WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародні розрахунки і платіжний баланс - Реферат

Міжнародні розрахунки і платіжний баланс - Реферат

Реферат на тему:

Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Класифікація ж видів міжнародних розрахунків значно ширша і здійснюється за різними ознаками.За специфікою суб'єктів виділяють міжнародні розрахунки між конкретними контрагентами, між банками, між контрагентом і банком, між державою і банком. Щодо об'єктів, то виокремлюються міжнародні розрахунки за торговельними, інвестиційними та некомерційними операціями. За взаємодією суб'єктів розрахунки можуть провадитися напряму та через посередників, а що стосується їхніх умов, то вони можуть бути готівковими та з наданням кредиту.

Розглядаючи види міжнародних розрахунків, важливо усвідомити той факт, що розрахунки напряму не означають безпосереднього регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями між суб'єктами господарської діяльності різних країн, минаючи банківську систему. Це розрахунки, за яких банки, що обслуговують своїх клієнтів, встановили кореспондентські відносини і мають відкриті кореспондентські рахунки. На противагу, розрахунки через посередників означають залучення до розрахункового процесу будь-якого третього банку (як правило, першокласного), з яким встановлено кореспондентські відносини банків клієнтів.

Крім того, не слід ототожнювати і готівкові розрахунки з розрахунками готівковими коштами (банкнотами), оскільки під поняттям "готівкові платежі" у міжнародній практиці розуміють оплату експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцю або платіж проти документів, що підтверджують відвантаження товару згідно з умовами контракту. У такому разі готівкові платежі застосовуються на противагу авансовому і кредитному способам платежу, коли покупець оплачує суму, зумовлену в контракті, після поставки товару. Тоді кредит надається не на всю суму контракту, а на 80—85 %, решту ж покупець оплачує авансом, що дає змогу продавцеві покрити свої витрати у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань.

Кожен, хто вивчає міжнародні розрахунки, повинен знати основні їхні форми, особливості та механізми проведення, етапи розрахунків, переваги та хиби, а також уміти дати їм порівняльну оцінку з погляду вигідності для учасників зовнішньоекономічних операцій. Якщо розглядати основні форми розрахунків, котрі застосовуються у міжнародній практиці, то їх розподіл за критерієм зростання ризику експортера матиме наступний вигляд: 100-й аванс, авансові платежі, акредитив, інкасо, відкритий рахунок. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням чеків і векселів.

У міжнародній практиці розрахунків авансові платежі — найвигідніша форма для експортера. Під авансом розуміють грошову суму або майнову цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Слід розрізняти грошову і товарну форми авансу. Товарна форма передбачає передання імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектувальних, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту. До очевидних недоліків цієї форми розрахунків належить комплексний ризик імпортера, пов'язаний як із можливістю неотримання чи несвоєчасного отримання товару імпортером, так і поставкою товару іншої якості чи специфікації.

Наступною формою розрахунків, механізм якої необхідно з'ясувати, є акредитив. Розкриваючи його особливості, необхідно передусім дати визначення цьому поняттю, що кваліфікується як угода, згідно з якою банк за проханням клієнта зобов'язується оплатити документи третій особі (на користь якої відкрито акредитив) або доручає іншому банку здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або надані послуги.

На сьогодні до 80 % платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогою акредитива. Це пов'язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дієвим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках із партнерами тих країн, де держави контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива в багатьох випадках навіть необхідна умова для здійснення експортно-імпортних операцій.

Щоб скласти повне уявлення про акредитивну форму розрахунків, студентам необхідно з'ясувати і основні фази її проведення. На першому етапі імпортер та експортер домовляються про здійснення платежу через акредитив. На другому етапі іноземний покупець дає розпорядження своєму банку (емітенту) відкрити на користь продавця акредитив на визначених умовах. На третьому етапі банк покупця домовляється з банком продавця про надання експортеру грошей після пред'явлення ним транспортних документів. Наступний крок — відвантаження експортером товару покупцю і передача вантажних документів у банк, який негайно переказує гроші на рахунок продавця. І, нарешті, на завершальній стадії акредитиву банк експортера направляє документи в банк покупця, котрий передає їх покупцеві.

У подальшому вивченні акредитивної форми розрахунків слід переходити до аналізу його форм, зосередивши основну увагу на з'ясуванні особливостей проведення таких основних з них, як відкличний та безвідкличний, непідтверджений та підтверджений, покритий та непокритий акредитиви.

Наступним кроком у вивченні змісту теми має стати з'ясування характеру інкасової форми розрахунків у міжнародній практиці. Під інкасо розуміють банківську операцію, за допомогою якої банк за дорученням клієнта одержує на підставі розрахункових документів належні клієнтові гроші від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їх адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються таким чином: 1) сторони укладають контракт, в якому обумовлюють, через які банки буде проведено розрахунок; 2) експортер за умовами контракту здійснює відвантаження товару, оформлює документи і передає їх у свій банк, доручаючи йому здійснення інкасової операції; 3) банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи разом із дорученням банку-кореспонденту в країні імпортера; 4) банк покупця (інкасуючий банк) передає документи покупцеві для вирішення питання про їх акцепт; 4) банк імпортера отримує платіж від імпортера; 5) інкасуючий банк переказує кошти банку-ремітенту; 6) отримавши переказ, банк-ремітент зараховує кошти на рахунок експортера.

При розгляді інкасо не слід обмежуватися лише визначенням його поняття та розкриттям механізму проведення, важливо акцентувати увагу на основній відмінності інкасової форми розрахунків від акредитивної, яка полягає в тому, що при документарному інкасо банки не беруть на себе зобов'язання здійснити платіж. Їхня відповідальність, таким чином, зводиться здебільшого до переказування і вручення документів проти сплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов'язань по інкасо. Крім того, завдяки меншій формальній вимогливості ця послуга пов'язана з меншими витратами і є значно гнучкішою. Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому, що покупець насправді зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів тоді, коли продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що той оплатить відвантажені товари і надані послуги; коли політичні, економічні та правові умови в країні покупця стабільні; коли країна-отримувач не має імпортних обмежень та ін.

Так само як при з'ясуванні особливостей акредитивної форми розрахунків, далі необхідно виокремити та проаналізувати існуючі у міжнародній практиці форми інкасо, до яких належать: просте, документарне, телеграфне інкасо, інкасо з негайною оплатою.

Стосовно розрахунків по відкритому рахунку, то дана форма передбачає здійснення імпортером періодичних платежів в установлені терміни з кінцевим їх регулюванням із застосуванням інших форм розрахунків. Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. При регулярних поставках сторони можуть домовитися, що розрахунки між ними здійснюватимуться не за кожною партією окремо, а у відповідні терміни зазвичай в кінці місяця або кварталу. Якщо поставки товарів взаємні, то можливий залік на відкритий рахунок, хоча платіж на відкритий рахунок — найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість у зумовлений термін. Після того як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальникові залишається лише покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця.

Логіка подальшого вивчення змісту даної теми передбачає і з'ясування особливостей міжнародних розрахунків з використанням чеків і векселів, зважаючи на їхнє поширення у сучасній діловій практиці та можливості використання як самостійних засобів платежу, так і в поєднанні з іншими формами міжнародних розрахунків. У даному блоці необхідно дати визначення понять "чек" і "вексель", навести їх класифікацію та розкрити основні переваги порівняно з класичними формами розрахунків, про які йшлося вище.

Чек кваліфікують як безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж вказаної суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку. Основні види чеків можуть бути іменними (на користь певної особи); ордерними (на користь певної особи за її наказом); на пред'явника (виписується пред'явникові і може передаватися іншій особі як з індосаментом і без нього); банківськими (виписаний одним банком на свого кореспондента); фірмовими (виписується фірмою на одержувача).

Loading...

 
 

Цікаве