WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

31. Грошовий обіг та його закони.*

Грошовим обігом називають процес руху грошей, які виступають посередниками при обміні товарами

Закони грошового обміну визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту.

Якщо відкинути кредитні відносини, то Маса грошей = Ціни* усіх Товарів і послуг/поділити на Швидкістьобігу гошової одиниці.

Якщо з враховувати кредитні відносини, тоді доречно скористатися формулою К.Маркса: Маса грошей = Товари*Ціну - К(сума цін товарів проданих в кредит) + сума Платежів в цьому році по боргам – сума ВВзаємопогашених платежів.

32. Сутність витрат в-ва та їх класифікація.

Обмеженість ресурсів і можливість їх альтернативного використання є основою поняття витрати в економіці. Витрави в-ва – витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми і застосовуються підприємцем для здійснення в-ва і реалізації продукції. Витрати поділяються на : суспільні (макрорівень) та витрати підприємств ( мікрорівень), що поділяються на економічні та бугалтерські. Витрати бувають зовнішні та внутрішні. Зовнішні – плата постачальникам ресурсів, які не є власністю даного підприємства. Внутрішні – витрати фірми на використання власних, неоплачуваних ресурсів. До власних витрат входять і доходи, недоотримані підприємцем при найвигіднішому альтернативному застосувані власних ресурсів. До внутрішніх витрат відноситься такох і нормальний прибуток – мінімальна плата, яка необхідна для отримання підприємця в певній сфері бізнесу. ЕК витратами називаються такі. Що складаються з зовнішніх та внутрішніх витрат, а бугалтерськими – ті що включають зовнішні, які відображаються у бугалтерському балансі фірми. В залежності від строку, протягом якого можливі зміни ек ресурсів, буваються витрати в довго та короткостроковому періді. Довгостроковий період – можлива зміна всіх зайнятих ресурсів, Короткостроковий – часовий інтервал, де хоч один ресурс – незмінний. Існують такі види витрат в короткостроковому періоді: постійні, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції, змінні, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва, сукупні, що дорівнюють сумі постійних і змінних, середі – середня величина витрат на в-во одиниці продукції, гранині - додаткові витрати на в-во однієї додаткової одиниці продукції.

33.Прибуток, його види фактори і функції

Нормальний прибуток – звичайний

Він є винагородою за використання підприєм функцій, тому входить до складу внут витрат фірми.

Ек прибуток – надлишок над нормлаьним прибутком, що породжується з ініціативи підприємця, йоговміння знайти краще використання і комбінаціє ек ресерсів, здатності до нововведення та ризику

Монопольіний прибуток – прибуток фірми що займає монопольну позицію на ринку. Масою прибутку називаються абсолютний розмір прибутку у вигляді грошей. Норма прибутку характерезує ступіть прибутковості капіталу

Існують кілька факторів що впливають на норми прибутку: 1)обсяг в-ва і ціна реалізації продукції 2) зниження витрат в-ва (основний) .3) ек політика держави. 4) зниження ціни на ек ресерси 5) досягнення науки і техніки, так як вони впроваджують досконалі засоби в-ва і кваліфіковані робочі сили. Прибуток виконує такі функції: 1) облікова, так як прибуток виступає критерієм ефективності діяльності фірми 2) стимулююча так як прибуток виступає рушієм ек розвитку, інновацій, інвестицій. 3) розподільча, бо прибуток – основне фінансове джерело розвитку фірми та суспільства.

Прибуток є звороним боком витрат вир-ва. Він тим більший, чим менші витрати вир-ва, і навпаки. Кількісно прибуток – це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її вир-во.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника.

В умовах ринкової ек-ки прибуток на рівні підпр-ва виступає як безпосередня мета вир-ва, що зумовлено тенденцію капіталу до самозростання.

А.Сміт розглядав прибуток, поперше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге, як результат функціонування капіталу.

Д.Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної платні: прибуток зростає, якщо вона знижується.

За К.Марксом, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів вирбництва, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Наприклад, прибуток вони розглядаюь як доход від використання засобів вир-ва (капіталу) та як оплату за працю підприємця з управління та організації вир-ва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.

Критикуючи теорію факторів вир-ва, Маркс обгрунтував положення, що додану варість створює жива праця. Величина прибутку за Марксом залежить від середньої суспільної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток можна розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.

Оскільки в колишньому СРСР не існувало ринкових відносин, то відповідним було і ставлення до прибутку. Вважалося, що його можна досягати коригуванням цін і тарифів.

34. Норма прибутку і фоктори що на неї впливають

Норма прибутку характерезує ступіть прибутковості капіталу

Існують кілька факторів що впливають на норми прибутку: 1)обсяг в-ва і ціна реалізації продукції 2) зниження витрат в-ва (основний) .3) ек політика держави. 4) зниження ціни на ек ресерси 5) досягнення науки і техніки, так як вони впроваджують досконалі засоби в-ва і кваліфіковані робочі сили. Прибуток виконує такі функції: 1) облікова, так як прибуток виступає критерієм ефективності діяльності фірми 2) стимулююча так як прибуток виступає рушієм ек розвитку, інновацій, інвестицій. 3) розподільча, бо прибуток – основне фінансове джерело розвитку фірми та суспільства.

35.Інституціональні основи ринкової економіки.*

Ринкова економіка за своїм соц економічним змістом є капіталістичною економікою; вона базується на капіталістичному способі виробництва. Капіталістична економічна формація охоплює такі інститути і принципи: 1) приватну власність; 2) клас капіталістів, власників засобів виробництва; 3) клас найманих працівників- робітників, інженерів і техніків, менеджерів, науковців; 4) свободу підприємництва і вибору; 5) особистий інтерес як головний мотив вибору; 6) конкуренцію; 7) опору на систему цін або ринкову систему; 8) обмежену роль держави. Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва - виробляти і продавати те, що вони вважають доцільним; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів. Складовою ринкової економіки є ринкова система. Ринкова система - це система ринків, цін і конкуренції. Саме система ринків, цін і конкуренції забезпечує координуючі й організаційні механізми, що виключають капіталіст хаос у ринковій економіці, який породжують свобода підприємництва і вибору. Ринкова система являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції :1) сповіщає споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв; 2) синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей. Конкретними ланками ринкової системи ї такі категорії, як попит, пропонування, рівноважна ціна, конкуренція, ринок.

36.Ринок: суть, функції, субєкти та обєкти.

Ринок – арена угод та контрактів між рівноправними партнерами, пануючим є ек інтерес. Ця категорія є центральною в ек науці протягом тривалого часу. Це поняття постійно ускладнюється та уточнюється

Функції ринку: ринок виконує ряд фу-ій. 1) Інформаційна – надання інформації про супс потреби. Про попит на товари, ціну, якість. є основою для прийняття тих чи інших рішень 2) регулююча – іде перерозподіл ресурсів, згідно з платоспроможним попитом, встановлюється структура пропозиції, вирівнюються прибутки підприємців. 3) інтегруюча – зводить в єдине ціле самостійне рішення вільних товаро виробників відбираючи з них найбільш ефективні для досягнення мети суспільства 4) стимулюча – стимулює зниження витрат в-ва, впровадження нової техніки і технології, раціональне використанння обмеж ресурсів, забеспечення високої якості товарів та послуг. Суб'єкти ринку -практично всі учасники суспільного виробництва

(держава, державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх обєднання; іноземні фірми та громадяни; різні установи та організації; громадяни України). Об'єкти ринку - усі результати суспільної діяльності (матеріальні продукти праці; інтелектуальні; робоча сила; цінні папери; позичкові капітали, валюта, золото).

Loading...

 
 

Цікаве