WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародні інвестиції - Реферат

Міжнародні інвестиції - Реферат

Реферат на тему:

Міжнародні інвестиції

Причини і суть міжнародного руху капіталу.

В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб'єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов'язана з вивозом капіталу.

Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо).

Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв у насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному поприщі не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу: відмінності у витратах виробництва, бажання обійти тарифні та нетарифні обмеження, захистити свій капітал від інфляції, непередбачуваності економічної і політичної ситуації в країні, прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни тощо.

З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих і високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці.

Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження власного капіталу недостатні.

Отже, основною причиною міжнародного руху капіталу виступають відмінності в обсязі отриманого прибутку, доступі до технологій тощо. Поряд з цим діють і інші чинники, на яких акцентують увагу різні теорії:

Теорія ринкової влади С.Хаймера - субєкт інвестиційної діяльності, який вивозить капітал, керується прагненням домінувати на ринку та досягнути ринкової влади. Закордонне інвестування здійснюється з метою придушення конкуренції і збереження контролю над ринком. Практикуються і так звані "захисні інвестиції": створення за кордоном виробничих потужностей, що є мало не збитковими, зі свідомою метою підриву позицій конкурентів на цих ринках.

Теорія інтерналізації – кожна фірма переслідує мету мінімізації трансакційних витрат (витрат на укладання угод). Зі зменшенням трансакційних витрат операції фірм починають набирати "внутрішнього характеру", тобто відбувається інтерналізація ринків. Мета мінімізації трансакцій залишається основним мотивом переведення діяльності за кордон.

Концепція конкурентоспроможності галузі - пояснює міжнародний рух капіталу посиленням конкуренції технологічного характеру між субєктами ринку капіталів.

Концепція технологічного нагромадження розглядає міжнародний рух капіталу як наслідок розвитку технології, інноваційного процесу. Фірма створює нові технології з метою закріплення контролю і власності на основі своїх специфічних технологічних переваг.

Концепція оборони національного суверенітету грунтується на тому, що зростання зарубіжних інвестицій у національній економіці може спричинити зменшення частки внутрішнього виробництва. Саме тому уряди дотримуються політики протидії розширенню впливу країн-експортерів капіталу або регулюють експорт-імпорт капіталу.

Концепція валютного простору – головним стимулом переведення виробничих потужностей (капіталу в матеріальній формі) за кордон є наявність конкурентних переваг щодо країни-реципієнта. Такі переваги мають інвестори з країн із більш сильною валютою, ніж валюта країн-реципієнтів.

Інфраструктура міжнародного ринку капіталів складається з:

  • кредитних інститутів, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах;

  • кредитних інститутів, що ведуть справи клієнтів на біржах;

  • інвестиційних фондів і компаній, що вкладають отримані кошти в цінні папери, диверсифікуючи вклади з метою зменшення ризику;

  • великих підприємств, що виступають на міжнародному ринку в якості самостійних субєктів;

  • страхових компаній;

  • громадських емітентів;

  • інвестиційних банків, які для зменшення ризику вводять програми торгівлі цінними паперами.

Вивіз капіталу – найбільш характерна риса міжнародних економічних процесів ХХ століття, коли темпи його зростання почали перевищувати темпи зростання міжнародної торгівлі. В сучасних умовах збільшується кількість країн, що беруть участь в іноземних інвестиціях. До цього процесу підключаються країни Південно-Східної Азії, Центральної і Східної Європи, хоча частка останніх в русі іноземних інвестицій залишається невеликою.

Змінюються напрямки руху капіталу: якщо раніше, до другої світової війни, капітал рухався переважно у слаборозвинені країни (колонії), то тепер три чверті всіх іноземних інвестицій припадає на розвинені країни світу. Країни, що переважно приймають капітал: США, Ірландія, Португалія, Італія, Велика Британія, Туреччина, країни, що розвиваються. Країни, які переважно вивозять (нетто-інвестори),- Японія, Франція, Німеччина. Якщо до 1985 року лідером у здійсненні іноземних інвестицій вважалися США, то тепер – країни Європейського Союзу, Японія.

Зазнають змін і форми руху капіталу: переважає вивіз портфельних інвестицій, зростає роль держави, яка сама часто виступає інвестором, а також стимулює, контролює інвестиційну діяльність. Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК).

Форми міжнародного руху капіталу:

За джерелами походження –

1) офіційний (державний);

2) приватний (недержавний) капітал.

За характером використання коштів:

  1. підприємницький;

  2. позичковий (міжнародний кредит);

  3. міжнародна економічна допомога.

За термінами вивезення капіталу:

  1. короткостроковий (до одного року);

  2. середньостроковий (більше одного року);

  3. довгостроковий (більше 3 років).

За типом фінансових зобовязань:

  1. кредитні операції;

  2. інвестиційні операції.

За цілями використання:

  1. прямі інвестиції;

  2. портфельні інвестиції.

  1. Форми іноземних інвестицій.

Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

  • прямі іноземні інвестиції;

  • портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Таблиця 3.1. Експорт ПІІ країнами ОЕСР, млн. дол. США

1990

1995

2000

2001

2002

2003

Австралія

992,3

3 281,8

655,1

12 218,8

7 632,7

14 291,3

Австрія

1 627,2

1 130,6

5 740,9

3 137,9

5 256,2

7 089,9

Бельгія

Люксембург

5 956,0

11 728,4

218 364,4

100624,7

..

..

Бельгія

..

..

..

..

10 952,3

38 959,6

Канада

5 235,2

11 462,3

44 678,5

36 113,4

26 415,3

21 558,8

Чеська Республіка

..

36,6

42,8

165,4

206,5

232,7

Данія

1 618,2

3 063,5

26 542,2

13 376,8

5 694,0

1 158,7

Фінляндія

2 708,5

1 497,3

24 034,7

8 372,0

7 629,1

- 7 381,4

Франція

36 228,4

15 758,1

177 481,6

86 783,3

49 478,1

57 332,8

Німеччина

24 231,9

39 051,6

56 567,5

36 861,4

8 629,9

2 561,9

Греція

..

..

2 136,9

616,7

655,9

46,7

Угорщина

..

59,1

620,2

368,1

275,0

1 581,1

Ісландія

11,5

24,8

392,6

341,8

214,9

165,1

Ірландія

364,7

819,8

4 629,6

4 066,1

3 086,9

1 908,0

Італія

7 611,7

5 731,4

12 318,5

21 475,9

17 138,3

9 127,9

Японія

50 773,5

22 632,1

31 540,4

38 352,0

32 283,3

28 799,4

Південна Корея

1 051,6

3 552,0

4 998,9

2 420,1

2 616,5

3 429,2

Люксембург

..

..

..

..

126228,5

81 813,1

Мексика

..

..

..

4 404,0

969,0

..

Нідерлади

13 660,6

20 175,5

75 648,7

47 977,3

34 584,6

36 126,3

Нова Зеландія

2 360,7

1 783,5

608,7

911,9

- 1 038,8

- 66,2

Норвегія

1 431,5

2 856,2

7 613,8

- 1 322,7

4 200,7

2 565,2

Польща

..

42,0

17,2

- 89,0

230,0

386,0

Португалія

164,8

684,6

7 513,8

7 565,6

3 291,3

96,0

Словацька Республіка

..

43,0

28,7

64,5

11,2

13,3

Іспанія

3 441,7

4 157,8

54 684,6

33 099,5

31 540,2

23 395,0

Швеція

14 748,2

11 214,3

40 667,3

6 374,9

10 679,9

10 587,5

Швейцарія

7 176,9

12 213,9

44 698,1

18 246,6

7 586,7

10 921,1

Туреччина

- 16,0

113,0

870,0

497,0

175,0

499,0

Велика Британія

17 953,8

43 560,0

233 487,7

58 885,2

35 213,0

55 316,4

США

37 183,0

98 750,0

159 212,0

142 349,0

134 835,0

173 799,0

ЄС

105 247,3

140 129,8

939 818,2

429 217,2

350 058,1

318 138,5

Всього по ОЕСР

236 516,1

315 423,1

1 235 795,2

684 258,2

566 671,0

576 313,5

Loading...

 
 

Цікаве