WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Форми організації суспільного виробництва - Реферат

Форми організації суспільного виробництва - Реферат

Натуральна форма благородних металів, їх природні властивості щонайкраще відповідають виконанню суспільних функцій загального еквівалента. По-перше, різноманітні злитки цих металів мають якісну однорідність. Ця властивість особливо важлива. Субстанцією вартості, як відомо, є якісно однорідна, однакова абстрактна праця. Тому для виразу вартості товарів найкраще підходить такий товар, усі екземпляри якого якісно однакові і різняться лише кількісно, за вагою.

По-друге, благородні метали мають властивість довільного поділу і поєднання. Ця властивість також необхідна для виразу вартості в загальному еквіваленті товарів. Різноманітні товари мають різну величину вартості і для виразу останньої потрібно, щоб товар як загальний еквівалент можна було довільно поділяти на будь-яку кількість частин.

По-третє, для благородних металів властива портативність. Порівняно з іншими товарами золото має високу вартість. Незначні за вагою злитки золота можуть виразити вартість значних товарних мас. Розвиток товарного виробництва розширює просторові рамки економічних зв'язків і портативність золота полегшує цей процес.

По-четверте, благородні метали мають властивість тривалого збереження.

Отже, природні властивості золота і срібла цілком пояснюють, чому саме ці товари краще за інших можуть виконувати функції загального еквівалента. Але поява грошей викликана, як бачимо, не природними властивостями речей, а визначеними суспільними умовами виробництва.

Товар, що став у результаті стихійного розвитку обміну грошима, тобто загальним еквівалентом, набуває особливих суспільних властивостей. Золото як товар взагалі має звичайну споживчу вартість — є предметом праці у виробництві різноманітних виробів, цінних прикрас. Як грошовий товар золото має, крім того, додаткову споживчу вартість. Будучи загальним засобом обміну, золото може бути перетворене на будь-який інший товар. Це — загальна споживча вартість грошового товару. Таким чином, споживча вартість грошового товару, так би мовити, подвоюється. Як товар гроші мають вартість; як особливий товар вони є безпосередньо суспільною формою вартості.

Внутрішні суперечності товару

У поділі товарного світу на товари і гроші знаходить свій зовнішній прояв внутрішнє протиріччя між споживчою вартістю і вартістю. Всі товари виступають як споживчі вартості, а гроші — як втілення їх вартості. Щоб виразити свою вартість, кожний товар повинен попередньо перетворитися на гроші. Тільки здійснивши це, товар доводить, що він є не тільки споживчою вартістю, але й вартістю.

Вартість товарів дістає в грошах самостійну форму існування. Продавши свій товар, кожний товаровиробник одержує його вартість у вигляді визначеної кількості грошей. Вартість існує тут у самостійній формі, відокремившись від тієї споживчої вартості, що була її речовинним носієм. У той же час обмін на гроші означає, що споживча вартість даного товару нібито звільняється від своєї ноші-вартості, "скидає" її і входить у процес споживання. Продавши чоботи, швець позбавляється їх споживчої вартості, але він зберігає вартість у вигляді певної кількості грошей. Споживча вартість начебто відокремлюється від вартості та набуває самостійного руху. Внутрішньо властиве товару протиріччя між споживчою вартістю і вартістю вирішується через обмін на гроші й у той же час набуває нової форми існування — форми протилежності між товарами взагалі і грошима.

З появою грошей товарний світ дістає своєї специфічної форми виразу вартості. Гроші виступають як міра абстрактної суспільної праці. Приватна конкретна праця, втілена у золоті, одночасно стає безпосереднім втіленням абстрактної праці. Кожний товар — продукт приватної праці — у разі обміну на гроші одержує суспільне визнання. Праця, витрачена на його виробництво, визнається безпосередньо суспільною працею. За допомогою грошей здійснюється опосередковане врахування витрат суспільної праці, втіленої в товарах.

Закон вартості і його рольу розвитку товарного виробництва

Закон, що регулює розвиток товарного виробництва шляхом обміну товарами відповідно до кількості втіленої в них абстрактної суспільно необхідної праці, називається законом вартості. Він є основнимзаконом простого товарного виробництва.

Закон вартості виражає внутрішньо необхідний і стійкий зв'язок між суспільно необхідною працею, витраченою на виробництво товару і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.

Закон вартості відтворює: внутрішньо необхідні істотні і стійкі зв'язки між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом; внутрішньо необхідні і стійкі зв'язки між вартістю і цінами товарів; наявність стійких зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, за якої забезпечується взаємний вплив одного виробника на іншого; внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів (суспільно необхідним робочим часом та умовами виробництва); наявність стійкого зв'язку між попитом і пропозицією; обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільно необхідної праці.

Найповніше сутність закону вартості як основного закону простого товарного виробництва виявляється через його функції.

Функції законувартості

Механізм дії закону вартості в умовах стихійного господарства припускає коливання цін навколо вартості. Відхилення цін від вартості є своєрідним барометром, що показує диспропорції в розподілі суспільної праці. Якщо в даній сфері докладається недостатньо суспільної праці і попит на товар, вироблюваний тут, не задовольняється, ціна товару перевищуватиме вартість. Якщо в дану сферу вкладається занадто багато суспільної праці і пропозиція товарів для продажу перевищує попит на них, ціна впаде нижче за вартість. Проте на відміну від звичайного барометра, що тільки показує погоду, але не може на неї впливати, механізм коливання цін не тільки констатує зміну пропорцій, але й є знаряддям їх стихійного регулювання.

Припустимо, що в даний момент на ринку з'явився підвищений попит на чоботи і знижений — на костюми. Ціна чобіт перевищить вартість, а костюма — стане нижчою за вартість. Це призведе до того, що кравці не одержать повного відшкодування витрат своєї праці; шевці, навпроти, привласнюватимуть якусь додаткову, зайву частину суспільної праці. За таких умов неминуче почнеться перелив праці, капіталів зі збиткових сфер у вигідні. Число шевців збільшиться, число кравців скоротиться. Кількість чобіт, що надходять на ринок, зросте, а костюмів — зменшиться. Тож зміниться співвідношення між попитом і пропозицією, почнеться відхилення цін в інший бік.

У процесі розподілу праці між сферами вартість в остаточному підсумку і виявляється центром, навколо якого коливаються ринкові ціни товарів. Через стихійне коливання цін закон вартості розподіляє і перерозподіляє працю відповідно до суспільних потреб, регулює встановлення визначених пропорцій між різноманітними сферами виробництва.

У кожній галузі виявляється то надлишок пропозиції над попитом, то нестача пропозиції порівняно з попитом. Це неминуче, оскільки перелив праці з однієї сфери в іншу ніхто свідомо не визначає; цей процес відбувається стихійно. Тому збіг пропозиції з попитом може бути лише моментом, а їх розбіжність — звичайним явищем. Тимчасова пропорційність досягається лише шляхом її постійного порушення.

Стихійний характер закону вартості і весь механізм його дії за приватного виробництва призводять до постійних змін в економічному положенні товаровиробників. Між товаровиробниками неминуче триває конкурентна боротьба. Якщо ціна на товар підвищується, то виграють виробники цього товару, а споживачі (покупці) програють. Якщо ціна знижується, то, навпаки, програють виробники, а покупці виграють. За визначеними межами втрати від зниження цін можуть виявитися настільки значними, у першу чергу для тих виробників, в яких індивідуальна вартість вища за суспільну, що вони не зможуть продовжувати процес виробництва: виторг від продажу товару буде менше, ніж необхідно для купівлі сировини і забезпечення виробника та його сім'ї засобами існування.

Якщо навіть товари продаються за вартістю, суперечності між індивідуальною та суспільно необхідною працею призводять до диференціації товаровиробників. Ті з них, в яких витрати праці на виробництво товарів менші, ніж суспільно необхідні, у разі продажу товарів за єдиною суспільною вартістю зможуть одержати виграш і збагатитися.

Loading...

 
 

Цікаве