WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва - Реферат

Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва - Реферат

Організаційно-економічні форми об'єктивно визначені як можливості. Маючи власну об'єктивну природу, вони в той же час є результатом суб'єктивної діяльності. З даної точки зору організаційно-економічні форми виступають і як форми використання економічних законів.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організацію, регулювання. Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції у власних взаємозв'язках, створюючи відповідні підсистемимеханізмугосподарювання:

  • підсистема планування — прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо;

  • підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно-фінансову систему;

  • підсистема організації — форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків економічних суб'єктів.

Визначення структури механізму господарювання зумовлює необхідність урахування його рівневої специфіки. Остання, як уже зазначалось, визначається рівневою специфікою виробничих відносин, що синтезують два начала — економічне усуспільнення і відособлення, зумовлені станом продуктивних сил, змістом праці, особливостями її характеру. Усуспільнення й відособлення, визначаючи природу механізму господарювання, зумовлюють суперечну єдність централізованих планово-стимулюючих форм господарювання з ринковими.

За сучасних умов жодна країна з ринковою економікою не може вирішувати величезний набір соціально-економічних завдань, що стоять перед нею, без існування і взаємодії форм господарювання. Так, на думку багатьох спеціалістів, ринковий механізм саморегулювання дає можливість вирішувати такі завдання:

1. Ефективний розподіл ресурсів для виробництва необхідних суспільству товарів.

2. Можливість успішного функціонування за наявності вельми обмеженої інформації (досить мати дані про ціну на продукт і про витрати його виробництва).

3. Гнучкість і високий ступінь пристосування до умов, що змінюються. Так, ринок відповів розробкою альтернативних енергоносіїв, впровадженням ресурсозберігаючих технологій, коли в 70-ті роки ціни на нафту зросли в 4—6 разів.

4. Оптимальне використання результатів НТП. Прагнучи отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, вводять новітні технології, розробляють нові товари.

5. Свобода вибору і дій споживачів і підприємців. Вони незалежні у прийнятті своїх рішень, укладанні угод і т. ін.

6. Здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів і послуг, більш швидке досягнення ринкової рівноваги.

7. Прагнення розширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентоспроможність своєї продукції тощо.

Разом з тим цілий комплекс питань не може бути вирішений за допомогою ринкових форм господарського механізму, а забезпечується впливом його централізованих державних форм. До них належать: збереження ресурсів, що не відтворюються; формування економічного механізму захисту навколишнього середовища (тільки законодавчі акти можуть примусити підприємців вкладати кошти в екологічно чисте виробництво); регулювання використання ресурсів, що належать всьому людству (наприклад, рибні багатства океанів); створення стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування (наприклад, дороги, громадський транспорт, освіта тощо); право на працю і дохід, перерозподіл доходів; забезпечення фундаментальних досліджень у науці; орієнтація на виробництво соціально необхідних товарів, а не на задоволення потреб тільки тих, хто має гроші; стабільний економічний розвиток з його всебічними якісними і кількісними характеристиками; стимулювання тільки тих рішень, що приносять дохід підприємцю.

Характеризуючи механізм господарювання як структурно-функціональну цілісність, систему організаційно-економічних форм, важливо підкреслити, що зовнішнім його проявом виступають надбудовні форми, зокрема юридичні і політичні. Механізм господарювання набуває політико-правового характеру внаслідок впливу політики і права, використання його як каналу і методу їх здійснення.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм, на що вже зверталась увага, забезпечує взаємозв'язок базису і надбудови. Форми господарювання — це зміст господарського права. Їх вдосконалення відбувається за допомогою суб'єктивної діяльності за рахунок впливу правових норм, актів на механізм господарювання. Внаслідок цього останній, будучи сам по собі внутрішньо суперечливим, зумовлюється в своєму розвитку протиріччями, що виникають між новими організаційно-економічними формами і правовими відносинами. Внаслідок цього реально функціонуючий механізм господарювання відрізняється від законодавчо оформленого.

При аналізі у політекономічному аспекті механізму господарювання необхідно виходити як з його економічного змісту, що має джерелом глибинні сутності економічних відносин, так і з інших його сторін, зокрема, тих, що належать до галузі економічної політики та справляють на нього істотний зворотний вплив.

І ще один штрих у розумінні структури господарського механізму. Кожна з форм господарювання — чи централізована, чи ринкова — виступає одночасно і як метод господарювання. Це зумовлює необхідність і можливість розгляду господарського механізму як системи форм і методів господарювання.

3. Регулювання економіки як основнийелемент господарського механізму

На практиці не існує ні чисто ринкової моделі економіки, ні чисто вільного ринку. Так, ринкова модель економіки передбачає вирішення питань на основі вільної взаємодії споживачів і виробників. У ринковому господарстві постійно відбуваються процеси пристосування, які сприяють встановленню пра-вильного співвідношення попиту і пропозиції, прогресивним структурним зрушенням, прискоренню науково-технічного прогресу, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, збалансованості матеріально-фінансових пропорцій. У ринковій моделі господарювання ресурси без примушення спрямовуються туди, де вони необхідні. Ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією.

Однак вільний ринок є ідеальною, теоретичною моделлю ринку, яка практично недосяжна і по суті означає: існування вільних, незалежних працівників; вільний вибір ділових партнерів; відсутність контролю за діяльністю з боку установ, організацій як споживача, так і виробника; наявність значного числа виробників і споживачів на кожному ринку; вільне ціноутворення; панування конкуренції; самодисципліна ринку; підтримка кодексу честі ділових партнерів. Проте людям далеко не завжди властива така ідеальна поведінка, що ж до "поведінки" капіталу, то вона взагалі має спонтанний характер.

Механізм державного регулюванняекономіки

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринковий механізм повинен бути доповнений механізмомдержавногорегулюванняекономіки. Він охоплює такі основні напрями:

1. Регулювання податкових ставок та їх диференціація. У період спаду і подальшої депресії держава істотно знижує прибутковий податок і податок на прибуток корпорацій, у результаті чистий прибуток комерційних фірм зростає і з'являється стимул до розширення виробництва. Отже, в даному разі низькі податки відіграють роль "каталізаторів" економічного зростання.

Навпаки, наприкінці фази піднесення, коли настає "перегрів" економіки, виробництво виходить за рамки платоспроможного попиту, що здатне викликати кризу, держава різко підвищує податкові ставки з метою загальмувати зростання виробництва, не допустити або принаймні послабити силу спаду, впорядкувати процес відновлення рівноваги між пропозицією і попитом на товарних ринках. У такому разі високі податки відіграють роль "вбудованих стабілізаторів" економічного зростання.

Loading...

 
 

Цікаве