ТНК характеризуються такими основними рисами:
інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;
величезний матеріальний і фінансовий потенціал;
можливість здійснювати значні витрати на НДДКР;
це багатономенклатурні фірми, діяльність яких сильно диверсифікована;
притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах.
Критеріями, за якими судять про міжнародний статус компанії, є питома вага продажів, реалізованих за межами країни базування, розміри закордонних активів та їх частка в загальних активах. Однак в економічній літературі усі великі компанії, що володіють значними потужностями, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні інтереси за кордоном, називають ТНК. Основними рисами ТНК виступають територіальна і галузева диверсифікованість діяльність, що сприяє мінімізації податків і витрат виробництва, максимізації прибутку і збільшення впливу ТНК на світовій арені. Розширення діяльності дозволяє їм мати ряд переваг:
Одержати доступ до додаткових джерел засобів виробництва.
Уникнути митних барєрів країн застосування капіталу.
Подолати обмеженість внутрішнього ринку країни базування, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.
Використовувати відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок:
здійснення швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах з дешевою сировиною і низькою оплатою праці;
одержання більш високого прибутку в країнах з низьким рівнем оподаткування;
оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків;
маніпулювання балансами закордонних філій з підпорядкуванням їхньої політики доходів і витрат інтересам центральної штаб-квартири.
Сучасні тенденції в розвитку ТНК:
втрата панування американських ТНК і посилення позицій японських і західноєвропейських ТНК;
посилення взаємозалежності, економічних звязків та інтересів розвинених країн;
набирають сили нові індустріальні країни (НІК), їх нові ТНК, і – відповідно – посилюється конкурентна боротьба у світі транснаціонального бізнесу.
Позитивні наслідки діяльності ТНК:
приток капіталу;
залучення технологій;
розвиток виробництва;
забезпечення зайнятості.
Негативні наслідки:
можлива однобічна спеціалізація національного виробництва, спеціалізація на добувних галузях промисловості, екологічно шкідливому виробництві;
вивіз капіталів і прибутків з країни, що приймає.
4. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні.
Країни Центральної і Східної Європи поступово залучаються в міжнародний оборот капіталу. На жаль, участь України залишається досить незначною. Протягом 2000 року через приватизацію майна було здійснено ПІІ на суму 595 млн дол., дуже незначні портфельні інвестиції – 201 млн дол – головним чином через непрозорість ринку цінних паперів, відсутність привабливих підприємств.
У 2004 році ПІІ в Україну складали майже 8 млрд. дол., а ПІІ з України – 167 млн.дол. Таке негативне співвідношення до того ж доповнюється тим, що за деякими оцінками, протягом 90-х років з України було нелегально вивезено більше 20 млрд дол.
За деякими розрахунками, потреба української економіки в іноземних інвестиціях становить близько 40 млрд дол. В галузевому розрізі іноземні інвестиції спрямовуються в першу чергу у: харчову промисловість (21%), внутрішню торгівлю (16%), фінансову сферу (8,5%), машинобудування і металообробку (8%), хімічну промисловість (7%), будівництво (4%). Найбільші обсяги інвестицій в Україну припадають на США, Кіпр, Нідерланди, Росію.
Таблиця 3.6. Найбільші країни-інвестори в економіку України,млн. дол. США
Обсяги прямих інвестицій на 01.10.2004 (млн.дол.США) | У % до підсумку | |
Усього | 7761,5 | 100,0 |
у тому числі: | ||
Кiпр | 1092,9 | 14,1 |
Сполученi Штати Америки | 1054,6 | 13,6 |
Сполучене Королiвство | 809,0 | 10,4 |
Нiмеччина | 551,3 | 7,1 |
Нідерланди | 530,9 | 6,8 |
Віргінські острови, Британські | 475,0 | 6,1 |
Росiйська Федерацiя | 427,9 | 5,5 |
Швейцарія | 377,3 | 4,9 |
Австрiя | 308,5 | 4,0 |
Польща | 179,5 | 2,3 |
Корея, Республiка | 172,4 | 2,2 |
Інші країни | 1782,2 | 23,0 |
1)Дані наводяться наростаючим підсумком з початку інвестування.
Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені в економіку інших країн світу.
Іноземні інвестиції з України спрямовуються у Панаму (46,8 млн дол.), Вєтнам (16,4 млн дол.), Росію (15,9 млн дол.). Основними інвесторами України є підприємства транспорту, охорони здоровя, фізичної культури і соціального забезпечення, будівництва, машинобудування і металообробки.
Особливістю останніх років є масовий наплив російського капіталу. Російські компанії цікавляться не стільки інтеграційними намірами України, скільки інвестиційно привабливими та стратегічно важливими українськими підприємствами. Росія на 1.04.2001 р. інвестувала в Україну приблизно 7% всіх ПІІ, що сягають 3923,7 млн дол. Фактично ж ця частка значно більше, оскільки велика частина російських та українських інвестицій здійснюється через офшорні зони. За деякими оцінками, частка російського капіталу в українській економіці сягає 20-30%.
Таблиця 3.7. Інвестиції України у країни світу, млн. дол. США
Обсяги прямих інвестицій на 01.10.2004 (млн.дол.США) | У % до підсумку | |
Усього | 167,0 | 100,0 |
у тому числі: | ||
Росiйська Федерацiя | 88,1 | 52,8 |
Панама | 18,9 | 11,3 |
В'єтнам | 15,9 | 9,5 |
Iспанiя | 13,8 | 8,3 |
Сполученi Штати Америки | 5,7 | 3,4 |
Гонконґ | 5,4 | 3,2 |
Швейцарiя | 4,2 | 2,5 |
Австрія | 2,7 | 1,6 |
Грузiя | 2,2 | 1,3 |
Кiпр | 1,9 | 1,1 |
Грецiя | 1,6 | 0,9 |
Естонiя | 1,1 | 0,7 |
Інші країни | 5,5 | 3,4 |
1)Дані наводяться наростаючим підсумком з початку інвестування.
Перелік країн визначено, виходячи з найбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені в економіку інших країн світу.
Важливим каналом притоку іноземних інвестицій є створення спільних підприємств (СП) та вільних економічних зон (ВЕЗ). В Україні створення СП почалося з 1987 року:
1987 – 2 1992 – 812 1997 – 3693
1988 - 7 1993 – 2530 1998 – 4884
1989 - 33 1994 – 3043 1999 – 4929
1990 – 161 1995 – 3293
1991 – 270 1996 - 4117
За формою власності і правовою організацією – лише невелика частка СП є акціонерними компаніями, кооперативами, більшість СП – товариства з обмеженою відповідальністю. Галузева структура: промисловість (виробництво продуктів харчування, тканин, одягу, шкіряних виробів, компютерів), будівництво, сільське господарство, сфера послуг (готельний бізнес, громадське харчування, торгівля, ділові послуги).