WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Основні індикатори товарного ринку: їх структура і взаємозв´язок - Реферат

Основні індикатори товарного ринку: їх структура і взаємозв´язок - Реферат

Реферат на тему:

Основні індикатори товарного ринку: їх структура і взаємозвязок

1. Макроекономічні показники стану товарного ринку

Найважливішим національним ринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозвязків між субєктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники, які, відповідно до СНР, охоплюють такі:

  • валовий внутрішній продукт

  • валовий національний доход

  • чистий внутрішній продукт

  • національний дохід

  • особистий дохід

  • особистий дохід у розпорядженні

ВВП (GDP);

ВНД (GNI);

ЧВП (PDP);

ВНД P(NI);

ВОД P(PI);

ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт – показник сукупного обсягу діяльності субєктів господарювання, який на відміну від валового випуску не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП – це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, яка вироблена резедентами країни за рік.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макропоказників. Перший з них – валовий націоналний дохід (ВНД), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

S п.д. = Dотр. – Dспл.

Sп.д. 0

.

(3.1)

Наступним макропоказником є чистий внутрішній продукт (PDP), який за економічним змістом являє різницю між ВВП та амортизацією:

(3.2)

де А – амортизація.

Можна аналізувати структуру ЧВП за доходами і витратами:

(3.3)

де PDPi – чистий внутрішній продукт за доходами;

T – чисті податки (податки мінус субсидії);

W – заробітна плата з нарахуваннями на неї;

RT – рентні доходи;

INT – процент, який одержують власники грошового капіталу;

DC – прибуток корпорцій (крупних підприємств);

DP – змішаний дохід (некопоративний прибуток).

(3.4)

де PDPе – чистий внутрішній продукт за витратами;

С – споживчі витрати;

In – чисті інвестиції;

G – державні закупки;

NХ – чистий експорт.

Націлнальний дохід (NI) – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, котрий не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т). тому національний дохід визначається за доходами і має структуру:

(3.5)

Особистий дохід (PI) – це отриманий дохід. Частка заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств, — домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі (TR), які не є результатом праці. Отже, особистий дохід має структуру:

або

(3.6)

де Wn – заробітна плата без нарахувань на неї;

DV – дивіденти власникам акцій;

TR – соціальні трансферти.

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) – це дохід після сплати ососбистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S):

(3.7)

(3.8)

де TP – особисті податки.

По кожному з макроекономічних показників аналізується (наприклад по ВВП):

  • абсолютний приріст:

(3.9)

  • темпи росту відносно попереднього року:

або темпи росту по відношенню до базового року:

  • темпи приросту:

(3.10)

(3.11)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників в цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, в свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.

2. Показник чистого економічного добробуту:

методологія визначення

  1. ВВП на душу населення є дуже поширеним показником рівня економічного розвитку та добробуту. Як правило, в країнах з високим ВВП на душу населення вищими є і показники рівня особистого споживання, освіти, тривалості життя, охорони здоровя, вільного часу тощо. Однак застосування ВВП на душу населення як показника економічного добробуту дещо обмежене

Американські вчені Дж. Тобін і В. Нордгауз в 1972 році здійсними експерементальні розрахунки показника чистого економічного добробуту (ЧЕД). Вони звернули увагу на те, що кінцева мета економічної діяльності – споживання, але валовий внутрішній продукт характеризує виробництво. Показник ЧЕД розраховувався в певній послідовності:

  • спочатку із величини валовго національного продукту віднімались валові івестиції (амортизація і чисті інвестиції);

  • одержаний результат зменшувався на суму державних витрат на підтримку суспільно-політичної системи (превентивні витрати), які не збільшують добробут;

  • в результаті визначався показник валового національного продукту, який характеризує добробут; до нього додавалась вартість:

  • послуг споживчого капіталу (фондів споживчих товарів довгострокового користування);

  • вільного часу;

  • праці домогосподарок.

Ці три компоненти є факторами добробуту, але в статистиці не розраховуються. Тому їх вартість визначалась умовно.

Співвідношення в темпах зміни показників ВВП і ЧЕД може бути різним. Наприклад, темпи динаміки ВВП можуть уповільнитися, а темпи зміни ЧЕД – зрости. Це відбувається, коли:

а) зниження темпів росту ВВП супровождується певний час зростанням реального споживання;

б) збільшується вільний час;

в) зростає неринкова діяльність;

г) покращується стан довкілля, тобто зменшується забруднення середовища.

3. Номінальний та реальний ВВП.

Індекси Пааше, Ласкейреса, Фішера

Розрізняють номінальний та реальний ВВП. Номінальний ВВП вимірюється в цінах поточного року, включає інфляційну зміну цін і тому не може використовуватися для визначення реальної динаміки виробництва.

(3.13)

де GDPнt – номінальний ВВП в поточному році t;

Pit – ціна i – го товару або послуги в поточному році t;

Qit – обсяг виробництва i – го товару або послуги в поточному році t.

Для всієї економіки:

(3.14)

Отже, номінальний ВВП залежить від двох факторів:

  • динаміки цін;

  • динаміки виробництва товарів і послуг.

Тому номінальний ВВП в періоді t можна визначити за формулою:

(3.15)

де IPt – індекс зміни цін в періоді t;

IQt – індекс зміни реального ВВП в періоді t.

Реальний ВВП вимірюється в цінах базового року, тобто в незмінних цінах року, обраного за базовий, абстрагується від динаміки цін і може використовуватися для обчислення темпів зміни виробництва.

(3.16)

де GDPPt – реальний ВВП в році t;

Pi0 – ціна i – го товару або послуги в базовому році;

Qit – обсяг виробництва i – го товару або послуги в поточному році t.

Для всієї економіки:

(3.17)

Отже, реальний ВВП залежить тільки від динаміки виробництва товарів і послуг.

Відношення номінального ВВП до реального показує як змінився ВВП виключно за рахунок зміни цін. Це відношення називають індексом цін, або дефлятором ВВП, або індексом Пааше:

(3.18)

де IPt – індекс цін.

Звідси:

(3.19)

Тоді:

(3.20)

Якщо треба визначити номінальний ВВП у періоді t, то з наведених вище співвідношень знаходимо:

(3.21)

або

(3.22)

(3.23)

В залежності від значення індексу цін відбуваються процеси інфлювання (збільшення) або дефлювання (зменшення) номінального ВВП. Так, якщо IP < 1, то номінальний ВВП інфлюється – корегується у бік збільшення. Якщо IP > 1, то номінальний ВВП дефлюється – корегується у бік зменшення.

Для фіксованого, незмінного набору споживчих товарів і послуг розраховується індекс споживчих цін (IPC) або індекс Ласпейреса.

(3.24)

де Qi0 – обсяг виробництва i – го товару і послуг в базовому році.

Існує також індекс Фішера, який визначається як середня геометрична значень індексів Ласпейреса і Пааше:

(3.25)

Список літератури

  1. Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина. Учебник. - М: Международные отношения,1999- 304 с.

  2. М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996.

  3. В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск. Лада,1999. - 678 с.

  4. О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки. Харьков, 2000.

  5. Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С. Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. - Петербург, 1997-718с.

  6. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін, І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.

  7. В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 - 317с.

  8. С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное пособие. - М: Международные отношения, 1999. - 400с.

  9. Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.

  10. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник. - к.: Либідь, 1999, - 288с.

  11. Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 - 467с.

  12. Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. - М; Єкономика, 20000 - 450с.

Loading...

 
 

Цікаве