WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Капітал, наймана праця - Реферат

Капітал, наймана праця - Реферат

Реферат на тему:

Капітал, наймана праця

План

  1. Капітал як економічна категорія.

  2. Капітал і праця.

  3. Винагорода за працю.

Засоби, склади товарів, гроші, гроші під процент – капітал середньовіччя. У 18 ст. термін "капітал" став загальноприйнятим і поширився на продуктивний капітал. Капітал – це самозростаюча вартість, що приносить додаткову вартість. Тому капітал є рухом. Капітал – це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації виробниче відношення, яке представлене в речі та надає їй специфічного суспільного характеру. Капітал, здійснюючи рух і самозростаючись, змінює і свої економічні форми прояву. Він може виступати у формі певної суми грошей, засобів виробництва, товарів, засобів існування найманих робітників. Поряд з цим капітал є певним суспільним економічним відношенням. Капітал – це економічна категорія, що виражає стільки ж технічно-економічних та організаційно-економічних відносин, скільки й соціально-економічних відносин.

У процесі збільшення вартості бере участь увесь капітал, але його складові відіграють різну роль. Засоби виробництва є лише засобами застосування робочої сили і матеріалізації праці у продукцію. Їх вартість лише переноситься на товар, що виготовлений, не змінюючись.

Цю частину капіталу (засоби виробництва) називають постійним капіталом (с).

Частину капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили називають змінним капіталом (V). Поділ капіталу на постійний і змінний обумовлено функціональною роллю різних частин капіталу у процесі самозростання вартості.

Г–Т–Г

Т–Г–Т

(мінова вартість)

(задоволення потреб, споживча вартість)

Г–Т–Г', Г' = Г + ΔГ

прояв у сфері обігу

Ця формула містить протиріччя. У сфері обігу у випадках, коли обмінюються і еквіваленти, і нееквіваленти, додаткова вартість не виникає. У сфері виробництва виробник зберігає відношення лише до власних засобів виробництва, тому що не вступає у стосунки з іншими товаровиробниками. Не вступаючи у стосунки з іншими товаровиробниками, власник грошей не може перетворити їх на капітал. Капітал не може виникнути в обігу і в той же час не може виникнути поза обігом. Він має виникнути в обігу і не в обігу – сутність загальної формули.

W = [c + (V] + m)

k

Первісне нагромадження являє собою умови, за яких відбувається виникнення капіталу і становлення капіталістичного підприємництва. Первісне нагромадження є процесом відділення виробника від власності та перетворення виробників у найманих робітників. Первісне нагромадження, що створює капіталістичне відношення є процесом, який перетворює з одного боку засоби виробництва і засоби для існування в капітал, а з іншого боку – безпосередніх виробників у найманих робітників. Цей процес представляв передісторію капіталізму і утверджування капіталістичного способу виробництва. Основу становив розвиток товарного виробництва, товарно-грошових відносин. А диференціація виробників сприяла збагаченню одних і розоренню інших, відстороненню від виробників засобів виробництва та існування.

Умовами, за яких функціонує капітал як економічна категорія є:

а) високорозвинене товарне виробництво, обіг і ринок;

б) наявність такої мотивації діяльності виробника як особисте збагачення внаслідок одержання прибутку;

в) зосередження у частини суб'єктів значної частини засобів виробництва і грошових ресурсів;

г) наявність робочої сили, юридично вільних, але позбавлених засобів виробництва і предметів споживання.

Капітал – це економічна категорія, що виражає не стільки технічно-економічні і організаційно-економічні відносини, скільки соціально-економічні відносини.

З погляду підприємця капітал є вартісною оцінкою майна і коштів, які він може використати для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

Капітал підприємця є його приватною власністю, але його власність не поширюється на робочу силу. Робітників він може залучити лише через механізм найму. Наявність найманої праці, обов'язковий соціально-економічний чинник функціонування в економічній системі категорії "капітал". Існують дві основні форми працевлаштування людини: пряма (безпосередня) і непряма (опосередкована). Пряма форма є характерною для підприємств колективної власності. Вона має місце тоді, коли власник робочої сили є власником чи співвласником підприємства, на якому працює. Опосередкована форма має місце тоді, коли засоби виробництва не належать робітникові, тобто відчужені від нього. Процесом праці керує власник виробництва і результати привласнюються ним.

Найом праці – це письмовий чи усний договір між власником або його представником і працездатною особою про використання робочої сили суб'єкта, що працевлаштовується, у виробничому процесі за відповідну винагороду – заробітну плату. В результаті найму здійснюється поєднання факторів виробництва на рівні підприємств. З цим пов'язані трудові відносини. В них розглядають дві сторони: технічно-економічну і соціально-економічну. Технічно-економічна сторона пов'язана з використанням працівником речових факторів виробництва незалежно від того, чи є він їх власником. Ці відносини пов'язані з включенням індивідуального працівника до складу трудового колективу. Соціально-економічна сторона пов'язана в першу чергу з формою власності, на базі якої функціонує те чи інше підприємство. У цілому трудові відносини – це відносини з приводу залучення і використання робочої сили. У політико-економічному розумінні трудові відносини – це багатоаспектна система взаємовідносин між роботодавцями і найманими працівниками, підприємствами і працівниками, державою і працездатним населенням, а також громадськими організаціями (профспілками) і основними господарюючими суб'єктами – підприємцями (угрупуваннями), державою. Вони фактично охоплюють усі соціально-економічні відносини, що виникають у процесі підготовки до праці, протягом періоду її здійснення, а також після завершення трудової діяльності.

Як і будь-який товар, робоча сила має дві властивості: вартість і споживчу вартість. Споживча вартість або корисність робочої сили полягає у здатності робочої сили створити вартість більшу, ніж вартість робочої сили. Вартість робочої сили – це вартість життєвих засобів необхідних для нормального відтворення робочої сили (фізичний елемент, культурний, соціальний та засоби утримання своєї родини). На вартість робочої сили впливають також продуктивність та інтенсивність праці.

Західні економісти вважають, що товаром є не робоча сила, а сама праця. Природною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати рід без збільшення чи зменшення їхньої кількості.

Заробітна плата є трудовим доходом робітника. Вона є своєрідною формою винагороди найманого робітника.

В економічній літературі існують різні точки зору щодо сутності зарплати як економічної категорії. Представники класичної школи (У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо) розглядали зарплату як ціну праці. Таке тлумачення було притаманне і представникам неокласичної школи (зарплата – ціна за фактор виробництва – працю). А.Маршалл – ціна попиту та ціна пропозиції. Ціна попиту визначається граничною продуктивністю праці. Ціна пропозиції визначається граничними витратами. Сучасна західна політична економіка вважає, що зарплата – це ціна, яку платять за використання праці. Марксистська теорія визначає заробітну плату як перетворну форму вартості і відповідно ціни товару "робоча сила". В цілому можна сказати, що зарплата – це грошова винагорода, що виплачується за використання праці, вона як економічна категорія розвинених товарно-грошових відносин виражає вартість товару "робоча сила" і оплату за працю (за її витрати і результати, що визначені ринком). Зарплата має 2 форми: погодинна і відрядна.

Первісне нагромадження капіталу в Україні

Суть ПНК полягає, з одного боку, у відокремленні безпосередньо виробників від засобів виробництва і перетворенні їх у найманих робітників, а з іншого, – у перетворенні експропрійованих засобів виробництва у первісний капітал, що зосереджується в руках небагатьох членів суспільства. "Первісним " цей процес називається тому, що він утворює передісторію капіталу й відповідного йому способу виробництва. Історично в Європі він відбувався в 15-18 ст. В Україні повторно ПНК проходить в наш час. Основною формою цього процесу в Україні є так зване роздержавлення і приватизація власності, в результаті чого переважна більшість колишніх власників державного майна перетворюється у найманих працівників.

Підприємець

Підприємець – суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх якостей, нових сфер застосування капіталу. Свою діяльність підприємець спрямовує на виготовлення не товарів–аналогів, а виробів, що мають якісно нові риси. Підприємець переважну частину прибутку, що отримує, направляє у господарську діяльність, а не на задоволення власних потреб.

Риси підприємця за Й.Шумпетером:

  • виготовлення нового блага або нової якості певного блага;

  • освоєння нового ринку збуту;

  • отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва;

  • проведення реорганізації.

Теорії капіталу

Багато дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять доход їхньому власникові.

А.Сміт розглядав капітал, як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход.

Д.Рікардо – частина багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці.

Дж.С.Мілль – попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлю, охорону, знаряддя і матеріали, а також харчування та інші засоби існування для виробників на час виробничого процесу.

А.Маршалл – сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватись з однаковою ефективністю, але які не є безплатними дарами природи.

Перелічені підходи до визначення капіталу дещо односторонні, пов'язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва. Якщо розглядати капітал як певне вкладення, що дає змогу отримувати дохід, то до нього треба віднести і вкладення в робочу силу. Цей підхід, запропонований Г.Беккером, Дж.Мінсером та іншими вченими, має назву "концепції людського капіталу". Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Основоположник – Ж.Б.Сей. усі розглянуті підходи загалом можна охарактеризувати як народногосподарські (макрокосмічні).

Типи підприємців

  1. Підприємець–власник.

  2. Підприємець–орендар.

  3. Підприємець–менеджер.

Погодинна + заробітна плата – це оплата працівникові за певний час (годину, робочий день, тиждень) його роботи (праці). Для визначення іі рівня виходять з погодинної ставки (окладу), яку вітчизняні економісти називають ціною праці. Остання (ціна праці) визначається як відношення денної вартості робочої сили до середньої тривалості робочого дня.

Відрядна норма зарплати – це оплата працівникові залежно від розмірів виробітку (виготовлення виробів чи здійснених операцій).

На реальну заробітну плату впливають:

  • рівень нормальної заробітної плати;

  • рівень податків;

  • рівень цін;


 
 

Цікаве

Загрузка...