WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародна економічна інтеграція - Реферат

Міжнародна економічна інтеграція - Реферат

Реферат на тему:

Міжнародна економічна інтеграція

О

РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ

цінюючи нинішню світову карту інтеграційних угод і об'єднань, яких налічується понад 85, доцільно спочатку визначити рівні сформованості найголовніших з них, виділити характерні ознаки кожної з існуючих форм, дослідивши таким чином еволюцію та рушійні сили становлення і розвитку інтеграційних угруповань. Що стосується форм міжнародної інтеграції, то вони еволюціонують від зони преференційної торгівлі, зони вільної торгівлі та митного союзу (які охоплюють інтернаціоналізацію лише сфери обміну) до спільного ринку, економічного та політичного союзів, коли вже інтернаціоналізуються сфери інвестиційної, виробничої та комерційної діяльності (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

ФОРМИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Форми міжнародної економічної інтеграції

Ключові характеристики

Зниження внутрішніх тарифів

Усунення внутрішніх тарифів

Спільний зовнішній тариф

Вільний рух капіталів та робочої сили

Гармонізація економічної політики

Політична інтеграція

Зона преференційної торгівлі

Зона (асоціація) вільної торгівлі

Митний союз

Спільний ринок

Економічний союз

Політичний союз

Зароджуючись на регіональній основі, інтеграційні союзи не замикаються у власному економічному просторі, але активно взаємодіють між собою, формуючи контури майбутньої глобальної моделі світового економічного порядку. Глобалізація надає інтеграційним процесам загальносвітового характеру; кожна країна взаємодіє з іншими не тільки безпосередньо (наприклад, через зовнішню торгівлю), але й опосередковано — через включення до світового ринку, світового валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

Наступний крок у вивченні теми — комплексний аналіз діяльності основних інтеграційних блоків, що діють у світі. Слід розпочати з економічно розвинутого і потужного угруповування — Європейського Союзу (ЄС), з'ясувавши причини появи подібного союзу саме в Західній Європі у післявоєнний період, зосередивши увагу на:

  • етапах створення Європейського Союзу;

  • системі управління;

  • ефективності його діяльності;

  • ролі у світовій економіці і конкуренції;

  • перспективах розвитку та географічного розширення.

Характеризуючи нагромаджений потенціал Європейського Союзу, слід виділити найголовніші його досягнення упродовж останніх років, а саме:

  • створення єдиної валютної системи і введення спільної для більшості країн-учасниць грошової одиниці (євро);

  • проведення скоординованої соціальної, регіональної та аграрної політики;

  • забезпечення конвергенції соціально-економічного розвитку та високих соціальних стандартів життя населення;

  • розширення кількісного складу учасників блоку (до 25 країн).

Частка ЄС1 з обсягом споживчого ринку понад 500 млн осіб сьогодні складає понад 25 % світового ВВП і більше 45 % світового експорту. Відмітною рисою даного інтеграційного союзу став не тільки високий рівень інтернаціоналізації на мікро-, меза, макро- та метарівнях, але й ефективне функціонування наднаціональних спільних інституцій у вигляді законодавчих, виконавчих та судових органів.

Слід далі звернути увагу на те, що у процесі поглиблення західноєвропейської інтеграції виявляються внутрішні та зовнішні суперечності, пов'язані з нерівномірністю господарського розвитку та диспропорціями економічної структури за територією. Різниці в наявності та стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах і рівнях економічного розвитку привели до появи в межах ЄС двох груп країн — економічно сильних (Німеччина, Франція, Італія, Великобританія) і економічно слабких (Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція). Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії (високорозвинена північ і менш розвинений південь), Великобританії (відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу), Франції, Іспанії, Португалії. Наявні диспропорції формують нерівномірність економічного розвитку Західної Європи в цілому. Існує поділ на багату Північ та бідний Південь (Греція, Португалія, більша частина Іспанії, Італія). У бідних районах найвищий рівень інфляції та безробіття, наявні аграрні проблеми. Ці процеси пов'язані з політикою, спрямованою на поступове розширення складу ЄС, особливо з прийняттям в ЄС Ірландії, Греції, Іспанії, Португалії. Ця нерівномірність може посилюватися за рахунок прийняття у 2004 році до Союзу десяти нових східноєвропейських та центральноєвропейських країн.

Вступ до ЄС вимагає від країн-претендентів проведення низки глибоких економічних і політичних заходів, спрямованих на адаптацію їхніх господарств до чинних умов європейської економіки. Програма "Аґенда 2000", розроблена Комісією ЄС, визначила країни, які найбільше відповідають вимогам кандидатів вступу до ЄС з погляду адаптованості їхньої економіки до умов ЄС.

Нові країни — члени ЄС: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. Отож ЄС покликаний сприяти вирівнюванню економічних дисбалансів, що мають місце у цих країнах, здійснюватиме реформування в них фінансової сфери. Україна зарахована до третьої групи країн, які вважаються потенційними претендентами на членство в ЄС, але це її віддалена мета.

Враховуючи загальносвітовий характер інтеграційних процесів, доречно приділити увагу іншим великим інтеграційним об'єднанням та провести порівняльний аналіз ефективності їхньої діяльності, виділивши специфічні риси та ознаки кожного з цих угруповань. Так, на території Північної Америки з 1994 року діє Північно-Американська угода про вільну торгівлю (НАФТА) між США, Канадою та Мексикою. Незважаючи на те що ступінь взаємодії та інтегрованості північноамериканської економікив загальному ще не досяг рівня західноєвропейського, протев окремих сферах (передусім у торгівлі та інвестуванні) спостерігається в останні роки висока динаміка. Упродовж 90-х років близько 85 % канадського експорту реалізовувалося на ринку США, в свою чергу 75 % іноземних інвестицій в Канаді — американські. В Мексиці частка США в її експорті становить понад 75 %, а в імпорті — 65 %.

Не слід обмежуватися аналізом характеру та особливостей функціонування НАФТА на сучасному етапі, потрібно спробувати спрогнозувати її подальший розвиток. Існуючі тенденції свідчать, що стратегічною ціллю даного блоку на чолі з США стане експансія через Центральну в Латинську Америку.

Наприкінці ХХ ст. спостерігається посилення інтеграційних процесів у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Випередження інших регіонів світу з темпів зростання, в тому числі у технічно передових галузях, поряд зі стрімким посиленням міжнародної конкурентоспроможності значної групи країн АТР дає підставу розглянути наскільки міжнародна економічна інтеграція сприяла економічному розвитку країн регіону. В АТР склався "азіатський чотирикутник": Японія — Китай — НІК — АСЕАН.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), утворена 1967 року, об'єднує майже всі країни Південно-Східної Азії з населенням, що перевищує 480 млн осіб і сукупним ВВП в обсязі 630 млрд дол. Завдання перетворення АСЕАН в один із світових політичних і економічних центрів багатополюсного світу стимулювало це регіональне угруповання країн активно розв'язувати надзвичайно важливі проблеми. До них належать: формування зони вільної торгівлі та зони інвестицій, введення єдиної валюти і створення розгорнутої економічної інфраструктури, формування спеціальної структури управління.

Валютно-фінансова криза, що охопила Південно-Східну Азію у 1997 р., мала серйозні негативні політико-економічні наслідки для країн цього регіону, стала іспитом рішучості "десятки" продовжити політику економічної інтеграції. Більшості країн Асоціації вдалося перебороти негативні тенденції і вже 1999 р. було досягнуто економічного зростання — майже 6 %.

Згідно з довгостроковою програмою розвитку, розробленої експертною групою, що складається з провідних політиків і вчених, воєначальників і бізнесменів, передбачається досягнення рівня інтеграції значно вищого, ніж у Європейському Союзі — повного об'єднання державної банківської сфери, об'єднання збройних сил і поліції, зовнішньополітичних і науково-технологічних відомств тощо.

Особливо слід виділити організацію Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створену 1989 року і до якої входять 18 держав цього регіону. У 1997 р. було прийнято рішення про прийняття до організації Росії, В'єтнаму та Перу. В 1998 р. Росія приєдналася до АТЕС, яка зараз об'єднує 21 країну та територію. Це Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сингапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі та Японія. Поки що не прийняті до АТЕС (хоча й подали заяви) Індія, Камбоджа, Макао, Монголія, Пакистан, Панама та Шрі-Ланка, вступ яких може відбутися не раніше 2007 р. відповідно до прийнятого десятирічного мораторію на подальше розширення організації. Частка АТЕС становить близько половини світового ВВП і світового експорту.

За своїм характером, цілями, концепцією, навіть за складом учасників АТЕС виглядає як нетипове для сучасності регіональне об'єднання. Вперше економічне об'єднання створили держави, що дуже відрізняються за умовами та рівнями економічного розвитку, за структурою економіки, культури, релігії, національного менталітету, історичними та політичними традиціями. До того ж промислово розвинені країни і країни, що розвиваються, виступають у цьому об'єднанні як партнери.

Loading...

 
 

Цікаве