WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Зайнятість як об'єктивна необхідність розвитку сільських територій - Реферат

Зайнятість як об'єктивна необхідність розвитку сільських територій - Реферат

Реферат на тему:

Зайнятість як об'єктивна необхідність розвитку сільських територій

Перехід до ринкових відносин визначив перед регіонами України проблему вибору необхідних напрямків і інструментів забезпечення стійкого розвитку зайнятості як об'єктивної необхідності розвитку сільських територій. Прийняті заходи щодо стійкого розвитку сільських територій в даний час формуються як самостійний напрямок української економічної політики.

Питання формування соціально-економічних передумов розвитку сільських територій набуває особливо актуального значення, оскільки вимагає від держави і регіонів не лише напруженості організаційної роботи щодо забезпечення соціального становища, а й величезних фінансових ресурсів.

Питанням формування соціально-економічних передумов розвитку сільських територій, удосконалення економічних відносин, структурної перебудови аграрного сектора присвячені праці економістів-аграрників: В.Бойка, О.Булейка, О.Крисального, І.Прокопи, М.Маліка, В. Месель-Веселяка, Г.Підлісецького, П.Саблука, М.Федорова, В.Юрчишина.

Спеціалісти називають ряд причин, які створюють проблеми щодо стійкого розвитку сільських територій. Це історично сформовані проблеми: неефективність аграрної політики, недостатність в бюджеті країни соціальних видатків у аграрному секторі і низька ефективність аграрного виробництва.

Важливим фактором впливу на розвиток сільських територій є стан сільськогосподарського виробництва.

За обсягом виробництва сільськогосподарської продукції Вінницька область з року в рік посідає визначне місце в економіці держави. По виробництву валової продукції сільського господарства область у 2006 році зайняла третє місцеве в Україні, в тому числі по продукції рослинництва - 1 та тваринництва - 7 місце. За підсумками 2006 року загальний обсяг валової продукції сільського господарства (у порівнянних цінах 2005 р.) склав 5447,6 млн. грн.., що більше на 5,7 % проти минулого. Питома вага області у загальному обсязі виробництва валової продукції сільського господарства України складає 5,7 %. В тому числі рослинництва-6,4 %, тваринництва-4,8 % .

За звітний рік відбулися зміни в кількісній та якісній структурі господарств, що займаються аграрним виробництвом. Так, станом на 01.07.2007 р. на Вінниччині нараховувалось 2308 сільськогосподарських підприємств, з них 2297 недержавних (в тому числі 1585 - фермерських господарств, 205 - приватних підприємств, 70- кооперативів, 384 - господарських товариств, 53 - інших підприємств) та 11 державних підприємств. Домінуючими організаційно - правовими формами недержавних підприємств являються господарські товариства , на які припадає більше, як половина цих підприємств.

Складна ситуація у тваринництві обумовлена збитковістю виробництва всіх видів тваринницької продукції. Негативна тенденція розвитку тваринництва є щорічне зменшення поголів'я худоби (за винятком поголів'я свиней та птиці). Порівняно з 2005 роком чисельність худоби в усіх категоріях господарств скоротилась: великої рогатої худоби на 1,1 % та 25, 1 % проти 2000 р., в тому числі корів - на 5,8 % (на 21,2 %), овець та кіз - на 11,7 (на 35,8 %). Чисельність поголів'я птиці зросла проти 2005 р. та 2000 р. на 2,2 та 57,6 %, відповідно, свиней - на 12,9 % (зменшилась на 14,3 %). Зниження проти попереднього року кількості поголів'я худоби в усіх категоріях господарств відбулося внаслідок зменшення чисельності худоби в сільськогосподарських підприємствах, тоді як в господарствах населення відмічається зростання поголів'я худоби та птиці (крім корів, овець та кіз).

Такий спад сільськогосподарського виробництва зумовили не лише загальні економічні чинники, а й незавершеність розпочатих аграрних реформ (сільське господарство і досі є найменш реформованою галуззю української економіки).

Проблеми, які виникли у вітчизняному сільському господарстві, не могли не позначитися на розвитку сільських територій. Продовжує знижуватися зайнятість сільського населення, внаслідок чого чимало найбільш працездатних і кваліфікованих жителів села працюють лише на присадибних ділянках, ведуть власне дрібне виробництво чи виїжджають на заробітки до великих міст або за кордон.

В сільській місцевості проживає 873,5 тис. осіб або 52 %. Вінницька область одна із шести областей України, де питома вага чисельності сільського населення більша за міську.

Показнику загальної чисельності населення вже багато років притаманна тенденція щорічного зниження. За 2006 рік чисельність населення області зменшилась на 15,1 тис. осіб і стала на 85,9 тис. осіб меншою від показника зафіксованого переписом населення 2001 року - 1772, 4 тис. осіб. Причому інтенсивно йде скорочення сільського населення. За даними перепису населення 2001 року питома вага сільського населення складала 53,8 %. А станом на 01.01.2007 року складає 51,8 %.

Основним фактором зменшення чисельності населення у 2006 році, які у попередні роки було його природне скорочення як результат перевищення кількості померлих над кількістю народжених. В 2006 році у загальному скороченні населення частка природного скорочення складала 86,3 % (15,1 тис. осіб).

На зміну чисельності населення та формування його складу має вплив і міграційний рух населення. В минулому році за рахунок міграційних процесів, населення області скоротилося на 2,1 тис. осіб.

У загальному скороченні населення частка міграційного скорочення складала 13,7 % . Від'ємне сальдо сформувалось в 28 регіонах області, найбільший його рівень спостерігався в Чернівецькому (15,9 осіб на 1000 жителів), Томашпільському (11,2), Барському (8,9) районах.

Народжуваність у міських поселеннях була вищою ніж у сільській місцевості. Так, у розрахунку на 1000 жителів у міських поселеннях народилось 10,5 дітей, що на 19,3 % більше ніж у сільській місцевості (8,8).

Смертність є невід'ємною частиною і завершенням процесу природного руху населення. У 2006 р. у Вінницькій області померло 29315 осіб (у 2005 р. - 30957) загальний коефіцієнт смертності у порівнянні з 2005 р. зменшився на 4,4 % і становив 17,3 померлих на 1000 жителів проти 18,1 у 2005 році.

У порівнянні з 2005 р. на 2,2 збільшився коефіцієнт дитячої смертності, з 9,1 померлих у розрахунку на 1000 народжених в 2005 р. до 9,3 в 2006 році.

Рішення соціально-економічних проблем на селі має стосуватись не тільки уточнення тих чи інших показників, але передусім спрямовуватись на реальне поліпшення ситуації, на створення оптимальної економічно обґрунтованої системи, яка базується на зрозумілих усім принципах її структурування і механізмах функціонування. В сучасних умовах соціальні проблеми на селі повинні взяти на себе держава і органи місцевого самоврядування. а для цього необхідно змінити порядок формування державного і місцевих бюджетів, чітко розмежувати функції місцевих громад і центральних органів влади щодо рішення проблем облаштування сільських територій з метою створення належних умов для проживання на селі.

Тому у важкий період розвитку потрібно підтримати українське село - побутовим обслуговуванням, шляховим сполученням, газо і водопостачанням. Створити в сільській місцевості додаткові робочі місця, стимулювати розвиток мілкого і середнього бізнесу, насамперед несільськогосподарських видів діяльності: обслуговуючих кооперативів на неприбутковій основі, сільського зеленого туризму, народних промислів, створення філіалів великих промислових підприємств.

Література

  1. Головне управління статистики у Вінницькі області // Регіони Вінницької області. - 2006. - 205 с.

  2. Соціальна інфраструктура села / За ред. П.Т.Саблука, М.К.Орлатого. - К.: ІФЕ, 2002. - 464 с.

  3. Національна програма розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки //Економіка АПК. - 1999. - № 6. - С. 3-49.

Loading...

 
 

Цікаве