WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Нова економіка і моделі її формування в Україні - Дипломна робота

Нова економіка і моделі її формування в Україні - Дипломна робота

представники фінансово-банківських кіл. Загалом Україну представили відповідним чином і вона була повноправним учасником дискусії. (Настільки, що один із представників російської делегації зі здивуванням у голосі поцікавився у нашого прем'єра, чому, обговорюючи проблеми інтеграції України в європейські структури, ніхто жодного разу навіть не згадав… Росію. Нагадувати про те, що "в домі вішальника про шнурок не згадують", йому, однак, не стали, і все обійшлося цілком по-європейськи, цивілізовано). Дуже доброчинно на наш імідж вплинули виступи Б. Гаврилишина, якому подякували за те, що він уже добрих десять років невтомно наставляє на шлях істинний наших вищих чиновників. (Я особисто більше хотів поспівчувати йому в цьому і подивуватися його довготерпінню). На довершення ми здивували всіх нашим поетом (Д. Павличком), який економічно мислить (з його слів, вимушено), та міністром економіки, який поетично говорить.
Але мета даної статті - це зовсім не звіт про діяльність нашої делегації і навіть не огляд подій Форуму. Набагато важливіший, власне, предмет обговорення. Як видно із назви, говорили переважно про економіку. Але чомусь виникало відчуття (що виразно прочитувалося на обличчях і в словах деяких наших офіційних економістів), що кажуть зовсім не про те, що звикли називати "економікою" у нас. Чомусь не сталося очікуваного пожвавлення в залі після повідомлення про наш рекордний урожай, про приплив іноземних інвестицій, що продовжується надалі, незважаючи ні на що, про значне зростання виробництва… Навіть новина про те, що найстабільнішою валютою, якщо не всього світу, то, напевно, всієї Центральної і Східної Європи, є українська гривня, не вразила учасників Форуму. Вони думали лише про якусь "нову економіку".
Сучасна економіка, яка ще не переважає в абсолютних розмірах, але вже задає тон, -- це економіка, основою якої не є ні фізична праця, ні засоби виробництва, ні сировинні запаси. Знання - от її ключове слово. "Економіка базуєтьсяна знаннях" - так визначив предмет обговорення польський міністр економіки Я. Стайнхоф, так називалася й одна з монографій, що пропонували всім учасникам Форуму (але, схоже, вона, крім представників Тернопільської академії народного господарства, нікого більше не зацікавила). Термін "нова економіка" вже давно не новий для зарубіжних політиків, економістів, журналістів. Численні дослідження у цій сфері здійснені під егідою ОЕСР, а також Світового банку, ЮНЕСКО і Міжнародної організації інтелектуальної власності. Можна пригадати й те, що ще А. Маршалл стверджував, що знання - це наймогутніший двигун виробництва. Часто поняття цього терміна зводять до розвитку на основі нових інформаційно-комунікаційних технологій, які поки що лідирують у "новій економіці". Але в ширшому значенні - це економіка, що грунтується на знаннях (ЕЗЗ) і в інших галузях науки. Йдеться не лише про успіхи генетики та біотехнології, що даються взнаки, а й про застосування технологічної політики і соціальних знань у господарській і супутніх їй сферах: підготовці кадрів та інституційній інфраструктурі. Тому найприйнятнішим є визначення економіки, що базується на знанні, подане спільно ОЕСР і Світовим банком, як економіки, в якій підприємства, організації, окремі особи та суспільство загалом дуже ефективно створюють, освоюють, передають і використовують знання, сприяючи швидкому розвитку економіки і суспільства. Здавалося б, нічого нового в такому підході немає. Такий сучасний авторитет, як Лестер Туров, також наголошує на тому, що й попередні промислові революції базувалися на не менш епохальних відкриттях, єдине, що нинішня технологічна база "нової економіки" підштовхує всіх до глобалізації економіки (в тому числі постачання, виробництва і збуту продукції), втрати урядами частини суверенних прав і посилення ролі на світовій арені великих транснаціональних корпорацій. Глобалізація та "електронна економіка" ("е-економіка") нині - це лише видимий результат й один із видів цього нового типу економіки. Хоча очевидно, що масове поширення інформаційно-комунікаційних технологій істотно підвищує ефективність господарської діяльності.
Звичайно, перспективи "нової економіки" аж ніяк не безхмарні. Падіння біржових котирувань високотехнологічних корпорацій у всьому світі чітко відобразило "перегрів" у цій сфері. Пішли в минуле безвідповідально-оптимістичні прогнози на майбутнє. "Нова економіка" з чуда перетворилась у життєві будні планети зі своїми принципами, правилами і закономірностями. Так, в умовах "нової економіки", як наголосив прем'єр Бузек, не можна бути успішним у всіх галузях. Треба зосередитися лише на тому, що вдається робити найліпше за всіх. Ця думка сягає корінням принципу порівняльних витрат, розробленого Д. Рікардо. Але здається, потрібно повторити її й для тих, хто вивчав подібні концепції лише в курсі "Критика буржуазних економічних теорій" і досі намагається визначити пріоритетні галузі національної економіки за принципом "Оголосіть увесь список, будь ласка".
Зрозуміло, що велика відкритість економіки щодо світової торгівлі й іноземних інвестицій, а також зручне розташування країни (бажано, не на периферії міжнародних комунікацій) - це чинники, що сприяють розвитку ЕЗЗ. Класичний приклад, що підтверджує, наскільки ефективною є відкритість та активна участь у глобалізаційних процесах, - порівняння результатів, досягнутих такими країнами, як Південна Корея і Гана. Приблизно сорок років тому вони мали однакові стартові умови, а нині корейці, котрі віддали перевагу принципам "нової економіки", виробляють ВНП на душу населення у 30 разів більше, ніж ті, які залишилися прихильниками економіки, що базується на сировинних ресурсах і захисті національного виробника.
Дедалі очевиднішим є те, що глобалізація зовсім не процес загального зрівнювання і перетворення світу в одне велике "всесвітнє село". Подібні бачення, якщо вони не політичне лукавство, властиві лише екзальтованим панночкам та аналітикам, які вважають, що світ виник напередодні їх народження. Однак "ніщо не нове під місяцем". Історія знає дуже багато серйозних спроб глобалізації, створення єдиної цивілізації, - Paix Romana, імперія Чингіз-хана, світовий комунізм, - щоб зрозуміти, що дане Богом різноманіття людського життя (культурного, політичного, економічного) ніколи не зможе бути зведене до сірої одноманітності ні мерехтливої рекламними вогнями Paix Americana, ні задушливого світу Гулагу. Людям властиво не лише об'єднуватись із собі подібними, а й намагатися зберегти свою індивідуальність. Будь-яка тенденція об'єднання згодом переходить у тенденцію розподілу, а будь-які прагнення до відокремлення й автаркії неминуче будуть нівельовані бажанням відчути себе частиною єдиного цілого Людства. Тому в умовах глобалізації дедалі чіткіше простежується розвиток процесу регіоналізації. Європейський Союз, НАФТА, СНД, АСЕАН, ГУУАМ… Різні політичні й економічні об'єднання - це ніби кристали, що утворюються в соляному розчині: вони швидко ростуть, здавалося
Loading...

 
 

Цікаве