ТНК характеризуються такими основними рисами:

1. інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;

2. величезний матеріальний і фінансовий потенціал;

3. можливість здійснювати значні витрати на НДДКР;

4. це багатономенклатурні фірми, діяльність яких сильно диверсифікована;

5. притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах.

Критеріями, за якими судять про міжнародний статус компанії, є питома вага продажів, реалізованих за межами країни базування, розміри закордонних активів та їх частка в загальних активах. Однак в економічній літературі усі великі компанії, що володіють значними потужностями, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні інтереси за кордоном, називають ТНК. Основними рисами ТНК виступають територіальна і галузева диверсифікованість діяльність, що сприяє мінімізації податків і витрат виробництва, максимізації прибутку і збільшення впливу ТНК на світовій арені. Розширення діяльності дозволяє їм мати ряд переваг:

1. Одержати доступ до додаткових джерел засобів виробництва.

2. Уникнути митних барєрів країн застосування капіталу.

3. Подолати обмеженість внутрішнього ринку країни базування, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.

4. Використовувати відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок:

• здійснення швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах з дешевою сировиною і низькою оплатою праці;

• одержання більш високого прибутку в країнах з низьким рівнем оподаткування;

• оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків;

• маніпулювання балансами закордонних філій з підпорядкуванням їхньої політики доходів і витрат інтересам центральної штаб-квартири.

Сучасні тенденції в розвитку ТНК:

1. втрата панування американських ТНК і посилення позицій японських і західноєвропейських ТНК;

2. посилення взаємозалежності, економічних звязків та інтересів розвинених країн;

3. набирають сили нові індустріальні країни (НІК), їх нові ТНК, і – відповідно – посилюється конкурентна боротьба у світі транснаціонального бізнесу.

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

• приток капіталу;

• залучення технологій;

• розвиток виробництва;

• забезпечення зайнятості.

Негативні наслідки:

• можлива однобічна спеціалізація національного виробництва, спеціалізація на добувних галузях промисловості, екологічно шкідливому виробництві;

• вивіз капіталів і прибутків з країни, що приймає.

4. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні.

Країни Центральної і Східної Європи поступово залучаються в міжнародний оборот капіталу. На жаль, участь України залишається досить незначною. Протягом 2000 року через приватизацію майна було здійснено ПІІ на суму 595 млн дол., дуже незначні портфельні інвестиції – 201 млн дол – головним чином через непрозорість ринку цінних паперів, відсутність привабливих підприємств.

У 2004 році ПІІ в Україну складали майже 8 млрд. дол., а ПІІ з України – 167 млн.дол. Таке негативне співвідношення до того ж доповнюється тим, що за деякими оцінками, протягом 90-х років з України було нелегально вивезено більше 20 млрд дол.

За деякими розрахунками, потреба української економіки в іноземних інвестиціях становить близько 40 млрд дол. В галузевому розрізі іноземні інвестиції спрямовуються в першу чергу у: харчову промисловість (21%), внутрішню торгівлю (16%), фінансову сферу (8,5%), машинобудування і металообробку (8%), хімічну промисловість (7%), будівництво (4%). Найбільші обсяги інвестицій в Україну припадають на США, Кіпр, Нідерланди, Росію.

Таблиця 3.6. Найбільші країни-інвестори в економіку України,млн. дол. США

1)Дані наводяться наростаючим підсумком з початку інвестування.

Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені в економіку інших країн світу.

Іноземні інвестиції з України спрямовуються у Панаму (46,8 млн дол.), Вєтнам (16,4 млн дол.), Росію (15,9 млн дол.). Основними інвесторами України є підприємства транспорту, охорони здоровя, фізичної культури і соціального забезпечення, будівництва, машинобудування і металообробки.

Особливістю останніх років є масовий наплив російського капіталу. Російські компанії цікавляться не стільки інтеграційними намірами України, скільки інвестиційно привабливими та стратегічно важливими українськими підприємствами. Росія на 1.04.2001 р. інвестувала в Україну приблизно 7% всіх ПІІ, що сягають 3923,7 млн дол. Фактично ж ця частка значно більше, оскільки велика частина російських та українських інвестицій здійснюється через офшорні зони. За деякими оцінками, частка російського капіталу в українській економіці сягає 20-30%.

Таблиця 3.7. Інвестиції України у країни світу, млн. дол. США

1)Дані наводяться наростаючим підсумком з початку інвестування.

Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені в економіку інших країн світу.

Важливим каналом притоку іноземних інвестицій є створення спільних підприємств (СП) та вільних економічних зон (ВЕЗ). В Україні створення СП почалося з 1987 року:

1987 – 2 1992 – 812 1997 – 3693

1988 - 7 1993 – 2530 1998 – 4884

1989 - 33 1994 – 3043 1999 – 4929

1990 – 161 1995 – 3293

1991 – 270 1996 - 4117

За формою власності і правовою організацією – лише невелика частка СП є акціонерними компаніями, кооперативами, більшість СП – товариства з обмеженою відповідальністю. Галузева структура: промисловість (виробництво продуктів харчування, тканин, одягу, шкіряних виробів, компютерів), будівництво, сільське господарство, сфера послуг (готельний бізнес, громадське харчування, торгівля, ділові послуги).

• <<
Перша Попередня 1 2 3 4 5 6 7 Наступна Остання
• >>