WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

У сфері розподілу це відносини привласнення створеного родукту

Обміну – купівля-продаж товарів

Споживання – між виробниками тов і послуг та їх споживачами.

17. Структура економічних відносин.

Техніко-, організаційно- соціально-ек відносини. Товарно-грошові, ринкові.

18. Ммеханізм дії і використання економічних законів.

Економічний закон виражає внутрішній, суттєвий, сталий, зв'язок між ек явищами та процесами, який має причинно-наслідккову залежність

Сукупність ек законів становить єдину сис-му, тому жоден закон не має прояву без інших, тобто їх дія виражається як тенденція.

Механізм дії ек законів – сукупність об'єктивних зв'язків і залежностей між явищами та процесамиек життя. Основи його функціонування: об'єктивність, системність, суперечливість. Проте це не означає, що сус-во повинно сліпо підкорятися їм, адже люди можуть діяти в межах цих законів, і таким чинов тільки використовувати їх на свою користь.

Таким чином механізм використання ек законів полягає у їх пізнанні, постановці цілей і визначення шляхів їх досягнення, що не йдуть в розріз з даними законами.

Використання закону вартості дає змогу вирішувати виробляти чи не виробляти якісні товари, чи впроваджувати нову техніку, поводити себе активно чи пасивно, ризикувати чи не ризикувати.

Використання законів попиту та пропозиції регулює суспільне вир-во та розподіл суспільних ресурсів між різними сферами вир-ва. Він дає змогу обирати саме ті товари, які користуються попитом та пропонувати їх на ринку.

Закон економії часу є першим економічним законом, що примушує товаровиробника економити ресурси.

Закон грошового обігу допомагає зрозуміти принципи функціонування фінансової та валютної систем суспільства.

Активне використання економічних законів не лише підприємцями та товаровиробниками, а й пересічними громадянами є запорукою стабільного функціонування сусп-го господарства та всієї економічної системи суспільства в цілому.

19. Типи і еволюція економічних систем. Теоретичні підходи до класифікації ек с-м.

В ек-чній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма влвсності, технологічний спосіб вир-ва, спосіб управління і коорднинації економічної діяльності тощо. Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом вир-ва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство – економічну с-му, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Ринкова ек-ка – різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм гсподарювання, матуріальне стимулювання, вільне ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Адміністративно-командна с-ма заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв'язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу тощо.

Змішана економічна с-ма – різноманітність форм власності та господорювання, якісні зрушення у відносинах приватної власності, конкурентний механізм, значна економічна роль держави, прогнозування соц-економічних процесів. Огбов'язковими особливостями змішаної ек-ки є її високий ек розвиток та соціальна направленість.

Перехідна економічна с-ма характерна для країн, які звільнились від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні проецси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соц- ек-чними потрясіннями, кризовими явищами.

20. Власність як економічна категорія. Власність – сукупність відносин окремих індивидів, груп людей та їх асоціацій до речей, як до своїх, і відносин між людьми з приводу приналежності речей.

Власність як економічне явище являє собою сукупність неіснуючих поза зв'язком між собою таких елементів: 1) об'єкти власності; 2) суб'єкти власності; 3) відносини власності.

Об'єкти (матеріально-речовий зміст) – присвоювані, такі що знаходяться в розпорядженні людей речі: фактори вир-ва життєвих благ.

Суб'єкти або носії відносин власності – це люди, їх різні об'єднання та асоціації, які присвоюють, володіють та розпоряджаються об'єктами власності.

Відносини власності – сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей та інших об'єктів власності.

21.Структура власності: типи, види, форми.

Функціонуванню власності притаманне багатоманіття форм.

По об'єктам власності розрізняють: 1) власність на фактори вир-ва, в тому числі на засоби вир-ва, робочу силу; 2) власність на предмети споживання; 3) інтелектуальну власність.

По суб'єктам розрізняються такі її соціальні форми: 1) індивідуальна; 2) колективна; 3) державна.

В ряді випадків при аналізі економічних відносин виділяють дві соціальні форми власності: 1) приватну; 2) державну.

На основі індивідуальної, колективної, державної власностей шляхом об'єднання майна виникають и функціонують різні змішані форми власності, в тому числі за участю іноземних громадян та юридичних осіб.

За способомпоєднання роб сили і засобів вир-ва розрізняють два типи власності: трудова (общинна, сімейна, фермерська) та експлуататорська

За видами власність може бути приватною (права власності належить одній особі) і суспільною (права власності належать багатьом особам, колективу, сус-ву)

В зв'язку з істор розвитком сус-ва виділяють чотири форми власності: рабовласницька, феодальна, капіталістична і суспільна.

22. Відносини власності на фактори вир-ва і хар-р їх поєднання.Права власності

Відносини власності беруть свій початок у вир-ві. Вир-во – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у вир-ві.

Власність не лише результат та одна з істотних рис вир-ва, а і у зв'язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпосилкою вир-ва.

Виробниче присвоєння – це первинне та початок власності, подальший рух відносин власності здійснюється у формах відчудження та вторинного присвоєння на стадіях розподілу та обміну.

Відносини власності є системостворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого строю. У зв'язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті ек-чні відносини власності отримують юридичну форму, а їх суб'єкти наділяються правом власності.

У характері поєднання факторів вир-ва відображається сукупність важливих соц-економічних рис тієї чи іншої економічної системи, її виробничих відносин.

Ек-чні відносини власності первинні, фундаментальні, бо вони виникають у вир-ві та розподілі об'єктів власності в кінцевому випадку визначається участю людей у виробничо-господарській діяльності. Право власності вторинне, похідне, однак шляхом законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні.

Право власності – це зовнішня форма, що законодавчо, інституціонально закріплює реальні ек-чні процеси. Права власності:

  • право володіння, тобто право виключного фізичного контролю над благами;

  • право користування, тобто право застосування корисних властивостей благ для себе;

  • право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ;

  • право на доход, тобто право володіння результатами від використання благ;

  • право суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення блага;

  • право на безпеку, тобто право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища;

  • право на передачу благ у спадок;

  • право на безстроковість володіння благом;

  • право на відповідальність увигляді стягнення;

  • право на залишковий характер.

24. Натуральна (традиційна) форма організації вир-ва.

Натуральне вир-во – гос-во, в якому вир-во спрямоване лише на задоволення власних потреб.

Характерними рисами нат гос-ва Є:

примітивніст і замкнутість, орієнтованість на власні ресурси і задоволення тільки власних потреб, майже відсутній поділ праці, відсутня мобільність робочої сили, примітивна техніка і технологія вирва, переважає ручна праця

25. Товарне вир-во його і роль у розвитку сусп вир-ва.

Тов вир-во є формою господарювання, за якої продукти виробляються окремими господарюючими суб'ктами, що що функціонують не для власних потреб, а для задоволення потреб інших суб'ктів за допомогою ринку

Характерними рисами товарного вир-ва є:

Loading...

 
 

Цікаве