WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Закономірності та особливості перехідної економіки - Реферат

Закономірності та особливості перехідної економіки - Реферат

Виокремлюючи риси перехідної економіки, не слід забувати й про те, як взагалі функціонує економіка, тим паче перехідна. Одна з аксіом економічної теорії постулює: економічні закони діють у формі тенденції. Це знаходить свій вияв в інерційності економічного розвитку, що ігнорувати в перехідній економіці неприпустимо.

Інерційність економічного розвитку об'єктивно призводить до збереження в перехідній економіці старих, відмираючих економічних форм протягом відповідного періоду. Тому виникає об'єктивна необхідність поступової перебудови існуючої системи господарювання, тобто економічного механізму старої системи. Очевидно, таке завдання непідсильне суспільству ні "за 500 днів", ні за 5 років. Порушувати питання таким чином — прояв елементарної економічної некомпетентності та авантюризму.

Уся сутність інерційності полягає в забезпеченні спадкоємності перехідної економіки із висхідним станом і забезпеченні плавної його трансформації, еволюції в цілісну нову, досконалішу систему.

Перехідні процеси можуть різнитися залежно від того, чи вони є цілеспрямованими і керованими з боку суспільства (держави), чи природно-еволюційними (стихійними) або стрибкоподібними.

2. Концепції та головні завдання перехідної економіки

В економічній теорії та практиці відповідно до специфіки ринкових трансформацій визначилися дві основні концепції.

Основні концепції переходу до ринку: сутність, проблеми реалізації

Одна з них — це економічна концепція, яка передбачає поступове проведення послідовних реформ за умови головної ролі держави у формуванні ринкових відносин. Друга — це шлях так званої шокової терапії, що полягає у застосуванні методів короткострокового соціально-економічного струсу суспільства.

Прихильники першої концепції вважають, що для формування дієздатного ринку держава повинна поступово замінювати елементи адміністративно-командної економіки ринковими відносинами. Це, на їх думку, дозволить раціоналізувати, пом'якшити процеси соціально-економічних перетворень і уникнути різкого зниження виробництва та життєвого рівня населення. Найхарактернішим тут є приклад Китаю, де процес переходу був добре теоретично осмислений і визначений як тривалий і поетапний. Формування ринкових відносин провадиться через саму адміністративно-командну систему, яка не руйнується, а реформується відповідно до завдань. Керівництво країни підтримує ринкові відносини там, де це можливо, і зберігає державний контроль там, де вважає за необхідне.

Цінність китайського досвіду вбачається перш за все в тому, що у процесі реформування вдається поєднувати реформування економіки з високими темпами її зростання. Так, з початку 80-х років у Китаї щорічні темпи приросту ВВП становлять близько 10 %. Досягти такого поєднання реформ та економічного зростання завжди важко, оскільки на цьому етапі йде "переналагодження" економічних механізмів, що звичайно призводить до "збоїв" у роботі підприємств. Успіх ринкових перетворень у Китаї значною мірою пов'язаний з наявністю значного прошарку дрібних підприємців і в місті, і на селі. У країні були зняті обмеження на індивідуальну трудову діяльність ще на початку 80-х років. Це дозволило за короткі строки оживити сільське господарство, дрібне виробництво та торгівлю. Слід зазначити і той факт, що китайські реформи здійснюються за сприятливих умов політичної стабільності, що дозволяє державі добиватися виконання своїх рішень.

Зрозуміло, що такий стан справ істотно відрізняється від ситуації, наприклад, в Україні. Саме цей досвід у нашій країні в цілому не може бути відтворений, але окремі його елементи могли б знайти використання.

Щодо концепції "шокової терапії", то вона виходить з тієї посилки, що головними інструментами формування ринку є одномоментна лібералізація цін, різке скорочення державних витрат і досягнення бездефіцитного держбюджету. Базується дана концепція на сучасному варіанті ліберальної ринкової теорії, тобто на ідеях монетаризму.

Згідно з монетаристською теорією ринок — це найефективніша форма економічних відносин. При цьому він здатний до самоорганізації. Тому, як стверджують монетаристи, ринкові трансформації повинні відбуватись за мінімальної участі держави. Лібералізація ж економіки автоматично забезпечить самоорганізацію ринку. Господарюючі суб'єкти (підприємства, бізнесмени) у процесі ринкового обміну створюють відповідні норми та інститути без втручання держави. Проте все це не таке вже й однозначне явище.

Головне завдання держави у перехідний період — підтримка стійкості фінансової системи, оскільки без стабільної грошової одиниці повноцінний ринок існувати не може. Тут монетаризм на перше місце ставить боротьбу з інфляцією.

Щодо тих великих соціально-економічних негараздів для населення від різкого подорожчання життя, то прихильники монетаризму вважають, що період високих цін, інфляції краще пройти швидше, ніж розтягувати фінансову стабілізацію на довгі роки.

Однак, як свідчить історичний досвід, такий автоматизм формування ринкових інститутів занадто тривалий і зовсім не виключає можливостей появи згубних для економіки наслідків: неефективних форм виробництва і торгівлі, злочинних угруповань, тіньового капіталу тощо. Тому лібералізація економіки повинна доповнюватися дійовими заходами щодо підтримки і розвитку ринкових інститутів з боку держави.

Найбільш послідовно концепція "шокової терапії" була реалізована на початку 90-х років у Польщі, де за 2—3 роки вдалося призупинити інфляцію, а з другої половини 90-х років увійти в стадію економічного зростання. Цьому сприяли: інтенсивний розвиток приватного сектора, зміцнення національної грошової одиниці, приплив іноземних інвестицій. Слід враховувати, що в Польщі існували й певні передумови для такого "шокового лікування" економіки і суспільства. Зокрема, наявною була значна приватна власність на землю (близько 80 % орної землі належало одноосібникам), поширеною — ринкова психологія, а державні владні структури очолювали сили, які підтримувала та яким довіряла більшість населення країни ("Солідарність").

Коротка історія перехідної економіки свідчить, що майже у всіх постсоціалістичних країнах використовувались елементи концепції "шокової терапії", в тому числі й в Україні. Але в цілому в нашій країні вона не застосовувалась, оскільки дана концепція передбачає бездефіцитний бюджет, а він був в Україні дефіцитним усі 90-ті роки. Не увінчалися успіхом і спроби ввести лібералізацію цін. Без відповідного ринкового середовища та за наявності виробників-монополістів це призвело до глибокої платіжної кризи, перманентної інфляції, розбалансованості фінансово-кредитних відносин, масового зубожіння населення та інших негараздів.

Узагальнюючи досвід постсоціалістичних країн, економічна теорія дозволяє дійти висновку: вибір концепції ринкових реформ багато в чому залежить від вихідного соціально-економічного, політичного стану в країні. Але за будь-якого варіанта здійснення реформ істотне значення має здатність (сила) держави після демонтажу старих органів управління і формування нових добиватися реалізації обраної економічної політики. Це справедливо не лише щодо концепції поступових перетворень, а й для реалізації ліберальної теорії. Можна стверджувати, що слабкий рівень державного управління в Україні став однією з головних причин незадовільного ходу ринкових перетворень, які спочатку спирались на ліберальні принципи.

3. Основні закономірності перехідного періоду

Серед надзвичайно широкого комплексу змін у постсоціалістичних країнах, що відбуваються при становленні ринкових відносин, деякі з них носять неминучий характер, тому в літературі їх розглядають як закономірності. Серед них виокремлюють: втрату державою функцій одноособового розпорядження економічними ресурсами; бюджетну кризу; трансформаційний спад. Як бачимо, дві з них носять чітко виражений негативний характер і знаходять свій вияв у кризах.

Перша закономірність — втрата державою функцій одноособового розпорядження ресурсів — свідчить про те, що держава перестає бути єдиним, всесильним розпорядником усіх матеріальних ресурсів і втрачає монопольну владу на прийняття економічних рішень. Це виявляється в таких основних аспектах.

По-перше, ринкове реформування призводить до такого становища, за якого держава як джерело господарського законодавства діє згідно з установленими нею самою законами. Після прийняття законодавчого акта ним мають керуватись всі державні органи, підприємства, так само як й інші суб'єкти ринку — приватні підприємства, громадяни.

Loading...

 
 

Цікаве