WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Закономірності та особливості розвитку перехідних економік - Реферат

Закономірності та особливості розвитку перехідних економік - Реферат

Реферат на тему:

Закономірності та особливості розвитку перехідних економік

План

  1. Зміст перехідної економіки.

  2. Економічний устрій в умовах переходу до соціально-орієнтованої економічної системи.

  3. Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах.

Проблема перехідних періодів не є новою для економічної науки. Спочатку вона виникає у зв'язку з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Згодом до зазначеної проблеми звертаються і представники марксизму у зв'язку з переходом від капіталізму до соціалізму. Одними з перших , хто вказав на необхідність виокремлення перехідного стану суспільства, був французький економіст Сен-Сімон. Він розрізняв 2 типи епох – органічну (формально функціонуючу систему) і критичну (перехідну). За сучасних умов перехідні процеси в суспільстві розглядаються у контексті трьох основних аспектів:

  • перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

  • перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

  • перехідні процеси у постсоціалістичних країнах.

У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих на перехід до нового соціально-економічного ладу. Таким чином, перехідна економіка характеризує проміжний стан суспільства, переломну епоху економічних і соціально-політичних перетворень.

Риси перехідної економіки

  1. Особливий характер неврівноваженості перехідної економіки. У перехідній економіці неврівноваженість має специфічний характер, оскільки переслідує іншу мету. Ця мета полягає не у поверненні економічної системи до попереднього, врівноваженого стану, а навпаки, у посиленні нестійкості існуючої системи з тим, щоб вона згодом поступилась місцем новій економічній системі.

  2. Альтернативний характер це означає, що перехідна економіка повинна обов'язково перейти до нового стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки. Таким чином, перехідність виключає повернення до попередньої економічної системи.

  3. Особливий характер суперечностей. Домінуючим виступають тут суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним).

  4. Наявність у перехідній економіці особливих – перехідних економічних форм.

  5. Історичність перехідної економіки.

Фактори перехідної економіки

  1. Природнокліматичні фактори.

  2. Виробничо-економічні фактори.

  3. Соціокультурні фактори.

Типи перехідної економіки

  1. Локальна перехідна економіка.

  2. Глобальна перехідна економіка.

  3. Природно-еволюційний тип перехідної політики (відображає природну ходу еволюції економічних систем).

  4. Реформаторсько-еволюційний тип перехідної економіки (характеризується певним свідомим регулюванням перехідних процесів з боку суспільства).

Необхідно чітко зрозуміти, що в економіці країн, що розвиваються, функціонують дві підсистеми виробничих відносин: неринкових (традиційна) та ринкових. Особливості перехідної економіки країн, що розвиваються, зумовили необхідність посилення провідної ролі держави. Останнє пояснюється такими аргументами:

  • необхідністю регулювання діяльності іноземного капіталу з метою його найбільш ефективного використання;

  • необхідністю протистояння несприятливій для зазначених країн кон'юнктури світового ринку;

  • відсутністю в більшості країн національного підґрунтя для суспільного відтворення;

  • необхідністю акумуляції коштів для нагромадження і розширеного відтворення;

  • потребою у максимальному оволодінні досягненнями НТП.

Соціально орієнтована ринкова економіка як різновид змішаної економіки це:

  1. економіка, яка склалась на основі розвинутої ринкової системи відносин;

  2. економіка підприємницького типу, розвиток якої поєднується зі свідомим її регулюванням з боку держави;

  3. економіка, яка заснована на використанні переважно інтенсивних факторів економічного зростання;

  4. економіка, соціальна орієнтація якої випливає з необхідності реалізації трьох попередніх її рис.

Процес формування ринкових відносин в Україні пов'язаний з:

  • ліквідацією тотального панування державної власності в економіці;

  • ліквідацію орієнтації економіки на випуск військової продукції;

  • здійсненням продуманої грошової політики;

  • виробленням адекватної податкової політики;

  • формуванням прогресивної ринкової інфраструктури.

світове господарство

  1. Світове господарство: сутність та структура.

  2. МПП і спеціалізація.

  3. Інтернаціоналізація господарських відносин і ЛС.

  4. Міжнародна економічна інтеграція як найвищий рівень інтернаціоналізації.

Світове господарство – це сукупність національних господарств, що беруть участь у ПММ; пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин. Воно являє собою глобальним економічний організм, в якому склалися і зростають взаємозв'язок і взаємозв'язанність усіх країн і народів світу. Світове господарство є історичною і політекономічною категорією (кожному конкретному етапу його розвитку притаманні певний рівень виробництва, інтернаціональне господарське життя, соціально-економічна структура). Воно почало формуватися досить давно: ВГВ, капіталізм, ринок до ХІХ ст. (ІІ пол.) – ХХ ст. три останні десятиріччя вважаються початком нового періоду у розвитку сучасного світового господарства, воно все більше набуває ознак цілісності, що обумовлено дією певних факторів.

Світове господарство являє собою складну систему, що характеризується великою кількістю складових елементів та рівнів, ієрархією, структурованістю. Суб'єктами світового господарства є національні господарства, транснаціональні корпорації, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'єднання. Відносини між елементами утворюють його рівні: міжнародний, транснаціональний. Світова економіка як система має спільну мету – задоволення людських потреб але в різних підсистемах ця мета модифікується за різних соціально-економічних умов. Щодо класифікації груп країн, то виділяють розвинуті індустріальні країни (ринкова економіка і високий рівень соціально-економічного розвитку); країни, що розвиваються (ринкова економіка і низький рівень соціально-економічного розвитку), країни з перехідною економікою (Центральна і Східна Європи, колишній СРСР, Монголія і В'єтнам).

Поняття "міжнародний поділ праці" відображає явища і процеси ПП між суб'єктами світового господарства і на наддержавному рівні. МПП – процес відособлення різних видів трудової діяльності, що взаємодіють, взаємодоповнюють один одного. МПП як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міжнародних економічних відносин і об'єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності суспільного ПП, буває загальний (спеціалізація сфер суспільного виробництва), частковий (окремі сфери) та одиничний (базується на поетапній та поопераційній спеціалізації окремих одиниць). МПП пов'язаний з переходом від часткового до одиничного. Спочатку МПП був обумовлений природними факторами, що знайшли відображення у теорії абсолютних переваг (Сміт), хоча вона передбачала і вплив економічних факторів. У зв'язку с промисловим переворотом першочергового значення набувають економічні фактори, виникає теорія Д.Рікардо відносних переваг, згідно з якою країна має спеціалізуватись на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу чи найменшу слабкість. Відповідно до цього країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, до вино мають відносно нижчі витрати. Основними формами МПП є спеціалізація і кооперація. Спеціалізація – форма СПП, при якій зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів країн та їх суб'єктами. Спеціалізація буває виробнича і територіальна.

Спеціалізація: предметна, подетальна і технологічна.

Міжгалузева передбачає зосередження в країнах певних галузей при відсутності інших галузей.

Внутрішньогалузева пов'язана з галузями, що засновані не стільки на природних ресурсах, скільки на результаті наукової діяльності (притаманна розвинутим країнам). Більш тісні зв'язки між виробниками різних країн виникають на основі подетальної спеціалізації, що являє собою спеціалізацію заводів окремої країни на випуску комплектуючих виробів, що не мають самостійного споживання.

Міжнародна виробнича кооперація є похідною формою МПП, полягає в розвитку виробничих зв'язків між міжнародно-спеціалізованими суб'єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих процесів

Loading...

 
 

Цікаве