WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Науково-виробничі та організаційно-управлінські структури фірм - Реферат

Науково-виробничі та організаційно-управлінські структури фірм - Реферат

Науково-виробничі та організаційно-управлінські структури фірм

План

2.1. Сутність і склад методів управління.

2.1.1. Економічні методи управління.

2.1.2. Організаційно-розпорядчі методи управління.

2.1.3. Соціальні і психологічні методи управління.

Економічні методи управління

Методи управління – це способи здійснення функцій управління, що забезпечують досягнення встановлених цілей. З їх допомогою орган управління впливає на окремих працівників і підприємство у цілому.

Значення методів управління визначає їх спрямованість на досягнення цілей у найбільш стислі строки за умов раціонального використання ресурсів.

За змістом методи управління ідентифікуються з функціями управління: плануванням, організацією, мотивацією і контролем. Відповідно до цього існує чотири основні групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні та психологічні. Між ними існує тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість. Кожний метод має елементи заохочення і покарання.

Класифікація методів за спрямованістю дії має за основу характер їх впливу на мотиви діяльності окремих працівників і трудового колективу підприємства. Мотиви діяльності ґрунтуються на реальних матеріальних і духовних потребах. Спрямованість методів характеризується тим, на які конкретно мотиви вони впливають. Виходячи з цього, виділяють також чотири групи методів – матеріальної, соціальної, психологічної та владної мотивації.

За організаційними формами дії виділяють методи прямого (безпосереднього) впливу, постановки мети, створення стимулюючих умов.

На сутність і співвідношення методів управління впливають форми власності та модель господарського механізму в суспільстві.

Економічні методи управління ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки, їм належить провідне місце в системі методів управління господарською діяльністю фірм. Вони сприяють виконанню такої функції управління, як планування. Ці методи управління пов'язані і з функціями мотивації та контролю.

До економічних методів управління належать стратегічне і поточне планування господарської діяльності підприємств, формування системи оподаткування суб'єктів господарювання, визначення дієвої амортизаційної політики, встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій, а також і матеріальне стимулювання праці, ціноутворення, фінансування, кредитування, штрафні санкції.

Планування – поточне і стратегічне – основний метод та функція управління економічними процесами в організаціях і підприємствах. За допомогою планування у вигляді певних показників забезпечуються і конкретизуються основні цілі розвитку підприємства та розробляються плани реалізації стратегії функціонування підприємства. Стратегічне планування забезпечує основу для здійснення всіх функцій управління.

Слід зазначити, що поточне і стратегічне планування нерозривно пов'язані з оперативним управлінням підприємством. Обґрунтований, збалансований план і оптимально розроблена стратегія розвитку підприємства значно полегшують поточне управління діяльністю підприємства.

Стратегічне планування набуває змісту, коли воно реалізується. Реалізація і контроль стратегічного плану мають вирішальне значення в процедурі управління. Успішна реалізація плану вимагає тривалих та короткочасних програм, процедур і правил. Вона також передбачає інтеграцію стратегічного плану в структурі підприємства через бюджет та управління його цілями.

Мета матеріального стимулювання – створення у працівників фірм і організацій зацікавленості в підвищенні ефективності праці. Матеріальне стимулювання реалізується, в основному, через заробітну плату і преміювання.

Можливі форми застосування економічних методів управління в багатогалузевому господарстві країни досить широкі та різноманітні. Ефективність їх використання в управлінні кооперативним господарством залежить від уміння менеджерів та апарату управління кооперативних підприємств застосовувати їх на практиці.

Перехід до ринкових відносин повинен здійснюватися на основі комплексного використання економічних методів управління, які дають змогу підвищити ефективність господарської діяльності підприємств.

2.1.2. Організаційно-розпорядчі методи управління

В управлінні діяльністю підприємств, поряд з економічними, важлива роль належить методам організаційно-розпорядчого впливу. Вони забезпечують чіткий розподіл обов'язків в апараті управління, дотримання правових норм і повноважень у вирішенні питань господарської діяльності, а також застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності. Так, організаційно-розпорядчі методи забезпечують підтримку організованості роботи та високої дисципліни праці, координацію трудових зусиль працівників шляхом прямого (адміністративного) спонукання їх до дій, а також контроль за роботою підприємств, організацій і окремих працівників.

Застосування організаційно-розпорядчих методів впливу (рис. 2.1) виключає суб'єктивізм і захоплення адмініструванням. Інакше кажучи, керівник і працівники апарату управління, вирішуючи різноманітні питання господарської та іншої діяльності, не повинні покладатися лише на силу розпоряджень і наказів.

Рис. 2.1. Організаційно-розпорядчі методи управління

Організаційно-розпорядчі методи широко застосовуються в управлінні поточними справами. Вони тісно пов'язані з іншими методами. Так, виконання планових завдань забезпечується організаційно-розпорядчим впливом апарату управління па колективи людей.

Методи організаційного впливу (рис. 2.2 ) полягають у застосуванні в практиці управління законодавства, дотриманні вимог статутів фірм, організацій і різних організаційних статусів, зумовлених діючою структурою управління і прийнятим розподілом функцій управління, затверджених положень про структурні підрозділи, а також різноманітних нормативів.

Рис. 2.2. Форми впливу на об'єкт

Методи організаційного впливу відображають статистику управління, тобто організаційні аспекти системи. Їх дієвість найбільше проявляється в період створення нових організацій і підприємств, а також під час їхньої реорганізації.

У процесі поточного управління методи організаційного впливу використовуються і як організаційне стимулювання, до якого належать: підвищення в посаді, наділення працівників додатковими правами, надання їм більшої самостійності в роботі тощо.

Підвищення в посаді є одним з ефективних засобів впливу на працівників, який покладає на них відповідальність, змушує добре працювати і викликає почуття обов'язку за виявлену довіру. Пониження в посаді у багатьох випадках є також дієвим стимулом, який зобов'язує покращувати роботу.

Розширення прав і самостійності організаційно впливає на працівників, якщо це зумовлено об'єктивною необхідністю.

Отже, методи організаційного впливу забезпечують передусім регламентування організаційних основ управління. Це також і форма організаційного нормування, що передбачає розробку різних нормативів, які використовуються в системі управління, – правил внутрішнього розпорядку підприємств, організацій, нормативів часу на виконання окремих управлінських робіт.

Методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління і є поточним розпорядженням. Вони спрямовані на вирішення різноманітних питань оперативного характеру, які виникають у процесі управління.

Розпорядчий вплив здійснюється через накази і розпорядження, визначення завдань, встановлення відповідальності, інструктаж підлеглих, координацію робіт і контроль за виконанням їх.

Накази і розпорядження можуть бути усними або письмовими. Це залежить від важливості завдань, умов діяльності та інших факторів. Але існують загальні рекомендації щодо цієї форми розпорядження. Наказ слід віддавати чітко і коротко. У багатьох випадках його доцільно висловлювати у вигляді прохання. Потрібно намагатися більше навчати, ніж наказувати. Основні вимоги до розпоряджень наступні: мають бути зрозумілими і об'єктивними; не повинні завдавати шкоди авторитету керівника; розпорядження слід віддавати з урахуванням індивідуальних якостей працівників; вони ефективні, коли розвивають ініціативу і самостійність у підлеглих; ступінь деталізації розпорядження залежить від умов, що склалися, і здібностей працівників.

Перш ніж ставити завдання підлеглим, керівник сам повинен добре засвоїти його сутність і мету. Якщо завдання виконує багато працівників, кожен з них повинен знати його основну мету.

Покладання відповідальності – один з компонентів розпорядження. Покладаючи відповідальність на працівника, керівник повинен точно сформулювати суть дорученої йому справи, вказати, за що він відповідає і кому підпорядковується з цього питання.

Інструктаж підлеглих повинен містити докладне пояснення порядку виконання робіт, їх розподіл між учасниками, призначення відповідального за виконання.

Координація та контроль роботи передбачають постійний облік, співставлення результатів і правильне розміщення працівників. Останнє має особливо важливе значення, бо досить часто людина погано працює тільки тому, що їй доручили не її справу.

Контроль за роботою може бути гласним (відкритим) і негласним. Методи організаційно-розпорядчого впливу реалізують керівники, функціональні підрозділи апарату управління, передусім організаційно-інструкторський апарат, що виконує функції організаційно-масової та виховної роботи серед працівників.

2.1.3. Соціальні і психологічні методи управління

Для успішної роботи підприємств у нових умовах господарювання передусім слід активізувати соціальну активність кожного працівника – ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Цього можна досягти, управляючи інтересами і через інтереси.

Здійсненню цього загального завдання сприяють соціальні та психологічні методи управління, які забезпечують реальні умови для переходу від адміністративних до економічних методів управління.

Loading...

 
 

Цікаве