WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Значення промислово-фінансових груп для розвитку аграрного сектору економіки України - Реферат

Значення промислово-фінансових груп для розвитку аграрного сектору економіки України - Реферат

Реферат на тему:

Значення промислово-фінансових груп для розвитку аграрного сектору економіки України

Керівники промислових підприємств, банків, страхових компаній й інших організацій знаходяться в постійному пошуку шляхів збільшення об'ємів виробництва, підвищення інвестиційної активності і зниження факторів ризику. В цій ситуації не можливо без інституціональних перетворень, основними з яких являються вдосконалення економічного механізму господарювання.

Обмеженість фінансових можливостей нашої держави на етапі формування ринкової економіки вимагає пошуку альтернативних шляхів збереження вже існуючого потенціалу. Рішенню цих проблем повинна сприяти політика підтримки формування високо інтегрованих структур за участю великих торговельних, фінансових і інвестиційних організацій приватного сектору, наукових та промислових підприємств України.

Пошук шляхів виходу з кризи, реформування економіки України стимулює підвищений інтерес економістів, підприємців, банкірів та політиків до промислово-фінансових груп як форми організації підприємницької діяльності.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.[1]

Створення промислово-фінансових об'єднань у нових ринкових умовах обумовлено історико-політичними умовами, що склалися і в яких знаходився аграрно-промисловий сектор. Фактично в Україні сільськогосподарська продукція переважно перероблялась на великих державних підприємствах, потужності яких було зосереджено в районних центрах, географічно віддалених від виробників сировини. Радгоспи та колгоспи в більшості не мали своїх переробних підприємств: ковбасних цехів, консервних заводів, млинів, потужностей з переробки молока та інших сільгосппродуктів. Це призвело до того, що в сучасних умовах транспортування сировини на переробку великим підприємствам, значно віддаленим від товаровиробників, стало збитковим. Цінова політика держави і монопольне ставлення переробних підприємств до постачальників сировини спричинили значне скорочення виробництва продукції сільського господарства: овочів, фруктів, продуктів тваринництва. Наприклад, внаслідок такого відношення до товаровиробників поголів'я великої рогатої худоби в Україні зменшилось за останні роки майже в 3 рази. Слабка матеріально-технічна база, невизначеність в аграрно-промисловій політиці, відсутність з боку держави заходів з підтримки вітчизняного товаровиробника призвело до значних негативних наслідків.

Як свідчить світовий досвід, функції держави полягають у стимулюванні процесу об'єднання промислового і фінансового капіталів, саме тому, на особливу увагу заслуговує питання державної підтримки створення промислово-фінансових груп, основними завданнями яких є:

- централізація фінансових ресурсів;

- розробка та впровадження інвестиційних та інноваційних програм;

- централізація закупівлі товарів, робіт, послуг;

- використання допоміжних фінансових інструментів;

- технічне переоснащення виробництва;

- впровадження прогресивних технологій;

- створення замкнутих циклів виробництва;

- гарантованість поставок та збуту;

- правове забезпечення діяльності;

- лобіювання інтересів.[3]

Усі вище перелічені аспекти створення промислово-фінансових груп в подальшому нададуть ряд переваг підприємствам-учасникам та економіці в цілому:

- зниження вірогідності банкрутства і підвищення стійкості підприємств, фінансово-кредитних і інших установ до взаємодії економічного і політичного характеру за рахунок об'єднання капіталу;

- можливість створення сильної матеріально-фінансової і наукової бази, достатньої не тільки для виживання підприємств, організацій, фінансових інститутів в умовах кризи, а також, для подальшого їх розвитку і вдосконалення;

- розширення можливості виробництва високоякісної і конкурентно- спроможної на світовому ринку продукції і її реалізації, кооперації між підприємствами в межах України і в країнах СНД, розвитку соціальної сфери;

- перерозподіл управлінських функцій держави за рахунок передачі частини прав міністерств і відомств керівним органам ФПГ;

- стабілізація процесів оподаткування і ціноутворення, зниження інфляції;

- можливість протидії некерованому проникненню великих закордонних монополій в економіку України шляхом створення високоефективної імпортнозамінної продукції;

- концентрація на міжгалузевій основі дієвої конкуренції між декількома промислово-фінансовими групами за державні замовлення.[2]

Література:

  1. Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21.11.1995 №437 / 95-ВР

  2. Заболотний Г.М., Ступницький А.М. Стратегічні індустріальні кластери і конкурентоспроможність компаній (підприємств) на світовому ринку. Підручник.- Вінниця: Вадим Клименко, 2004. – С.192.

  3. Зайцева Н.В. Цілі та задачі створення промислово фінансових груп на сучасному етапі розвитку економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №4(46) С.65-72.

Loading...

 
 

Цікаве