WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Глобалізація та економічний розвиток - Реферат

Глобалізація та економічний розвиток - Реферат

Паливно-енергетична і сировинна глобальні проблеми. Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів дедалі зростає. На кожного жителя планети виробляється 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнуто лише у розвинених країнах світу. У зв'язку з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їхнього виробництва. Та енергетичні ресурси планети обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані в перші десятиліття ХХІ ст. Проте, якщо витрати енергії залишаться на рівні енергетики теплового бар'єру, то всі запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому, з погляду матеріально-речового змісту основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної кризи буде зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті.

Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем. Основними шляхами розв'язання паливно-енергетичної та сировинної проблем із погляду матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

  • зміна механізму ціноутворення на природні ресурси. Так, ціни на них у слабкорозвинених державах диктують великі ТНК, які зосередили у своїх руках контроль над природними багатствами. За даними ЮНКТАД, від трьох до шести ТНК контролюють 80—85 % світового ринку міді, 90—95 % — світового ринку залізної руди, 80 % — ринку бавовни, пшениці, кукурудзи, кави, какао тощо;

  • об'єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об'єднання дій країн — експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія повинна торкалися обсягу видобутку всіх видів ресурсів, квот їх продажу на зовнішніх ринках та ін.;

  • оскільки розвинені країни і ТНК намагаються здійснювати лише первинну обробку мінеральної сировини в країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило б їм змогу значно збільшити доходи від експорту;

  • проведення прогресивних аграрних перетворень;

  • об'єднання зусиль усіх країн для вирішення глобальних проблем, потрібно значно збільшити витрати на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат;

  • використання комплексу економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції;

  • виконання державних екологічних проектів і таке інше.

Для регулювання та вирішення глобальних проблем людства міжнародне співтовариство створило систему міжнародних організацій, яких налічується понад 4 тисячі, і понад 300 з них — міждержавні.

Міжнародні організації можна розподілити за декількома принципами на:

  1. Міждержавні (міжурядові) та недержавні. Переважна більшість міжнародних організацій — недержавні. Серед них велика кількість різноманітних асоціацій, союзів і фондів.

  2. Універсальні, відкриті для всіх держав, і спеціалізовані, наприклад, регіональні чи галузеві міжнародні організації.

  3. Організації загальної компетенції, що охоплюють всі сфери політичних, економічних, соціальних та культурних відносин (ООН, Рада Європи, Ліга арабських держав), і спеціальної компетенції, які здійснюють співробітництво в будь-якій визначеній сфері (Всесвітній поштовий союз, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я).

  4. Міждержавні та наддержавні організації, рішення яких на відміну від рішень міждержавних організацій, безпосередньо поширюються на фізичних і юридичних осіб держав — членів організацій (наприклад, Рішення ЄС обов'язкові для всіх осіб в країнах ЄС).

  5. Відкриті організації, до яких можна вільно вступати, і закриті, вступ до яких відбувається на запрошення першозасновників (наприклад, НАТО).

Їх можна класифікувати за напрямами діяльності та об'єктами регулювання. За такими класифікаційними ознаками економічні міжнародні організації можна поділити на:

а) організації, призначені для вирішення комплексних політичних, економічних, соціальних і екологічних проблем. До них зараховують організації системи ООН, ОЕСР, Ради Європи й ін.;

б) організації, які регулюють світові фінансові ринки і міжнародні валютно-фінансові відносини (МВФ, група Світового банку та ін.);

в) організації, що регулюють товарні ринки і міжнародні торговельні відносини (СОТ, ОПЕК та ін.);

г) регіональні міжнародні організації (НАФТА, ЄС та ін.).

Список літератури

  1. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / За ред. Д. Г. Лук'яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — 538 с.

  2. Глобалізація і безпека розвитку / Білорус О. Г., Лук'яненко Д. Г. та ін. — К.: КНЕУ, 2001.

  3. Голубєва В. О. Глобалізація світової економіки та державне регулювання зовнішньої торгівлі // Митна справа. — 2003. — № 6. — С. 56—63.

  4. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наукова думка, 1998.

  5. Эльянов А. Глобализация и догоняющее развитие // Мировая экономика и международные отношения. — 2004. — № 1. — С. 3—17.

  6. Зевин Л. Национальные экономические системы в глобальних процесах // Мировая экономика и международные отношения. — 2003. — № 11. — С. 17—24.

  7. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. — К.: Освіта, 1999.

  8. Кармазина М. Глобалізація: місце і роль суб'єктів та об'єктів процесу // Людина і політика. — 2003. — № 4. — С. 73—81.

  9. Макуха С. М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. — Х.: Легас, 2003. — С. 352.

  10. Маргелов М. В. "Глобализация" — превратность термина // США. Канада: экономика—политика—культура. — 2003. — № 9. — С. 47—59.

  11. Мартин Г. П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию / Пер. с нем. — М.: АЛЬПИНА, 2001.

  12. Павленко Ю. В. Україна в системі глобального цивілізаційного простору // Економіка і прогнозування. — 2003. — № 3. —С. 41—57.

  13. Пахомов Ю. М., Лук'яненко Д. Г., Губський Б. В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. — К.: Україна, 1997.

  14. Тодаро М. П. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ, 1997.

  15. Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. Навч. посібник / А. С. Філіпенко, Д. Г. Лук'яненко, А. М. Поручник та ін. — К.: Либідь, 2002.

  16. Мовсесян А. Г. Мировая экономика: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 656 с.

Loading...

 
 

Цікаве