WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Виникнення, становлення та розвиток феодальних відносин в українських землях ( V -ХVІІ ст.) - Реферат

Виникнення, становлення та розвиток феодальних відносин в українських землях ( V -ХVІІ ст.) - Реферат

Тема. Виникнення, становлення та розвиток феодальних відносин в українських землях ( V -ХVІІ ст.)
ПЛАН
1. Становлення феодальних відносин у східних слов'ян в V-VIII ст.
2. Економічний розвиток Київської Русі.
3. Господарство Галицько-Волинської держави.
4. Економічне становище Українських земель у литовсько-польські часи.
Слов'яни - одна з найчисельніших груп древньоєвропейського населення. На відміну від інших європейських народів вони, дещо пізніше взяли участь у тих історичних подіях, які висвітлені у письмових джерелах. Існує чимало припущень щодо прабатьківщини слов'ян:
- дунайська концепція, пов'язана з ім'ям літописця Нестора: "по довгих же часах сіли слов'яни по Дунаєві, де є нині земля Угорська і Болгарська земля. Від тих слов'ян розійшлися вони по всій землі і прозвалися іменами своїми, - від того де сіли, на котрому місці;
- Вісло-одерська теорія, автором якої є польські науковці Ю.Кост шевський, М.Рудницький. Згідно неї слов'янські раннє середньовічні старожитності походять з І ст. н.е. з території Польщі;
- Третя найчисельніша група дослідників розміщує давніх слов'ян між Дніпром і Віслою в північному лісовому або південному лісостеповому регіонах (Л.Нідерле, М.Фаємер, Н.А.Шахматов, В.П.Петров) в І тис.н.е., Письмові джерела фіксують слов'ян з прив'язкою до певної території, починаючи з середини І тис. н.е., коли наші предки виступають на історичній арені Європи як сформована суспільно-політична сила.
В V-VI ст.. слов'янські пам'ятки домінують у лісостеповій частині Південно-Східної Європи. Матеріальна культура східних слов'ян, починаючи з перших століть н.е. і до утворення Київської Русі пройшла ряд етапів, але у ній зберігаються спільні риси. Слов'янські поселення (площею 1-2,5 га) розташовувались групами на близькій відстані одна від одної на південних схилах річок, жили у землянках або напівземлянках із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з V ст. - пічкою-кам'янкою на долівці.
В V-VII ст. у східних слов'ян відбувається процес становлення сільської сусідської громади - верві. Вона складалася з окремих сімейних дворищ, тісно зв'язаних господарськими стосунками. Земля знаходилась в індивідуальній власності малих сімей, поступово утворювалось спадкове володіння. У V-IX ст.. майнове і соціальне розшаровування поглиблюється, виділяється племінна знать-князі, "лучші мужі", воїни-дружинники. Так виникає приватне землеволодіння, яке утверджується в ІХ-ХІІ ст. Основними заняттями були землеробство та скотарство. Сіяли просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, бобові, ріпу. Знаряддя праці: наральники, серпи, коси, долота, свердла, різці, ножі, шила. Ремесла: ливарне, залізоробне, косторізне, гончарне, які з VI-VII ст.. концентруються в городищах.
В VI-IX ст. виникають міста. Найдавніші з них - Київ, Чернігів. Наші предки займалися торгівлею (продавали хутра, мед, віск, а купували дорогі тканини, зброю, прикраси. Торгували з Скандинавією, Візантією, Хазарією. Знаменитий "Шлях з варяг у греки" по Дніпру, а в зносинах з арабськими країнами, "Шлях з варяг у араби", що проходив по Волзі. Все це поглиблювало майнову нерівність у верві. Родоплемінна знать посилювала наступ по общину. Вона обертала общинні угіддя на свою власність. Так виникла вотчина - велике земельне володіння, яке було власністю знатної родини, члени якої перетворювалися на привілейованих землевласників, а вільні общинники у IV-VI ст. у залежних селян. Так, у східних слов'ян виникали феодальні відносини, а феодальне суспільство було першим класовим суспільством. Рабство наші предки обминули з ряду причин:
1. Тривкість сільської общини.
2. Навколишній світ не сприяв розвитку рабовласницьких економічних відносин: північні сусіди-угрофіни перебували на стадії первіснообщинного ладу, у хазар - існувало патріархальне рабство, а у Візантії рабство поступилося феодалізму.
Найранішими східно слов'янськими об'єднаннями, - як твердить в Х ст.. арабський - автор Джайхані, - були Славія з центром у Новгороді, Куявія ( з центром в Києві), Артанія (її територія точно не встановлена).
В ІХ ст. (882р.) новгородський князь Олег об'єднав всі слов'янські племена в єдину державу - Київську Русь.
Найпоширенішими були такі форми землеволодіння, як князівське, боярське, монастирське. Земельна власність князів та бояр була спадковою. Впродовж ХІ-ХІІ ст. панівною була державна власність (тимчасова, умовна), яка уже в кінці ХІ ст. перетворювалась у велику феодальну спадкову. Особливо великим землевласником був Києво-Печерський монастир. Але на відмінну від країн Західної Європи велика земельна власність не становила основи економіки, великі землевласники мали меншу владу ніж на Заході Європи. Селяни ж мали різний статус: абсолютно вільні, вільні з різного роду обмеженнями, кріпаки, невільники. Більшість населення Київської Русі проживала у сільській місцевості і називалася смердами, які господарювали на своїй землі і були економічно самостійні. Залежне, безземельне населення, обмежене у політичних правах населення поділялось на групи: - ізгої (вийшли з однієї соціальної, групи, а до іншої не ввійшли); закупи (люди, які відробляли позичені гроші - купу); рядовичі - селяни, які уклали ряд (угоду) з феодалом, визначаючи свою залежність від нього; холопи - невільники, раби. Були об'єктом купівлі, продажу. Київську Русь називали державою міст, найбільший розквіт, яких припав на ХІ-ХІІІ ст. В них проживало 13-15% населення, міста належали державі, церкві та князями.
Київська Русь славилася майстрами - ремісниками. Існувало 60 видів ремесел: металургія та обробка заліза, ковальська справа, зброярська справа, ливарництво, будівельна справа, ювелірне мистецтво, гончарство, склоробне виробництво, обробка дерева, кравецтво, шевство.
У господарському житті Київської Русі важливе значення мала торгівля: внутрішня і зовнішня. Крім шляху "із варяг у греки", важливими торговими шляхами були соляний і залозний, які з'єднували Київську Русь з Кримським узбережжям Чорного моря та Кавказом. До Візантії руські купці вивозили мед, віск, хутро, мечі, хліб, ліс. Привозили дорогі тканини, заморську зброю, південні фрукти, прянощі, ювелірні вироби, художній посуд. Руські купці торгували з Хозарським каганатом, Болгарським царством, країнами центральної та Західної Європи: Чехією, Польщею, Францією, Італією, Іспанією, Німецькими князівствами.
Досить розвиненою була грошова система. Срібна гривня відігравала основну роль. Як менші одиниці розрахунків відомі ногати, куни, різані, вівериці. Рубель був половиною гривні.
Фінансова система Київської Русі базувалася на збиранні податків із населення - данина. Одиницею обкладання даниною був "дим" - сім'я, "плуг" чи рало - норма землі, якою користувалася сім'я. Князі одержували доходи у вигляді торгових мит, плати за судочинство, штрафи.
3. Після смерті Ярослава Мудрого (1054р.) Русь розпадається на окремі удільні князівства. Причини феодальної роздробленості:
1. Прагнення окремих
Loading...

 
 

Цікаве