WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Світове господарство - Реферат

Світове господарство - Реферат

Головними цілями Північноамериканської угоди про свободу торгівлі (НАФТА) є: усунення митних обмежень у взаємній торгівлі; досягнення глибокого рівня інтеграції ринків: товарів, капіталів, технологій і трудових ресурсів; забезпечення майже максимальної незалежності від зовнішнього постачання енергоресурсів; підвищення конкурентоспроможності північноамериканського регіону проти західноєвропейського та азіатсько-тихоокеанського економічних центрів. Угода між цими трьома країнами про вільну торгівлю передбачає поступове усунення тарифних і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі та заходи, що стимулюють взаємні капіталовкладення.

Поглиблення міждержавної інтеграції характерно і для країн Південно-Східної Азії, арабського регіону, Африки, Південної Америки. Так, Асоціація країн Південно-Східної Азії утворилась ще наприкінці 60-х років у складі Індонезії, Малайзії, Філіппін, Сінгапуру, Таїланду і Брунею. Кількість країн — членів асоціації з часом зростає. У 1992 р. її учасники проголосили за мету створити протягом найближчих 15 років зону регіональної вільної торгівлі через поетапне зниження тарифів у межах цього об'єднання. Нині процеси загальногосподарського зближення згаданих країн та взаємодоповнення їх економік, внутрішньорегіональна торгівля набувають дедалі більшого динамізму. Взагалі цей регіон за останні десятиліття став своєрідним індикатором глобальних змін і мегатенденцій у сучасній системі міжнародної економічної інтеграції.

Вражають і масштаби так званого Східноазіатського інтеграційного масиву, який, окрім десяти країн АСЕАН — Брунею, В'єтнаму, Камбоджі, Лаосу, Індонезії, М'янми, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін, включає Японію, Південну Корею і Китай. Їх об'єднують інтенсивні торговельно-економічні зв'язки і співробітництво у сфері інвестицій та технологій. Тут проживає близько 2 млрд осіб, сукупний ВВП становить понад 7 трлн дол., частка у світовому експорті — 29 %, імпорті — 25 %, а інтенсивність обмінних процесів перевищує аналогічний показник Європейського Союзу. Значна частка азіатсько-тихоокеанської торгівлі припадає на торгівлю між місцевими філіями японських, американських, канадських, тайванських і південно-корейських корпорацій. За останні десятиріччя в регіоні істотно зростає економічна роль Китаю.

У той же час моделі північноамериканської та азіатсько-тихоокеанської економічної інтеграції відрізняються від західно-європейської. Якщо у Західній Європі інтегрування просувалося від створення спільного ринку до економічного, валютного та політичного союзу, що супроводжувалося формуванням і зміцненням наднаціональних структур, то у зазначених регіонах інтеграційні процеси найактивніше охоплюють мікрорівень через діяльність ТНК.

Масштабним за територією та наявним природним і трудовим потенціалом є економічне угруповання, що має назву Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛААІ). Його було створено 1980 р. на базі країн, які до цього об'єднувались у Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі. До ЛААІ входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. Асоціація передбачає створення гнучкої системи регіональних пільгових мит.

У рамках ЛААІ функціонують три субрегіональні торговельно-економічні організації: Андська і Ла-Платська групи та Амазонський пакт, члени яких об'єднуються в тісніші інтеграційні угруповання. Найбільших інтеграційних результатів досягла Андська група (Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу та Еквадор). Це об'єднання передбачає запровадження єдиних зовнішніх тарифів, деякі обмеження на приплив іноземних інвестицій, сприяння розвитку національних промислових підприємств на основі даного субрегіонального ринку, інтеграцію політики в економічній та соціальній сферах.

Мета створення інтеграційних об'єднань у Латинській Америці полягає у сприянні розвитку регіонального економічного співробітництва й торгівлі, формуванню умов для спільного ринку, розширенню зв'язків з іншими країнами.

Проявляються тенденції та відбуваються інтеграційні процеси в економіці на Африканському континенті. Наприклад, основні зусилля Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОВАС) спрямовані на розв'язання тарифних проблем і перетворення його на митний союз.

З початку 90-х років у Центральній та Східній Європі (замість колишньої РЕВ — Ради економічної взаємодопомоги) також зароджуються та формуються різні інтеграційні угруповання: Центральна європейська ініціатива, СНД, Чорноморське економічне співробітництво та ін. Але поки що їх інтеграційна економічна діяльність чітко не викристалізувалась.

До структури сучасного світового господарства також входять міждержавні галузеві організації, тобто відбувається функціонально-галузева інтеграція. Серед таких організацій можна виокремити: Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом); Організацію країн — експортерів нафти (ОПЕК); Міжнародну організацію праці (МОП) та ін. Крім галузевих міжнародних інтеграційних організацій, діють також міжнародні галузеві об'єднання підприємців, зокрема автомобільного транспорту, морського страхування, виробників фосфатів тощо. В свою чергу, як правило, всі ці спеціалізовані функціональні організації тісно співробітничають з регіональними і міжнародними інтеграційними угрупованнями. Наприклад, Євроатом підтримує контакти з Міжнародним агентством з атомної енергії та безпосередньо організаційно пов'язаний з Європейським об'єднанням вугілля і сталі, а також Європейським Союзом.

Таким чином, розвиток світового господарства, пристосування його до змін, пов'язаних з науково-технічним та соціально-економічним прогресом, зумовили розмаїття інтеграційних структур: міждержавних, соціально-економічних, регіональних, функціонально-галузевих. Нині процеси економічного співробітництва тією чи іншою мірою охопили всі країни світу.

Поглиблення економічних інтеграційних взаємозв'язків між країнами на різних рівнях та в різних формах при всій нерівномірності цього процесу дозволяє їм повніше використовувати національні ресурси для розв'язання внутрішньогосподарських і загальносвітових завдань.

Література

  1. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Б 44 Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 328 с.

* До недавнього часу в радянській суспільній літературі світове товариство поділялося на країни соціалістичної системи, капіталістичної системи та країни третього світу, або ті, що розвиваються. Така диференціація походила з ідеологічної тези про основний зміст епохи як періоду переходу від капіталізму до соціалізму. Відмова від ідеології "боротьби двох систем" не усуває проблеми різнорідності країн світового товариства.

* Вислів І. Франка: "Не нам на прю з тобою стати..."

* ЮНКТАД (UNCTAD) — Конференція ООН з торгівлі і розвитку, яка займається сукупністю питань сприяння розвитку міжнародної торгівлі на рівноправній і взаємовигідній основі.

* Часто у навчальній літературі, коли йдеться про міжнародну інтеграцію, то розуміються лише регіональні форми економічного співробітництва між країнами.

* У 1994 р. було підписано угоду про створення Світової організації торгівлі (СОТ), яка розпочала свою діяльність у 1995 р., прийшовши на зміну ГАТТ. Нова організація керується у своїх діях Меморандумом про правила врегулювання спірних питань і рішеннями щодо організації міжнародної торговельної політики. Прийняті свого часу під патронажем ГАТТ угоди та домовленості перейшли у "спадщину" СОТ. НиніСОТ включає понад 100 держав-членів.

Loading...

 
 

Цікаве