WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Методика викладання дисциплін з економіки” для студентів спеціальності 8.050104 - Реферат

Методика викладання дисциплін з економіки” для студентів спеціальності 8.050104 - Реферат

1. Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності викладача та студентів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Головними особливостями організаційних форм навчання є:

  1. певний зовнішній вияв функцій викладача і студентів ( фронтальне прослуховування доповідей, пояснення, індивідуальна робота студентів),

  2. робота викладача здійснюється у певних часових межах (тривалість заняття – 1год 20 хв, 1год 30 хв.),

  3. склад учнів є постійним або змінним (індивідуальна робота, ігрові заняття),

  4. існує певний порядок спілкування між викладачем і студентами (дає навчальну інформацію, проводить ділову гру),

  5. можливість індивідуального навчання.

До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. В країнах давнього світу переважала система індивідуального навчання (вчитель навчав кожного окремо), у середньовічних школах домінувала індивідуально-групова система, далі - класно-урочна форма. У Західній Європі та Америці – була поширена белл-ланкастерська система навчання (взаємне навчання, коли старші учні були помічниками вчителя і під його керівництвом навчали інших). На початку ХХ ст. стали запроваджуватись системи індивідуалізованого навчання, покликані готувати активних, ініціативних, енергійних діячів держави. Згідно з цією системою скасовувались уроки і запроваджувались дальтон-плани – навчальні класи ставали предметними лабораторіями, де кожен працював самостійно, виконував тижневі чи місячні завдання під керівництвом консультантів-контролерів. У радянській школі були поширені лабораторно-бригадні заняття, де учнів поділяли на невеликі групи-бригади (5-7 чол.), виконували денні, тижневі, місячні робочі завдання з кожного навчального предмета.

Зараз у школі використовується класно-урочна форма навчання, де поряд із колективною роботою існує індивідуальна. Така форма забезпечує керівну роль викладача, зміну видів занять, можливість застосування різних методів навчання, активізує роботу учнів, сприяє раціональному використанню часу, послідовному, систематичному вивченню матеріалу.

2.

У вищій школі основним видом навчальних занять є аудиторні, вони проводяться у вигляді лекцій, семінарів, практичних занять,

Важливим моментом у навчальному процесі є індивідуальний підхід до студентів, для цього у навчальних програмах передбачається індивідуальна робота. На індивідуальних заняттях викладач приділяє особливу увагу відстаючим студентам, готує для них індивідуальні завдання. Така форма роботи дає змогу враховувати темпи роботи кожного студента, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань,, контролю і оцінювання результатів, забезпечуючи відносну самостійність. Проте це потребує значних затрат часу і зусиль викладача.

Форми навчання: лекція, семінар, практичне заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, практика, дипломна робота.

Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки. Лекція складається на визначену тему. Метод лекції передбачає із ознайомленням студентів з її планом, що дає змогу слідкувати на послідовністю розкриття теми. Важливим є занотовування основних тез, положень з теми (конспектування за викладачем).

Практичне заняття – форма навчального заняття, при якому педагог організовує детальний розгляд учнями чи студентами окремих теоретичних положень навчального предмета й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконанням учнем (студентом) відповідно сформульованих завдань.

Семінар – один з основних видів навчальних практичних занять студентів, полягає у самостійному вивчені учнями (студентами ) за завданням педагога окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням матеріалу у вигляді реферату (доповіді).

Лабораторні заняття – один з видів самостійної роботи учнів (студентів), яка проводиться за завданням педагога із застосуванням навчальних приладів, інструментів, матеріалів, установок та інших технічних засобів.

Критерієм професійної підготовки викладача є вміння:

  • чітко визначити мету викладання курсу;

  • розробити взаємозв'язок тем та розділів курсу;

  • визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

  • допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал.

3. Обов'язковим компонентом навчального процесу є контроль знань, умінь і навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю – забезпечення ефективності навчального процесу приведенням його до системи знань, умінь і навичок, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти. Контроль знань складається із: перевірки, оцінки, обліку. Контроль виконує такі функції:

  1. освітню (навчальну),

  2. виховну,

  3. розвиваючу,

  4. діагностичну,

  5. стимулюючу,

  6. оцінювальну,

  7. управлінську.

За місцем у навчальному процесі виділяють: попередній, поточний періодичний і підсумковий контроль.

Попередній контроль здійснюється як правило з діагностичною метою перед вивченням нової теми або початком вивчення курсу для з'ясування загального рівня підготовки студентів з предмета, щоб намітити організацію майбутнього процесу навчання; використовується у поточній діяльності, він полягає у систематичному спостереженні за навчальної діяльністю студентів. Мета такого контролю - отримання оперативних даних про рівень успішності студентів і якість навчальної роботи.

Періодичний контроль передбачає виявлення і оцінку знань, умінь і навичок студентів, засвоєних на попередніх заняттях, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен студент засвоїв тему.

Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань за тривалий період навчання (за семестр, рік, чи після завершення блоку вивчення дисципліни). Основна форма підсумкового контролю – залік та іспит.

Важливим аспектом контролю є його зміст, що залежить від завдань і виду контролю. Зокрема, на підготовчому етапі контролюється підготовленість і готовність студентів до наступного засвоєння курсу. Важливо виявити вміння студентів мислити, розуміти зв'язки і взаємозалежності між фактами і явищами. Ефективність контролю залежить від рівня його організації : часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності, характеру і форм самостійної роботи студентів (індивідуальна, групова, фронтальна), використання дидактичних і технічних засобів навчання, поєднання контролю і самоконтролю (письмова, усна, графічна, практична, тестова, програмована перевірка), фіксування і оформлення даних контролю.

Тема 4. Основи науково-методичного забезпечення дисциплін

  1. Державні стандарти освіти, їх зміст і значення. Навчальні плани і навчальні програми з навчальних дисциплін.

  2. Підручники і навчальні посібники, інструктивно-методичні матеріали до семінарських і практичних занять.

  3. Основні складові комплексу навчально-методичного забезпечення дисципліни, які розробляються вищим навчальним закладом.

  4. Підготовка програми практики. Види практики.

1. Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; визначає граничне допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету. Варіативну складову формує навчальний заклад з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра.

Державний стандарт загальної середньої освіти — звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти і гарантії держави щодо її здобуття.

Loading...

 
 

Цікаве