WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Розподіл національного доходу. споживання і заощадження - Реферат

Розподіл національного доходу. споживання і заощадження - Реферат

Реферат на тему:

Розподіл національного доходу. споживання і заощадження

План

  1. Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі.

  2. Розподіл національного доходу і об'єктивні основи формування доходів населення.

  3. Перерозподіл національного доходу.

  4. Споживання і заощадження.

Розподіл – одна із фаз, стадій суспільного, економічного відтворювання; зв'язуюча ланка між виробництвом і споживачем.

У процесі розподілу встановлюються пропорції, частки учасників суспільного виробництва в реалізації і використання ССП взагалі і національного доходу зокрема. Розподілу передує виробництво, оскільки розподілити можна те, що вироблено. Об'єкти розподілу можна поділити на 3 групи: фактори виробництва, доходи, продукти. Суб'єктами розподілу є індивіди, домогосподарства, підприємства, держава. Розподіл у відтворюванні виконує потрібну роль:

  • є умовою виробництва (розподілу факторів);

  • визначає характер і кількісний рівень споживання.

Характер розподілу (наприклад, поділ національного доходу) визначає можливості суспільства до економічного зростання. Розподіл доходу передує розподілу факторів виробництва. Залежно від форм власності на фактори виробництва визначають характер розподілу доходів. Доходи – це грошові кошти, що отримують фізичні і юридичні особи за результатами господарської діяльності, використаної власності чи у формі соціальних виплат, громадських внесків тощо.

В економічній літературі розподільчі відносини розглядають в основному через призму розподілу національного доходу. Національний доход – це сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Заново створена власність, загальна сума доходу, що отримує населення країни за відповідний проміжок часу.

Рух НД

Виробництво → Розподіл → Перерозподіл → Використання

Розрізняють функціонально-факторний та індивідуальний розподіли національного доходу. Функціонально-факторний розподіл означає розподіл НД залежно від ролі кожного фактору у створенні продукту. В міру розвитку економіки вдосконалювалася й теорія співвідношення між факторами і доходами. В епоху класичної політекономії склалося 3-факторна модель розподілу доходу:

Неокласики застосовували 4-факторну модель:

Сучасні економісти виділяють 5-факторну модель, додаючи зв'язок Держава – Трансферти. Трансферти – урядові виплати, замість яких не отримуються товари чи послуги. Аналіз функціонально-факторного розподілу дозволяє виявити частки доходу, що отримують власники факторів в результаті участі цих факторів економічної діяльності. Ці доходи називаються первинними або основними. Їх можна назвати факторними, оскільки кожен з них пов'язаний з певним фактором виробництва. У привласненні форми доходу і відбувається економічна реалізація власності на даний фактор виробництва.

Індивідуальний розподіл визначає особливі доходи. До цих доходів слід віднести: чисту заробітну плату, доходи від індивідуальної трудової діяльності, соціальні виплати держави, %, дивіденди та орендну плату, різного роду допомоги тощо. Доходи населення є визначальної складовою розподілу національного доходу. Доходи населення чи домогосподарств формуються за рахунок:

  • надання послуг робочих сил;

  • індивідуальної трудової діяльності;

  • власності;

  • соціальних трансфертних платежів.

Доходи від індивідуальної трудової діяльності – це доходи, які отримали громадяни від самостійного надання послуг чи реалізації товарів, що вироблені індивідуально.

Від власності – продукт використання землі , капіталу, майна (орендна плата, %, дивіденди).

В залежності від доступу до зазначених джерел кожен індивід отримує відповідну частку доходу – диференціація доходів населення. На коливання рівня доходів впливає:

  • індивідуальні здібності до праці;

  • відмінність в освіті та рівні підготовки;

  • спадщина від попередніх поколінь.

Диференціація доходів з одного боку – важливий фактор стимулювання людей до праці; з іншого – породжує проблему бідності. Нижньою межею виступає прожитковий мінімум – мінімальна сума коштів, що необхідні для забезпечення існування людини та відповідно її працездатності; вартісна величина благ, необхідних для фізіологічної діяльності людини. Для пом'якшення нерівності необхідним є перерозподіл НД.

Перерозподіл НД здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внесків до соціальних фондів. Формуються вторинні доходи:

  • пенсії;

  • стипендії;

  • допомоги.

Передумовами перерозподілу НД є зростання витрат держави, необхідність суспільних витрат, нерівномірність доходів, що може призвести до економічних диспропорцій та підриву економічних стимулів.

Перерозподіл здійснюється офіційними та неофіційними кналами. Основну роль відіграє бюджет через систему податків і соціальних виплат. Держава тим самим відіграє вирішальну роль у перерозподілі доходів через бюджетний, кредитний і податковий механізми, виконуючи соціальну функцію.

Економічна доцільність перерозподілу забезпечується за допомогою оригінального поєднання двох розподільчих принципів: принципу ефективності та соціальної справедливості. Здійснюючи останній, держава гарантує достатній рівень життя, не допускає, щоб він опинився за межами бідності. Це вимагає здійснення соціального захисту, включаючи:

  • сукупність державних соціальних гарантій;

  • державну соціальну допомогу;

  • державне соціальне страхування.

І – передбачає надання всім громадянам благ високого соціального значення на безкоштовній основі (освіта, медицина) та певних пільг.

ІІ – здійснення щодо малозабезпечених верств населення, доходи яких нижчі за прожитковий мінімум.

ІІІ – має за мету компенсувати втрати доходу, викликані тимчасовим безробіттям, травмою, інвалідністю.

В якості інструментів перерозподілу доходів використовуються податки, мита, субсидії, соціальні виплати, формування фондів суспільного призначення. Суспільні фонди споживання – використована частина життєвих засобів і забезпечення задоволення потреб у освіті, культурі, охороні здоров'я, утриманні непрацездатних.

Використання НД йде за 2 напрямками: на споживання і на заощадження. НД = С + З.

НД, що йде на С і З, не збігається з величиною створеного НД, останній зменшується на суму збитків від втрат, лих. Використаний НД може відрізнятися від створеного НД на величину сальдо зовнішньоекономічної діяльності.

Споживання є основним компонентом сукупних видатків в економіці, що відображають видатки домашнього господарства на придбання споживчих товарів і послуг. Основні компоненти споживання поділяються на три групи:

  • товари поточного споживання;

  • товари приватного користування (предмети побуту і ТЗ);

  • послуги (житло, медицина, охорона здоров'я).

На величину споживчих витрат впливають багато факторів: головним є післяподатковий доход (ДІ). Взаємозв'язок між величиною по витратами та споживання та обсягом використання особистого доходу (національний доход) розкриває функція споживання.

Зміни у споживанні, що спричиняються змінами в доході, називаються граничною схильністю до споживання – коефіцієнт, що характеризує відношення між зміною споживчих витрат і змінюванням післяподаткових доходів, тобто визначає величину споживання, що його спричиняє додаткова одиниця доходу.

ПСС =

На споживання також впливають:

  • багатство;

  • ціни;

  • очікування;

  • споживча заборгованість;

  • процентна ставка.

Споживання, що не залежить від післяподаткового доходу, а змінюється під впливом інших чинників, називається автономним.

Споживанню належить велика роль:

  • важливе тому, що воно є головним компонентом сукупних видатків;

  • те, що не споживається – заощаджується.

Заощадження (S) – частина доходу, яка не використовується на споживання. На розмір впливають такі ж фактори, що й на споживання + величина споживання.

Функція заощадження показує зв'язок між розміром заощаджень та доходом.

Грн. схильність до заощаджень:

ГСЗ =

Характеризує відношення між зміною заощаджень і зміною доходу, показує додаткові заощадження, спричинені додатковим доходом.

Є автономні заощадження:

ГСС + ГСЗ = 1

За даного доходу зміна споживання компенсується зміною заощаджень. Статистика свідчить, що із зростанням доходів зростає і С і З, при цьому ГСС меншає, а ГСЗ має тенденцію до зростання. Економісти вважають, що для економіки в цілому ГСС і ГСЗ є постійними.

Національні заощадження.

Норма національних заощаджень.


 
 

Цікаве

Загрузка...