WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародна трудова міграція - Реферат

Міжнародна трудова міграція - Реферат

Реферат на тему:

Міжнародна трудова міграція

Міграція людських ресурсів з однієї країни в іншу — одна з найважливіших класичних форм міжнародних економічних відносин, є складовою світового господарства.

Логіка вивчення теми, структуру якої представлено на рис. 5.1, передбачає насамперед з'ясування сутності категорії міжнародна трудова міграція та її особливостей. Під міжнародною трудовою міграцією розуміють процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення між країнами, що має постійний чи тимчасовий характер, викликаний економічними причинами. Необхідно відрізняти міграцію робочої сили від значно ширшого понят-тя — міжнародної міграції населення, яка може здійснюватися з політичних, етнічних, релігійних, військових, сімейних та інших причин.

Рис. 5.1. Структурно-логічна схема теми 5

Масовий переїзд людей з однієї держави до іншої пов'язаний, головним чином, із пошуками роботи і забезпеченням сім'ї засобами існування. За допомогою міграції трудящих відбувається перерозподіл "надлишкової" робочої сили між ланками світового господарства. Міжнародна міграція складається з двох взаємопов'язаних процесів — еміграції, тобто виїзду із однієї країни певних контингентів людей, та імміграції, тобто в'їзду їх в іншу країну. Існує також поняття рееміграції, що означає процес повернення емігрантів на батьківщину.

Після розкриття сутності та причин міжнародної трудової міграції слід розглянути її види. Їх визначення здійснюється за різними ознаками. За своїм характером міграція поділяється на стихійну, організовану та примусову. Щодо термінів міграції, то вона буває маятниковою, сезонною, тимчасовою і постійною. За професійною структурою виділяють міграцію робочої сили низької кваліфікації, кваліфікованої робочої сили і висококваліфікованої робочої сили та науково-технічних кадрів.

Всебічний аналіз міграційних процесів зумовлює проведення їхньої етапізації та визначення сучасних особливостей розвитку. В історичному плані можна виділити два типи розвитку міграційних процесів: екстенсивний та інтенсивний. У розвитку міжнародної міграції робочої сили в індустріальну епоху можна виділити декілька етапів з властивими їм типами трудящих-мігрантів, соціальною структурою переселенських рухів, а також напрямками міграційних потоків.

Перший етап розвитку міжнародної міграції охоплює період домонополістичного капіталізму (XVI—XIX ст.). Промислові перевороти, що відбулися в Англії, Франції, Німеччині та інших європейських країнах дали поштовх збільшенню накопичення капіталу і зростанню його органічної будови, що привело до виникнення "надлишкового капіталу". Це викликало масову еміграцію з Європи і поклало початок формування світового ринку праці. Основними споживачами робочої сили у XIX ст. були країни Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії.

Другий етап у розвитку міжнародної міграції припадає на період переростання домонополістичного капіталізму в монополістичний і тривав із 80-х років XIX ст. до Першої світової війни. Він характеризувався зростанням масштабів накопичення капіталу та посиленням нерівномірності цього процесу в рамках світової капіталістичної системи, високим рівнем концентрації виробництва і капіталу в передових імперіалістичних країнах, що зумовило підвищений попит на додаткову робочу силу. Експортерами робочої сили стали країни Східної і Південної Європи.

Третій етап охоплює період між двома світовими війнами. Його визначальною рисою стало загальне зменшення масштабів міжнародної трудової міграції, передусім, з причини зростання безробіття в розвинених країнах та необхідності обмеження прибуття до них іноземної робочої сили.

Четвертий етап, який розпочався після Другої світової війни і триває дотепер, характеризується, по-перше, зростанням обсягів внутрішньоконтинентальних міграцій на Європейському та Африканському континентах; по-друге, у зміні професійно-кваліфікаційної структури мігрантів; по-третє, посиленням державного регулювання міграційних процесів.

Щоб скласти повне уявлення про сучасну карту світових міграційних потоків, слід проаналізувати особливості формування та розвитку світового ринку праці, під яким розуміють систему відносин між країнами світу з приводу узгодження попиту і пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, внаслідок поступового злиття національних ринків праці, що спричинює усування юридичних, національно-етнічних, культурних та інших перешкод між ними. Становлення міжнародного ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції відбуваються не лише в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними.

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили — результат зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці. Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не лише на робочу силу країни свого базування, але й на іноземну робочу силу, яка часто має певні переваги порівняно з національною (дисциплінованіша, менш вибаглива щодо оплати праці тощо).

У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два великі сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації і заробітної плати, а також досить чіткою ієрархією кваліфікації. Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить із регіонів з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників слід виділити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема у США.

Сучасна структура світового ринку праці характеризується також виникненням такого нового і особливого сегмента, який пов'язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів тощо. Специфіка цього сектору ринку полягає в тому, що завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, котрий здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування.

Важливою особливістю сучасного міжнародного ринку праці є те, що національні ринки робочої сили високорозвинених країн задовольняють попит на неї не тільки власного, національного, але й іноземного капіталу. В різних країнах сформувалися нині великі групи найманої робочої сили, котрі визначаються як "транснаціональна робоча сила". Цим професійним кадрам притаманна висока міжнародна мобільність: вони готові в будь-який момент задовольнити попит на робочу силу з боку підприємств, розташованих у різних районах світу. Такі групи утворилися, наприклад, у країнах Азії, Західної Європи, Африки, в районі мексикансько-американського кордону.

Розкриваючи роль трудових міграцій у розвитку світового ринку праці, важливо підкреслити: міжнародна міграція набуває дедалі глобальнішого характеру, що виявляється не лише у зростанні загальної кількості мігрантів у світі (на початок 2000 р. — 125 млн осіб), але й у втягуванні в міграційні процеси все більшої кількості країн.

Науковий підхід до аналізу світового ринку праці потребує виокремлення основних центрів концентрації іноземної робочої сили на основі таких критеріїв, як: масштаби, інтенсивність, географічна направленість та структура трудящих-мігрантів. Серед найважливіших із них виділяють Північно- та Південноамериканський регіон, Західноєвропейський ринок, Південно-Східна та Західна Азія, Африканська ділянка переселенських рухів. У наш час щорічно національні кордони перетинає понад 20 млн осіб.

Спираючись на монографічні, статистичні, демографічні джерела, необхідно всебічно вивчити причини зростаючого попиту на іноземну робочу силу різного кваліфікаційного рівня з боку країн-імпортерів, ознайомитися з кількісним та національним складом мігрантів, галузевою структурою їхньої зайнятості, а також встановити основні країни-постачальники робочої сили.

Мета міждержавного переміщення робочої сили — прагнення до поліпшення матеріального стану — залишається незмінною, як правило, в тривалій історичній перспективі. Що ж стосується форм міграційних процесів, то вони змінюються залежно від багатьох обставин. Теперішня міграція набула тимчасового характеру: мігранти здебільшого мають намір повернутися на батьківщину. Таким чином, відмітною рисою сучасної трудової міграції є її ротаційний характер.

Варто підкреслити, що ротація буває прискореною та уповільненою. У прискорену (до трьох років) потрапляє вся завербована та ретельно відібрана іноземна робоча сила, уповільнена триває довше і охоплює працівників, відібраних уже в процесі виробництва. На їхню частку, як правило, припадає не більше 30 % усієї чисельності працівників-іноземців. Слід звернути увагу ще на такі дві особливості як збільшення часу перебування мігрантів у країнах-реципієнтах та посилення їх прагнення до натуралізації, яка, правда, вдається лише певній частині іммігрантів.

Далі необхідно розкрити причини, які зумовили у другій половині ХХ століття зростаючий попит з боку розвинутих країн на висококваліфіковані кадри. Ця тенденція ще більше посилюється в останні десятиліття. Перехід країн-лідерів світової економіки до постіндустріальної моделі розвитку перетворює в основні фактори суспільного прогресу знання, освіту, інтелект, інноваційний характер управління виробництвом, носіями якого стали висококваліфіковані спеціалісти і наукові кадри, а потребу в них не завжди є змога задовольнити за рахунок власних ресурсів. У результаті формування підвищеного попиту на кадри, що мають освіту, виник новий вид трудової міграції, який отримав назву "відплив умів" ("brain-drain").

Loading...

 
 

Цікаве