WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

здійснювати кругообіг – послідовне проходження трьох стадій і відповідне прийняття трьох ворм.

Загальна форма кругооборо тукапіталу має вигляд: Д-Т-Д", де

Д – грошові кошти, що інвестуються;

Т – товар;

Д" – грошові кошти, отримані інвестором від продажу продукції.

Якщо розглянути її більш детально,то В сфері обігу капітал ще має грошову форму, потім на ці гроші купують засоби вирва та робочу силу. У сфері виробництва капітал вже має виробничу форму, а після, коли виробили товар (товарна форма капіталу) ми знову повертаємося у сферу обігу і отримуємо гроші, які будуть вже більіші за авансований капітал

Тому в операції Д-Т-Д" грошові кошти, які вкладаються у виробничо-торговий процес, не затрачуються остаточно, а лише авансуються, а після завершення кругообігу вони повертаються інвестору з додатковим прибутком.

Регулярно повторюваний круооборот називається оборотом капіталу.

Капітал повинен постійно здійснювати кругооборот Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде річний прибуток.

Концентрація капіталу відбувається тоді, коли великі сумі зосереджуються в одному місці. А централізація – в одних руках.

52*. Оборот капіталу підпр-ва. Основний та оборотний капітал.

Капітал підпр-ва знаходиться в постійному обігу, адже йому надзвичайно важливо постійно розвиватись та збільшувати свій прибуток. Основний капітал підпр-ва - сума вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності підпр-ва. Це кошти, які багаторазово використовуються в господарчому процесі. Грошові кошти, авансовані на придбання основних фондів, називаються основними коштами.

В момент введення в експлуатацію підприємству необхідно більше грошових коштів, які б забезпечили йому придбання матеріальних засобів для обслуговування процесу вир-ва та реалізації продукції. Грошові кошти, авансовані на оборотні виробничі фонди та фонди обігу, складають оборотний капітал підприємтсва.

53. Суть підприємництва, його види та функції.

Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.

Функції:

  • ресурсна – реалізується в продуктивному використанні капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;

  • організаторська (орг вир-ва, збуту, реклами);

  • творча – пошук нових рішень, новаторські ідеї.

принципи:

  • вільний вибір діяльності;

  • самостійне прийняття рішень;

  • розпорядження на свій розсуд одержаними доходами;

  • вілне наймання робочої сили

  • певні правові гарантії: юридичний захист, , законодавче забезпечення свободи конкуренції;

Основні форми підпр-в: індивідуальне, колективне, державне. Види за діяльністю: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове.

53*. Валовий дохід, його суть та структура. Підприємницький дохід.

Розрахунковий прибуток обчислюють як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її вир-во. Промисловий прибуток – це доход на функціонуючий капітал, зайнятий у сфері вир-ва. Торговий прибуток – відображає фінансовий результат діяльності торгівлі.

Валовий доход – це прибуток, отриманий від реалізації певної продукції з урахуванням витрат на її вир-во.

Підприємницький доход є головною стимулюючою одиницею для підприємницької діяльності. Підприємці організовують свою справу заради отримання прибутку, який також входить до доходу. Підприємницький доход вираховується як показник реалізації продукції та витрат на її вир-во, а також з урахуванням побічних витрат та виплат.

53**. Загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в Україні.

У законі України "Про підприємництво" зазначено, що це самостійна ініціатива, с-матична, на власний ризик діяльність, спрямована на вир-во продукції, виконання робіт, надання послуг та здійснення торгівлі з метою отримання прибутку. Залежно від форм власності виділяють: приватне, колективне та державне підприємництво.

Підприємництво означає наявність у господарника прав власності на засоби вир-ва, продукт та доход. Найважливіше – це мотивація використання прибутку. Обов"язковою умовою є певне економічне середовище і клімат. Іншим словами потрібний ринково-конкурентний режим господарбвання. У законі сформульовані принципи підприємництва: вільний вибір видів діяльності,самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції; вільне наймання працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів;

Вільне розпорядження прибутком; самостійне здійснення зовнішньоекономічної дііяльності.

Можлвості розвитку підприємництва відкриваються на основі Конституції України, Законів України "Про власність", "Про підпр-ва в Україні", "Про підприємництво", "Про форми власності на землю" тощо.

54. Роль підпр-ва та підприємництва в риноковій економіці.

Підприємництво – одна з передумов розвитку ринкової ек-ки. Воно завжди розвивається в певному історисному та соцму середовищі. Однак обов"язковою умовою і ознакою підприємництва є свобода економічної самодіяльності людини, її самостійність у виборі варіантів рішень, за якими стоять комерційний успіх, прибуток або ж банкрутство зі всіма його наслідками.

Сутністю підприємництва є самостійне, ініціативне господарювання, а його метою – діловий успіх у вигляді прибутку, особистий дозод. Основними його рисами є постійний ризик, матеріальна відповідальність, організаційно-господарське новаторство, раціоналізм, ефективне використання різноманітни ресурсів.

55. Первісне нагромадження капіталу, його собливості в Україні.

Нагромадження капіталу – це процес перетворення засобів вир-ва в капітал, а безпосередніх виробників у найманих працівників.

У всьому світі основою цього процесу був розвиток товарного вир-ва, велику роль також зіграв лихварський капітал. В деяких країнах перв нагр кап не обійшлося і без насилля, наприклад в Англії землевласники зганяли селян з власних земель і ті змушені були йти працювати на фабрики.

В Україні, в зв'яязку з її соціаластичним минулим перв нагр кап від бувається тільки зараз і не можна сказати що без проблем. „прихватизація" держ майна, коррупція. хабарництво, розкрадання, поява тіньового капіталу та тіньової ек-ки.

56. Перетворення грошей у капітал.

Капітал – це авансовані підприемцями у засоби вир-ва грошові ресурси, які в процесі використання у вир-ві замезпечують самозростання.

Одним із факторів вир-ва є капітал в його різнома-нітних формах, включаючи форми людськ капіталу.

Якщо капітал, це фактор вир-ва, то для організації будь-якої справи, будь-якої діяльності перш за все необхідна певна кількість капіталу в грошовій формі. Його можна отримати шляхом заощаджень та зібрання великої кількості грошей, а можна взяти позичковий капітал.

57. Хар-р взаємозв'язку капіталу і найманої праці.

Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Проте є одна цікава особливість – капітал не може виконувати свої ф-ії без допомоги робочої сили, яка на відміну від капіталу не є власністю підприємця.

Наймані працівники можуть бути фактором зростання капіталу. Це криється у характері найманої праці як такої. Її виконують за допомогою засобів вир-ва, які не належать працівникові; цим процесом керує власник засобів вир-ва; результати вир-ва не належать безпосередньому виробникові. Власник засобів вир-ва, наймаючи робітника, на перший погляд, купує його працю, аое це не так, оскільки працб як таку купити не можна. Праця – це процес, в якому створюються матеріальні та нематеріальні блага. Те, що купує власник засобів вир-ва – це специфічна риса людської особистості, її здатність до праці. Її й називають робочою силою. Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу в подвійному характері товару "робоча сила".

58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.

Якщо розглядати робочу силу як товар, то товаром є лише здатність людини до праці, яка відчужується від людини на строк її наймання. Можна сказати, що вартість робочої сили можна порівняти з вартістю засобів, що необхідні для нормального відтворення цієї робочої сили працівника та його родини.

Класична політична економія товаром вважає не робочу силу, а саму працю і її ціну порівнювали з мімімумом засобів існування. Вартість яку створює роб сила більша за її вартість.

Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар – робочу силу – на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається в процесі вир-ва, тому, вартість, створюваня робітником завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. В іншому разі підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, має бути більшою, ніж вартість самої робочої сили.

Loading...

 
 

Цікаве