WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

2. Якщо при переході у симплекс-методі від одного опорного плану задачі до іншого в напрямному стовпчику немає додатних елементів aik, тобто неможливо вибрати змінну, яка має бути виведена з базису, то це означає, що цільова функція задачі лінійного програмування є необмеженою й оптимальних планів не існує.

3. Якщо для опорного плану задачі лінійного програмування всі оцінки ∆j (j=1,n) задовольняють умову оптимальності, але при цьому хоча б одна штучна змінна є базисною і має додатне значення, то це означає, що система обмежень задачі несумісна й оптимальних планів такої задачі не існує.

86. Розширена задача лінійного програмування

Задачу з системою обмежень

називають розширеною, або М-задачею. Розв'язок розширеної задачі збігатиметься з розв'язком початкової лише за умови, що всі введені штучні змінні в оптимальному плані задачі будуть виведені з базису, тобто дорівнюватимуть нулеві. Тоді система обмежень не міститиме штучних змінних, а розв'язок розширеної задачі буде i розв'язком задачі.

1. Введемо до базису змінні, які покращать значення цільової функції. Для задачі на максимум вони його збільшують, а на мінімум-навпаки. Отже, маємо: або ).

2. Перевіряємо систему обмежень на сумісність: якщо в оптимальному плані розширеної задачі існує хоча б одне значення , то це означає, що початкова задача не має розв'язку, тобто система обмежень несумісна

3. Для розв'язання розширеної задачі за допомогою симплексних таблиць зручно використовувати таблиці, оцінкові рядки яких поділені на дві частини-рядки. Тоді в (m+2)-му рядку записують коефіцієнти з М, а в (m+1)-му — ті, які не містять М. Вектор, який підлягає включенню до базису, визначають за (m+2)-м рядком. Ітераційний процес по (m+2)-му рядку проводять до повного виключення всіх штучних змінних з базису, потім процес визначення оптимального плану продовжують за (m+1)-им рядком.

4. Визначення оптимального плану початкової задачі відбувається наступним чином: Якщо в оптимальному плані розширеної задачі штучні змінні , то план є оптимальним планом початкової задачі.

87.Складові екон-мат моделювання та взаємозв'язок між ними

Моделювання включає в себе такі складові:

Модель - абстракція реальної дійсності, в якій відношення між реальними елементами описані відн між мат катерогіями. Об'єктом може бути певна частина реальної дійсності, якийсь її аспект, напр., галузь промисловості Предметом є пошук рішення або знаходження екстремуму деякої функції за відповідних умов. Параметри - кількісні характеристики системи. Допустимий план-набір змінних, що задовольняє систему обмежень.

88.Статистична побудова кривої ризику

Статистичний спосіб широко застосовується й у тих випадках, коли при проведенні кількісного аналізу фірма має у своєму розпорядженні значний обсяг аналітико-статистичної інформації з необхідних елементів аналізованої системи за n-кількість періодів часу. Під час проведення аналізу використовуються дані, що стосуються результативності здійснення фірмою розглянутих дій. При використанні цього методу ступінь ризику виражається через величину середньоквадратичне відхилення від очікуваних величин. Ступінь ризику являє собою ймовірність реалізації ризику, а також розмір можливого збитку від нього. Невизначеність господарських ситуацій багато в чому визначається фактором випадковості. Випадковою називають таку величину, що у результаті випробування прийме одне і тільки одне можливе значення, наперед невідоме і залежне від випадкових причин, що заздалегідь не можуть бути враховані. Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику ґрунтується на теорії імовірності розподілу саме випадкових величин. Це положення означає, що, маючи достатню кількість інформації про реалізацію визначених видів ризику в минулих періодах для конкретних видів підприємницької діяльності, будь-який суб'єкт господарювання здатний оцінити імовірність реалізації їх у майбутньому. Дана імовірність і буде ступенем ризику. Для побудови кривої ризику і визначення рівня втрат вводиться таке поняття як область ризику. Областю ризику називається деяка зона загальних втрат ринку, у границях яких втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику. Розрізняють: стандартну (безризикову) область, задовільну (область мінімального ризику), граничну (область підвищеного ризику);сумнівну (область критичного ризику);безнадійну (область неприпустимого ризику).

Для визначення максимального рівня ризику використовується графік Лоренца. При його побудові частоти вибудовуються у висхідний ранжированный ряд і визначаються кумулятивні (накопичені) підсумки. Дані відкладаються на сторонах квадрата 100*100.

При відсутності втрат, тобто при роботі фірми в безризиковій області, лінія Лоренца буде представляти пряму. Якщо рівень ризику підвищується, частота втрат буде розподіляться нерівномірно. Максимальний рівень ризику визначається по формулах:

Урмакс= (1-АВ/АС)*100; Урмакс= АВ1/АС*100

89.Статистичний спосіб побудови кривої економічного ризику(див. пит. 87)

90. Сутність економічного ризику та причини його появи

Ризик – це економічна категорія, яка відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами економічних відносин об'єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями. Економічний ризик має діалектичну об'єктивно-суб'єктивну структуру.Об'єктивністьризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує в силу притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень. Суб'єктивністьризику зумовлюється тим, що в економіці діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) зі своїм досвідом, психологією, інтересами, смаками, схильністю чи несхильністю до ризику, своєю поведінкою. Саме тому всі чинники, які впливають на ступінь ризику, можна умовно поділити на дві групи: об'єктивні(інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мито, можлива робота в зоні вільного економічного підприємництва) та суб'єктивні, які характеризують суб'єкт прийняття рішень (безпосередньо менеджера, підприємця).

Причинами виникнення ризику є зовнішні та внутрішні чинники.

1.Під зовнішніми чинниками слід розуміти ті чинники, які підприємці не в змозі змінити, але повинні їх прогнозувати та враховувати, бо вони істотно впливають на стан справ. До них відносять чинники безпосереднього впливу (законодавство, що регулює підприємницьку діяльність, податкова система, взаємодія з партнерами, конкуренція, непередбачувані дії органів держу правління та місцевого самоврядування, корупція і рекет) та чинники опосередкованого впливу (НТП, політична ситуація, економічні зрушення в країні, галузях, на міжнародній арені, стихійні лиха).

2.Внутрішні чинники ризику: стратегія фірми; принципи діяльності фірми; ресурси та їх використання; якість і рівень використання маркетингу. Джерелами ризику є також такі чинники, як відсутність професійного досвіду у керівництва фірм, недостатні економічні знання, фінансові прорахунки, погана організація праці співробітників, недостатня пристосованість фірми до змін навколишнього ринкового середовища;чинник ННН — некомпетентність, не совісність, не ретельність; розголошення конфіденційної інформації, яке забезпечує вагомі переваги конкурентам і призводить до банкрутства половини тих фірм, які допустили розголошення інформації. Наступним з дієвих внутрішніх чинників ризику є якість продукції та послуг.

Порушення вимог до якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (неякісна сировина), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) чинників. Тому на підприємстві має діяти чітко організована система управління якістю, зорієнтована на інтереси споживачів.

91. Сутність регресійного аналізу (економетричного моделювання)

Економетрична модель – це функція чи система функцій, що кількісно описують залежність між соціально-економічними показниками, один чи декілька з яких є залежною змінною, а інші – незалежними. Економетрична модель: Y=f(X,u), де X-вихідні ек-ні показники, Y-результативний показник, u- випадкова чи стохастична складова, f-оператор, який пов'язує X та Y. Економетричні моделі належать до класу функціональних, тобто таких, що пізнають сутність об'єкта і описують таке його поводження, коли, задаючи значення "входу" Х, отримують значення "виходу"Y. Побудувати функціональну модель Y=A(X) означає знайти оператор А, який пов'язує X та Y. Економетричні моделі кількісно описують зв'язок між вихідними показниками та результативним показником. Оскільки Y залежить від u, економетричні моделі є також стохастичними, тобто відображають кореляційно-регресійний зв'язок між економічними показниками. Певні співвідношення між цими показниками описуються за допомогою набору регресійних рівнянь, які містить економетрична модель.

Loading...

 
 

Цікаве