WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічна система суспільства - Реферат

Економічна система суспільства - Реферат

Типи економічнихсистем

Людське суспільство, розвиваючись, використовувало різні економічні системи. Розглянемо основні з них. Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались із покоління до покоління. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Зазвичай такі економічні системи недостатньо сприймали технічний прогрес і все нове, що породжує динамізм розвитку суспільства.

Основними рисами традиційної системи є те, що:

  • виробництво, розподіл та обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах. Релігійні і кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності;

  • спадковість і кастовість чітко визначають економічну роль індивідів;

  • соціально-економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економіка розвивається досить повільно, протягом багатьох десятків років;

  • розвиток техніки обмежений, оскільки він об'єктивно підриває підвалини традиційної системи;

  • стійке перевищення темпів зростання чисельності населення над темпами економічного розвитку, тому наявні високий рівень безробіття і низька продуктивність праці;

  • зубожіння і бідність основної маси населення;

  • нерозвинутість ринкових відносин і ринкової інфраструктури, слабкий виробничий потенціал у країні в цілому.

Зважаючи на викладене, нині країни з суттєвими елементами традиційної економіки є постачальниками сировини та матеріалів у світове господарство, виступають ринком збуту готової продукції для розвинутих держав.

Командна, або адміністративно-командна, система: всі ресурси, як правило, становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Тут держава вирішує, що, як і для кого виробляти.

Характерними рисами даної системи є:

  • суспільна (державна) власність практично на всі фактори виробництва (ресурси), які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб'єктам (підприємствам);

  • колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності;

  • централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;

  • практично відсутня конкуренція, оскільки планом передбачається виробництво рівно такої кількості продукції, яка необхідна для задоволення потреб на відповідний період. Звідси — монополізм виробників і панування їх над споживачами.

Суттєвим недоліком такої економіки є те, що вона не створює дійових економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів конкретного споживача. Ця система ґрунтується на обмеженій диференціації доходів для більшості споживачів, що є гальмом економічного розвитку країни в цілому, оскільки недостатньо стимулюється високопродуктивна праця.

Разом з цим такій економіці притаманний і цілий ряд достоїнств (переваг): по-перше, вона має великі можливості оперативного нагромадження виробничих ресурсів і концентрації, перерозподілу їх у пріоритетні галузі та сфери; по-друге, такий перерозподіл ресурсів дозволяє забезпечити повну (хоч і не завжди раціональну) зайнятість населення, уникнути хронічного масового безробіття та зубожіння; по-третє, держава, враховуючи суспільні потреби та інтереси, забезпечує за рахунок централізованих коштів усім громадянам певний рівень освіти, медичного обслуговування, вирішує цілий ряд інших соціальних проблем.

Ринкова економіка ці питання вирішує через ринок, ціни, прибуток, витрати. Серед характерних рис ринкової економіки можна виділити такі:

  • панування приватної власності на виробничі і трудові ресурси;

  • ринкова (стихійна) система координації та управління господарською діяльністю людей;

  • дотримання принципу свободи підприємництва і вибору сфери діяльності, свобода вкладення капіталу туди, коли і де бажано його власнику. Аналогічне стосується і споживача у разі наявності в нього коштів;

  • поведінка учасників (суб'єктів) ринкових відносин в основному диктується особистими, егоїстичними інтересами. Але саме таким чином, через погоню за власними інтересами, досягається в суспільстві досить висока реалізація суспільних економічних інтересів;

  • кожен господарюючий суб'єкт прагне до отримання максимуму прибутку, самостійно приймає рішення і діє на свій страх і ризик;

  • економічна влада окремих виробників і споживачів так "розсіяна", що деякі з них не мають реальної можливості, щоб якось відчутно змінити ситуацію на ринку. Тут діє так звана вільна конкуренція "всіх проти всіх", а також припускається, що немає необхідності державі втручатися у функціонування системи "вільного" ринку.

Змішана економіка базується на широкому розмаїтті форм власності та господарювання.

Зрозуміло, що всі згадані економічні системи не існували і не існують в чистому вигляді, оскільки різні форми господарювання, управління і координації економічної діяльності функціонують паралельно, доповнюють одна одну, а часто навіть органічно переплітаються.

Система економічних законів.Механізм дії та використання економічних законів

Проблема взаємозв'язку і взаємодії економічних явищ, процесів, законів — одна з найскладніших у політичній економії. Головне в ній — дослідження економічних законів з точки зору їх сутності, змісту, субординації та місця в економічній системі. Невипадково предметом політекономії є система економічних законів, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ на відповідному етапі розвитку суспільства.

Економічні закони: система, механізми їх діїта використання

Економічні закони завжди виражають сутність відповідних відносин, яка виявляється в їх взаємодії з продуктивними силами. Для визначення поняття "економічний закон" слід користуватись загальним філософським підходом до формулювання закону взагалі, з якого випливають такі висновки: по-перше, закон виражає внутрішній, суттєвий зв'язок між економічними явищами і процесами; по-друге, цей зв'язок визначається об'єктивною необхідною, причинно-наслідковою залежністю; по-третє, остання виражає взаємодію між явищами (процесами), в результаті якої зміна одного з них впливає на зміну інших.

Тобто економічний закон, як зазначалось раніше, виражає найсуттєвіші, внутрішні, сталі, причинно-наслідкові, регулярно повторювані зв'язки і залежності між економічними явищами і процесами.

Економічна необхідність, яку виражає закон, містить лише напрям розвитку, а не конкретні його шляхи. Водночас економічна можливість, виражена законом, визначає пізнання напряму розвитку, але не надає готових рецептів його використання. Якщо люди пізнали об'єктивну економічну необхідність, то тим самим вони мають можливість свідомого його використання.

Економічні закони діють не ізольовано один від одного, а в єдиній системі, взаємодіючи між собою. Кожний з них характеризує лише той чи інший аспект зв'язків і виконує функцію управління лише в межах відповідного кола економічних процесів, явищ.

Природа економічних законів зумовлює ту обставину, за якої вони не мають абсолютного характеру дії, а виявляються як тенденції. Це пояснюється, по-перше, тим, що дія будь-якого закону перехрещується з дією інших; по-друге, як кожний з економічних законів, так і вся система в цілому, внутрішньо суперечливі і цілеспрямованість їх різна; по-третє, економічні закони виявляються у різноманітних формах. В силу цього вони діють через відхилення та випадковість.

Розгляд економічних законів крізь призму їх взаємодії зумовлює необхідність визначення і таких понять, як "механізм дії економічних законів" та "механізм використання економічних законів".

Під механізмом дії економічних законів слід розуміти сукупність об'єктивних зв'язків і залежностей між явищами та процесами економічного життя в їх саморозвитку й саморусі. Механізм їх використання — це реалізація сукупності умов (пізнання законів, постановка цілей і визначення шляхів їх досягнення тощо).

Ці два поняття не слід як ототожнювати, так і протиставляти. Стати на точку зору ототожнення названих механізмів — значить поставити суб'єктивний фактор на перший план, а об'єктивність економічних процесів — на другий. Протиставлення їх веде до фетишизації економічних законів. Водночас спільне між цими механізмами полягає у взаємодії об'єктивного і суб'єктивного факторів. Особливе визначається специфічними рисами, які характеризують функціонування механізму економічних законів, та умовами, що регламентують суб'єктивну діяльність при їх використанні. В основі такого підходу лежить розуміння об'єктивного і суб'єктивного та їх взаємозв'язку.

Аналізуючи механізм дії економічних законів, важливо звернути увагу на такі основи його функціонування: об'єктивність, системність, суперечливість. Об'єктивний характер економічних законів визначається тим, що, по-перше, люди не можуть створювати і відміняти їх, як і замінювати один одним; по-друге, вони діють незалежно від того, знають їх люди чи ні; по-третє, економічні закони діють незалежно від того, хочуть цього люди чи ні. Однак об'єктивність цих законів не значить, що суспільство безсиле перед ними і повинно сліпо підкорятися їх дії. Люди можуть пізнавати їх і у відповідності з даною об'єктивною необхідністю здійснювати свою практичну діяльність. Така можливість закладена в самій природі економічних законів.

З точки зору форми і методів використання економічних законів, їх зміст визначається природою і сферою їх дії. Люди завжди діяли і діятимуть свідомо. Але оскільки конкретні соціально-економічні умови різні, то й можливості використання економічних законів неоднакові. До таких умов, в першу чергу, слід віднести рівень усуспільнення виробництва зі своїми формами вияву — формою організації і формою руху.

Loading...

 
 

Цікаве