WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Нова економіка і моделі її формування в Україні - Дипломна робота

Нова економіка і моделі її формування в Україні - Дипломна робота

приватного страхування відновідно до соціального.
Показники густоти страхування у країнах Східної і Центральної Європи коливаються від 245,6 дол. США - у Словенії, 47,3 дол. США - у Польщі, 23,5 дол. США - у Росії, до 2,4 дол. США - у Білорусі порівняно із показником 1577,9 дол. США - у Німеччині. Показники проникнення страхування в країни СЦЄ відносно низькі, у межах від 3,48% - у Словенії, 1,96% - у Польщі, 1,26% - у Росії, 1,27% - в Україні до 0,34% - у Румунії порівняно із показником Німеччини, що становить 7,00 (всі дані за 1994 р.) (див. табл. 1).
Якщо припустити, що гіпотеза 3-ох галузей правильна, то на рис. 5 відтворена картина за 1989 р., що спостерігалась у різних країнах з розвиненими страховими ринками. Нахил лінії регресії становить 1,27. Країни Центральної та Східної Європи показано на рис. 6. Нахил лінії регресії становить 1,13 (R-квадрат 0,75), що вказує на те, що ці страхові ринки маленькі та менш розвинені. Однак це означає, що даним країнам також вигідне економічне зростання: 1% зростання економіки як цілого (у ВВП) може привести до зростання страхових внесків на 1,13%. Точнішу картину можна отримати після поділу страхових внесків на внески таких видів страхування, як страхування життя та інші види страхування. Ці результати відображені на рис. 7а та 7b. Нахил лінії регресії становить відповідно 1,06 і 1,31 (при цьому R-квадрат становить 0,72 і 0,71), що свідчить про сильну значимість такого видустрахування, як страхування життя. Проте картина майбутнього може бути яскравішою: економічні реформи привели до суттєвого скорочення показників інфляції, що відбуватиметься і надалі, а це, у свою чергу, сприятиме не лише розвиткові такого виду, як страхування життя, а й всіх інших видів страхування.
Ця (як часто її називають) еластичність доходу - надзвичайно важливий економічний показник з точки зору попиту. Однак такий погляд надто суб'єктивний, особливо якщо ми розглядатимемо страхування як фінансову послугу. Одним з найцікавіших питань у теорії розвитку є те, який сектор - фінансовий чи реальний - приведе до динамічного процесу економічного зростання. У принципі існують два можливих зразки каузальних (причинних - пер.) взаємовідносин між фінансовим розвитком та економічним зростанням. У першому випадку економічне зростання веде до розширення фінансової системи. Ми можемо назвати це випадком, до якого привело зростання попиту: оскільки реальний сектор економіки розвивається, відбувається збільшення попиту на різні фінансові послуги,і цей попит пасивно задовольняє фінансовий сектор. У другому випадку розширення фінансового сектора відбувається раніше за зростання попиту на послуги.
Шляхом спрямування дефіцитних ресурсів від переважно невеликих заощадників до великих інвесторів згідно з відносними показниками прибутку фінансовий сектор веде до реального економічного зростання. Отже, ми можемо назвати це випадком, що приводить до зростання пропозиції. Як стверджував Юнг (1986), у країнах, що розвиваються, спостерігається схема "зростання пропозиції" частіше, ніж схема "зростання попиту". Можна також побачити, що країни з показником ВВП, який є вищим за середній, доволі часто зараховують до країн, в яких спостерігається схема "зростання пропозиції".
Рис. 5. Економічний розвиток і страхування
Рис. 6. Економічний розвиток і страхування (країни ЦСЄ).
Р - Польща, С - Чехія, U - Україна, Н - Угорщина, R - Росія, В - Білорусь, Rо - Румунія
Рис. 7a. Страхування життя/ВВП (в %) і ВВП/на душу населення
Рис 7б. Страхові внески/ВВП (в %) і ВВП/на душу населення
Р - Польща, С - Чехія, U - Україна, Н - Угорщина, R - Росія, В - Білорусь, Rо - Румунія
Інколи буває дуже небезпечно порівнювати, але коли у більшості країн, що розвиваються, спостерігається схема каузального "зростання пропозиції", то особливу увагу варто приділити фінансовому розвитку країн з перехідним типом економіки. У країнах з ринковою економікою центральне місце належало фінансовим інституціям, тоді як у країнах з плановою економікою їх взагалі не було. На цьому особливо наголошували Зеціні (1997, С. 24) та Стерн (1997, С. 47). Функції фінансових інституцій - "абсолютна основа ринкової економіки" (Стерн, С. 47). Проте фінансовий розвиток був "одним з найвразливіших місць стратегії перехідного періоду більшості країн, в яких відбуваються реформи" (Зеціні, 1997, С. 24). Таким чином, Зеціні дотримується думки про необхідність "здійснення ряду структурних змін" (С. 25) "для того, щоб створити необхідні загальні умови для перетворення пасивних кредиторів, скажімо банки, в інституції, здатні сприяти високоефективному розміщенню кредитів". Це передбачає, що особливу увагу слід приділити структурним, фінансовим і технічним стримуючим факторам, що суттєво впливають на можливості пропозиції страховиків. Як зазначалося, цими факторами переважно є невеликі розміри місцевих ринків (крім Росії), недостатність капіталу в страхових компаній, брак достатнього рівня експертизи та обмаль кваліфікованого персоналу (див.: Аутревіль, 1996).
Кількісні заходи як фінансового, так і економічного розвитку країни є ще недосконалими. Такий розвиток передбачає на доволі високому рівні і/або є багатовимірним. Вимір фінансового розвитку особливо суперечливий через те, що країни відрізняються за своїм інституційним оточенням і мають зовсім різні фінансові структури. Найліпший спосіб вирішити ці проблеми - найняти професіоналів з різних галузей для фінансового розвитку. З одного боку, можна використати "коефіцієнт валюти", який визначають як співвідношення валюти до вузького визначення грошей (М1), суми валюти і депозиту попиту. Цей коефіцієнт вимірює "складність" фінансової структури. Зменшення коефіцієнта валюти супроводжуватиметься реальним економічним зростанням. З іншого боку, можна використати "коефіцієнт монетизації" для вимірювання фінансового розвитку; його визначають як співвідношення М2, дещо ширшого визначення грошей та номінального ВВП. Коефіцієнт монетизації визначають для того, щоб показати реальний розмір фінансового сектора економіки, що зростає, тобто чим вищий рівень розвитку економіки, ти нижча вагомість М1 (джерело ліквідності). Очікується, що цей коефіцієнт з часом збільшуватиметься, якщо фінансовий сектор розвиватиметься швидше, ніж реальний. Ці два коефіцієнти, взяті разом, - запорука кількісного і якісного розвитку фінансового сектора економіки.
У теорії економічного зростання роль інвестицій подвійна. З одного боку, інвестиції використовують для того, щоб постачати новим працівникам капітал, зберігаючи при цьому стабільним показник капіталу, який припадає на одного працівника. Це називають "розширенням капіталу". З іншого боку, інвестиції використовують для збільшення показника капіталу, що припадає на одну людину, так зване "поглиблення капіталу", або "інтенсивність капіталу". Якщо розглянути це з точки зору фінансового сектора, взаємовідношення між грошима (чи страховими внесками) і показником ВВП вимірює
Loading...

 
 

Цікаве