WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва - Реферат

Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва - Реферат

Реферат на тему:

Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

Господарський механізм:сутність, характер, функціонування

Відомо, що економіка будь-якої країни являє собою складну систему, розвиток якої відбувається у межах відповідних економічних відносин. Ці відносини породжують складний комплекс форм і стимулів діяльності господарюючих суб'єктів. Важлива роль у функціонуванні та розвитку будь-якої економіки належить господарському механізму. У загальній формі він є не що інше, як управляюча або регулююча підсистема економічної системи в цілому. Що ж слід розуміти під даним поняттям?

Сутність і змістпоняття "госпо-дарський механізм"

Господарський механізм — це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві.

Разом з тим господарський механізм, як й економічні відносини, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудови — з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.

Таким чином, даний механізм тісно пов'язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх активної ролі щодо виробництва.

Необхідним компонентом господарського механізму виступають і організаційні структури, які віддзеркалюють рівень, внутрішню організацію елементів продуктивних сил суспільства, а також відповідний ступінь і конкретні форми суспільного поділу праці. Інакше кажучи, господарський механізм включає і сукупність організаційно-економічних відносин, і організаційно-управлінський аспект продуктивних сил.

Організаційно-економічні відносини виступають головною конституюючою ознакою господарського механізму. Вони складаються з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відособлення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці; обміну засобами виробництва; менеджменту; грошового обігу; ціноутворення; фінансів й кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо. Загалом, ці відносини виражаються господарською системою організації й управління економікою на різних рівнях. Господарський механізм, будучи складною, багатоаспектною категорією, не замикається лише рамками економічних відносин, що функціонують у сфері конкретних господарських дій і зв'язків. Він інтегрує не тільки базисні відносини, але й певні елементи продуктивних сил і надбудови.

Отже, господарський механізм є найважливішим елементом економічної системи. Якщо уявити сучасну економічну систему як змішану, то вона має містити такі самостійні підсистеми господарювання: планову підсистему; ринок як самостійну підсистему господарювання; традиційне (натуральне) господарство як підсистему господарювання. Кожній з окремих підсистем відповідає адекватний господарський механізм — ринковий механізм саморегулювання; державний регулюючий механізм; господарський механізм, що відповідає традиційному натуральному господарству. Залежно від того, яка підсистема з відповідним господарським механізмом має найбільшу питому вагу, характеризується й вся економічна система: якщо переважає ринок, то й система ринкова, виникає ринкова економіка; якщо переважає держава, то й система планова (адміністративно-командна); якщо переважає натуральне господарство, то такою є система в цілому. Більш чи менш рівне співвідношення ринку і держави характеризує систему змішаної економіки, де відбувається взаємодія відповідних господарських механізмів, у результаті чого формується господарський механізм змішаної економіки.

Виражаючи сутнісні риси економічних законів, взаємозв'язки в їх системі, механізм господарювання в той же час виступає як інтегративна форма їх прояву. Це потрібно розуміти таким чином, що на поверхні економічного життя механізм господарювання являє собою сукупність організаційно-економічних форм, за допомогою яких держава здійснює функцію управління й регулювання економіки. Але з цієї точки зору механізм господарювання — це не проста сукупність організаційно-економічних форм (рядоположеність елементів), а явище, що відображає взаємозв'язок між ними, взаємодію, взаємопереходи, тобто являє собою систему.

Розуміння механізму господарювання як системи організаційно-економічних форм не заперечує, а навпаки, доповнює уявлення про нього як про систему організаційно-економічних відносин. У даному разі йдеться про новий рівень його пізнання, де зміст механізму господарювання "просвічується" крізь призму форм його прояву. Визначаючи єдність організаційно-економічних відносин і форм їх прояву, тобто "змістовну форму", механізм господарювання у той же час має внутрішню специфічну логіку розвитку як з боку організаційно-економічних відносин, так і з боку оргнізаційно-економічних форм прояву. Організаційно-економічні відносини становлять зміст механізму господарювання, організаційно-економічні форми — спосіб існування, функціонування і розвитку всієї системи економічних відносин суспільства. В організаційно-економічних формах безпосередньо відбувається перетворення об'єктивних "сторін" механізму господарювання на суб'єктивні. Вони прямо вступають у взаємодію з матеріальними та особистими чинниками виробництва і їх удосконалення цілком визначається зміною останніх, що, в свою чергу, служить імпульсом розвитку організаційно-економічних відносин.

Теоретичні аспекти аналізу рівнів господарювання

Отже, відмінності (при збереженні єдності) організаційно-економічних відносин та організаційно-економічних форм як двох сторін механізму господарювання визначаються як по лінії взаємодії з виробничими відносинами (відносинами власності), так і по лінії взаємодії з продуктивними силами. При цьому важливо зазначити ту обставину, що єдність сторін механізму господарювання забезпечується організаційно-економічними відносинами, відмінності — організаційно-економічними формами його прояву на різних рівнях господарювання.

Таке розуміння механізму господарювання спирається на діалектичну логіку взаємодіючих, але не тотожних пар категорій: змісту і форми, сутності та явища. Будь-яке з явищ або процесів економічного життя являє собою діалектичну єдність змісту і форми. Зміст включає всю сукупність ознак того або іншого явища і характеризує його цілісність за допомогою конкретної організації, структури. Форма є способом існування, методом розвитку і вияву змісту. Форма перебуває у діалектичній єдності зі змістом і виступає як вираз відповідної організації, структури змісту. Діалектика змісту і форми будується на їх протилежності й одночасно на найтіснішому зв'язку і взаємообумовленості. Зміст визначає форму, а остання є змістовною. Форма виражає певний зміст, а останнє завжди оформлено. Взаємна обумовленість змісту і форми не вичерпує їх діалектики, яка доповнюється й їх переходами одного в одне. Що в одних умовах і відносинах є змістом, то в інших може бути формою, і навпаки.

Форма відносно змісту, незважаючи на примат останнього, не є пасивною. Вона активно впливає на нього, прискорюючи або уповільнюючи його розвиток. У розв'язанні суперечностей, що виникають між змістом і формою, величезну роль відіграє суб'єктивний чинник. Його значення полягає в умінні знайти об'єктивний критерій, який сприятиме розкриттю міри протиріччя між змістом і формою, у своєчасному і науково обґрунтованому визначенні моменту, коли форма з рушійної сили починає перетворюватися на гальмуючу силу.

У взаємозв'язку з категоріями "зміст" і "форма" перебуває інша пара категорій "сутність" і "явище". Сутність і явище характеризують як зовнішню сторону явища, доступну сприйняттю, так і внутрішню, приховану від безпосереднього спостереження. Дані сторони перебувають у нерозривній єдності і не існують одна без іншої. Існування цих різних і разом з тим взаємопов'язаних сторін явища (процесу) зумовлює необхідність розрізнювати в них визначальне, головне — сутність і зовнішнє, похідне від неї — явище. Сутність характеризує більш або менш стійку сторону явища, його основу, що визначає його розвиток. Явище ж, виступаючи як вияв сутності, характеризує менш стійку сторону процесу дійсності. Поняття "сутність" дуже близьке поняттю "зміст", але на відміну від нього виокремлює головне, що визначає внутрішню основу явищ. Сутність — це основне у змісті.

Loading...

 
 

Цікаве