WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціалістична економічна система та її еволюція - Реферат

Соціалістична економічна система та її еволюція - Реферат

Реферат на тему:

Соціалістична економічна система та її еволюція

Соціалістична ідеята основні етапи її розвитку

Відомо, що ідея соціальної рівності, справедливого суспільства існує стільки, скільки існує людство. Буквально всі народи світу мають легенди, в яких описуються ідеальний суспільний устрій та характерні для нього риси соціальної рівності людей. У первісному суспільстві класів не існувало, тому не було проблеми розуміння справедливого суспільства. Воно виникало з розподілом суспільства на соціально нерівні класи і групи людей, що сприяло виникненню думки про соціальну справедливість і рівність, яка потім сформувалась як ідея соціалізму. Остаточному оформленню утопічної ідеї соціалізму сприяв період початкового нагромадження капіталу на тлі зубожіння основної маси трудящих.

Еволюція соціалістичної ідеї

Соціалізм — це не тільки ідея, а й практичний рух, пов'язаний з бажанням трудящих кардинально змінити суспільство. На всіх етапах еволюції соціалістичної ідеї вона ґрунтувалась на наукових знаннях, реалістичних передбаченнях, революційному романтизмі та елементах соціальної утопії. У спеціальній літературі виокремлюють такі основні етапи формування соціалістичного вчення. По-перше, це утопічнийсоціалізм. Його найбільш яскравими представниками були Т. Мор, Т. Кампанелла, А. К. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен та ін. Вони обґрунтовували ідею централізованої планової системи у масштабах країни, пояснювали необхідність ліквідації приватної власності та всієї капіталістичної системи; доводили правомірність організації розподілу за працею і за потребами; робили спробу обґрунтувати органічний взаємозв'язок гуманізму і соціалізму.

Другий етап — перетворення соціалізму з утопії в науку. Цей етап пов'язаний з формуванням об'єктивних передумов та умов для подальшої еволюції ідей соціалізму. Засновниками наукового соціалізму стали К. Маркс і Ф. Енгельс. Основою їх вчення є теза про те, що: розвиток суспільства визначається економічними законами; буржуазні виробничі відносини ґрунтуються на експлуатації найманої праці, яка створює додаткову вартість, котра привласнюється класом капіталістів. Капіталістичне виробництво у своєму розвитку дедалі більше набуває суспільного характеру, який вступає у суперечність з приватною формою привласнення. Виробництво усуспільнюється, що передбачає необхідність планового регулювання його розвитку, узгодженої дії економічних суб'єктів, чому заважає приватна власність. Саме це визначило марксистське трактування майбутнього суспільства — соціалізму.

Третій етап історії соціалізму пов'язаний з кризою традиційних уявлень про нього і виробленням його нового бачення. Тобто необхідна "інвентаризація" накопиченого досвіду знань, їх переосмислення. В першу чергу це стосується Марксової економічної моделі соціалізму, а також моделі, що була реалізована у країнах соціалістичної системи.

Марксистськамодель економіки соціалізму

Економічна модель Маркса і Енгельса відрізняється злагодженістю, цілісністю, узгодженістю основних елементів. Засновники марксизму уявляли, що на основі націоналізованих засобів виробництва можна буде раціонально організувати планомірне виробництво. Вони вважали, що індивідуальна праця колективів, якщо вона здійснюється за загальним планом, одержує визнання суспільства як корисна і необхідна до того, як вироблений продукт надійде до споживача. За марксизмом, праця при соціалізмі і комунізмі носитиме безпосередньо суспільний характер і тому не потребуватиме визнання на ринку, через акт реалізації товару. Суспільство заздалегідь веде облік потреб по основних позиціях, в оптимальних пропорціях розподіляє живу працю і матеріальні ресурси, розраховує рівень суспільно необхідних витрат (планові ціни) з кожного виду продукції і визначає їх корисний ефект. Тому і стимулювання колективів та окремих працівників відбуватиметься не за результатами комерційної діяльності, а відповідно до кількості та якості витраченої ними праці. Працівники — колективні власники, господарі виробництва; вони нікому не продають свою робочу силу, адже перебувають в однаковому становищі стосовно загальнонародних засобів виробництва. Притаманна працівникам колективна заінтересованість у примноженні багатства забезпечить неухильне зростання продуктивності праці, підвищення ефективності суспільного виробництва. Головним соціально-економічним результатом колективної праці стане зростання добробуту і гармонійний розвиток особистості всіх членів суспільства.

Описану вище модель можна звести до шести ключових елементів, з яких один (економічне зростання і добробут) фіксує стратегічну мету соціалізму, а п'ять інших (суспільна власність на засоби виробництва; безпосередньо суспільна праця; планомірність; відмирання товарної форми робочої сили; розподіл за працею) — засоби її досягнення. У теорії соціалізму Маркса і Енгельса обґрунтовується необхідність і можливість гармонізації відносин людини і суспільства. Їх економічна модель має антиринковий характер. Соціалізм доводиться як устрій вільних і рівних асоційованих виробників. Модель, реалізована на практиці, відрізняється визначальною роллю держави в економіці, яка діє як головний організатор усіх господарських процесів. Ця модель дістала назву державного соціалізму.

У СРСР остаточно економічна модель державного соціалізму сформувалась у роки індустріалізації і колективізації в обстановці масового беззаконня і терору, хоча мали місце і масштабні успіхи країни, яка з аграрної у короткий термін перетворилася на індустріальну державу. Вони виявились результатом героїчних зусиль народу і могли би бути значно більшими, якби не авантюристична політика сталінського керівництва, націлена на руйнування традицій і культури вільного підприємництва.

У передвоєний період сталінська модель державного соціалізму була канонізована, а у повоєнні роки перенесена на національний ґрунт ряду інших країн Східної і Центральної Європи та Азії, а пізніше Куби. Одержавлений соціалізм, з одного боку, був грубим спотворенням самої ідеї соціалізму, в центрі якої має знаходиться не держава, а людина праці. З іншого боку, державний соціалізм виявився непоганим ідеологічним прикриттям тоталітарного сталінського режиму. Тому сучасна економічна наука оцінює цю модель як приклад глибоких деформацій у розвитку суспільства.

Основні риси економічної структуридержавного соціалізму

Вибір тієї майбутньої моделі, що буде характерною для України, передбачає критичний аналіз насамперед економічної системи нашого минулого суспільного життя.

Ознаки економічної моделі державного соціалізму

До ознак, що характеризують колишню модель, належать такі. Це — монополіядержавноївласності, що зумовила всезагальне одержавлення економічної та всіх інших сторін життя суспільства і утвердилась в результаті підміни реального усуспільнення виробництва формальним, пов'язаним зі зміною майнової приналежності засобів виробництва. У СРСР 9 з кожних 10 підприємств перебували у власності держави, яка опосередковувала більшість процесів привласнення.

Суспільство в цілому не може функціонувати як єдиний власник, оскільки у даному разі господарська відповідальність не фіксується за конкретними суб'єктами, а ніби "розпливається" між всіма членами суспільства. За неефективні рішення, як правило, доводиться розплачуватись тим, хто не мав до них безпосереднього відношення. Відбувається відчуження працівників від засобів виробництва: вони стають особами, що працюють за наймом у держави, сама ж власність стає анонімною, "нічийною". Видати декрети про націоналізацію — ще не означає організувати виробництво на нових колективістських засадах, підкорити його потребам працюючих насправді. Трудові колективи та окремі працівники почнуть діяти як дбайливі господарі лише тоді, коли зможуть самостійно виконувати більшість функцій управління і розпорядження закріпленим за ними майном. Роздержавлення економіки і приватизація майна значної частини державних підприємств своїм результатом матиме зміну структури відносин власності — заміну монопольного положення однієї (державної) власності урізноманітненням форм іншої (приватної, групової, державної, змішаної). В ефективній економіці діє ідеологія примату власності громадян, а не держави; роль останньої обмежена інтересами громадян та їх об'єднань.

Величезний вплив на формування моделі державного соціалізму справили існуючі відносини адміністративної залежності, що гальмують розвиток ринку. За цих умов більшість підприємств перебуває у підпорядкуванні вищих органів управління, позбавлені можливості вести самостійне господарювання: формувати виробничі програми, купувати необхідні ресурси, продавати продукцію за ринковими цінами, вільно розпоряджатись доходами і т. ін. Команди і розпорядження, що надходять підприємствам "згори", обов'язкові до виконання; робота колективів оцінюється за ступенем реалізації планів; ринок не справляє суттєвого впливу на структуру виробництва. Управління ґрунтується на силі влади, а не на господарському інтересі товаровиробника, оскільки як інструменти регулювання господарських зв'язків використовуються команди, адміністративні розпорядження.

Супутником командної економіки виступає тіньова економіка, що не зважає на офіційні заборони і діє без правил, прийнятих у цивілізованій ринковій економіці.

Отже, відносини адміністративної залежності, коли вони використовуються для позаекономічного залучення до праці та організації суспільного виробництва, позбавляють економіку здатності до саморозвитку і саморегулювання; вони соціально малоефективні, адже виключають свободу трудової, підприємницької та споживацької діяльності.

Відмінною рисою даної моделі є її надмірна централізація суспільноговиробництва, що зумовлює гіпертрофію вертикальних і нерозвинутість горизонтальних зв'язків підприємств і регіонів. У зв'язку з низькою ефективністю виробництва і надмірно великою витратною частиною бюджету держава змушена концентрувати у своїх руках надмірно високу частку виробленого продукту (у СРСР наприкінці 80-х років до 3/4 національного доходу і близько 4/5 валового національного продукту). В результаті підприємства і регіони міцно прив'язувалися до центру, опинялися у становищі прохачів ними ж зароблених коштів і ресурсів. Серед підприємств переважали великі підприємства, якими легше було керувати з центру. Часто "гіганти" не забезпечували високого рівня ефективності виробництва, але це не заважало їм диктувати свої умови на ринку. Споживач був позбавлений можливості визначати долю виробника-монополіста і примушений погоджуватись з тим, що йому пропонується, оплачувати дорогу і часто неякісну продукцію.

Loading...

 
 

Цікаве