фірми, вона може використовувати організаційну структуру, орієнтовану на споживача, при якій усі її підрозділи групуються навколо певних груп споживачів.

Рис. 2.6. Організаційна структура, орієнтована на споживача

Якщо діяльність організації охоплює великі географічні зони, особливо в міжнародному масштабі, то доцільною є структура організації за територіальним принципом, тобто за місцем знаходження, або регіональна (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Регіональна організаційна структура

Переваги та недоліки дивізіональних структур

Різні типи дивізіональної структури мають ті ж переваги і недоліки, бо мають однакову мету – забезпечити більш ефективну реакцію фірми на той чи іншій фактор навколишнього середовища.

Продуктова структура дозволяє легко розробити нові види продукції, виходячи з міркувань конкуренції, удосконалення технології або задоволення потреб споживачів.

Регіональна структура дозволяє організації більш ефективно враховувати місцеве законодавство, соціально-економічну систему та ринки в міру географічного розширення її ринкових зон.

Щодо структури, орієнтованої на споживача, то вона дає організації можливість найбільш ефективно враховувати запити тих споживачів, від яких вона найбільше залежить.

Таким чином, вибір дивізіональної структури повинен базуватися на тому, який з цих факторів найбільш важливий з точки зору забезпечення реалізації стратегічних планів підприємства та досягнення його цілей.

Основним недоліком розглянутих структур може бути відносне збільшення витрат внаслідок дублювання однакових видів робіт для різних продуктових (споживацьких або регіональних) відділів, бо в кожному з них є свої функціональні підрозділи.

2.2.4. Програмно-цільові структури

Програмно-цільові структури – це загальний термін для визначення нових сучасних організаційних структур, які класифікуються наступним чином (рис.2.8).

Рис. 2.8. Класифікація програмно-цільової групи

Адаптивні оргструктури – це структури, які можуть модифікуватися відповідно до змін навколишнього середовища та потреб самої організації.

Проектна оргструктура (рис. 2.9). При такій структурі вся діяльність фірми розташовується за двома групами:

група розвитку;

проектна група.

Група розвитку відповідає за стратегічне планування, а також забезпечення ресурсами та кадрами. У проектній групі управління будується за проектами, а в групі розвитку – частково за проектами, а частково – за функціональним принципом.

Рис. 2.9. Схема проектної оргструктури

Переваги адаптивної проектної форми полягає у динамічності стратегії, гнучкості та рухливості у виробничо-оперативній маневреності. Матрична структура (рис. 2.10) виникає при комбінуванні проектної форми з функціональною.

Рис. 2.10. Схема матричної оргструктури

Матрична структура об'єднує в собі найкращі сторони обох формуючих організаційних форм, зводячи до мінімуму їх протиріччя та недоліки.

Керівник проектом має повноваження визначати, що і коли має бути зроблено, а функціональний менеджер вирішує, хто і як буде виконувати роботу.

Оргструктура типу конгломерату. Це не будь-яка встановлена та упорядкована структура. Скоріш за все, вся організація набуває форми, яка найкраще підходить для даної конкретної ситуації.

Структура, орієнтована на нововведення. У тих фірмах, де одним із стратегічних напрямів розвитку є пошук нових можливостей у виробництві та комерційній діяльності, розробляються організаційні структури, що отримали назву "орієнтованих на нововведення" (рис.2.11).

Рис. 2.11. Схема оргструктури, орієнтованої на нововведення

Діяльність фірм, які мають вище наведену структуру, будується наступним чином. Вивчення, планування та реалізація нових напрямів здійснюється групою нововведень на проектній основі. Група нововведень несе відповідальність за проект до тих пір, доки не відтворена його комерційна придатність, тобто доки він не апробований на ринку.

Потім проект передається групі поточного бізнесу, де він може влитись в існуюче виробниче відділення або покласти початок новому. Можливими слабкими місцями названої структури можуть бути дублювання ресурсів у двох групах, а також неузгодженість діяльності двох груп.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25.

  2. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31.

  3. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20.

  4. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.

  5. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29.

  6. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Голос України. – 1992. – № 78.

  7. Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30.

  8. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14.

  9. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24.

  10. Закон України "Про приватизаційні папери" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

  11. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24.

Loading...

 
 

Цікаве