WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Регіональний аспект фінансового і соціально-економічного розвитку прикордонних територій (на прикладі Чернігівської області) - Реферат

Регіональний аспект фінансового і соціально-економічного розвитку прикордонних територій (на прикладі Чернігівської області) - Реферат

Реферат на тему:

Регіональний аспект фінансового і соціально-економічного розвитку прикордонних територій (на прикладі Чернігівської області)

Дослідження регіональних аспектів функціонування економічної системи сприяє створенню раціональної, науково обґрунтованої регіональної політики. Регіональна економіка є елементом, який поєднує в єдиний комплекс функціонування економічної системи на макро- та мікрорівнях. Без урахування регіональної економіки неможливе функціонування національної економіки в цілому. Ця теза особливо актуальна для України, яка займає значну територію з досить високим рівнем диференціації у соціально-економічному розвитку. При цьому спостерігається різноманітна спеціалізація регіональних економік, різний етноісторичний розвиток, соціокультурні особливості населення територій і об'єктивні відмінності в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Специфіка функціонування економічної системи на Україні вимагає узгодженого розвитку економіки не тільки з погляду мікро- і макроекономіки, але і у регіональному аспекті. На думку певного кола економістів, однією з причин невиконання законів, постанов, інструкцій, прийнятих урядом, є недостатнє врахування регіональних особливостей.

У нашій країні і за кордоном формуються нові напрями дослідження і вирішення проблем територіального розвитку на основі соціальної переорієнтації регіону, екологічної філософії, загальної теорії систем, прогностики, розширення процесів демократизації товарно-грошових відносин та підвищення ролі місцевого самоврядування. Регіональна економіка повинна вивчати сукупність економічних і соціальних факторів у кожній частині країни.

Теоретичні основи розвитку регіонів, концептуальні основи регіональної економічної політики розробили такі українські вчені, як М. Бутко, М. Долішній, А. Кредисов, І. Лукінов, Ю. Макогон, А. Мокій, В. Пила, Д.Стеченко та ін.

Проте у сучасній вітчизняній науковій літературі недостатньо досліджуються методологічні аспекти та сутність фінансового та соціально-економічного розвитку прикордонних територій. Значний пласт пріоритетних питань, зокрема аналіз внутрішніх можливостей депресивних регіонів у забезпеченні нормальних умов життєдіяльності людей, залишається поза увагою.

Відсутність в Україні на етапі трансформації економічної системи цілісного науково обґрунтованого організаційно-економічного механізму розвитку прикордонних регіонів зумовлює необхідність комплексного дослідження цієї проблеми та посилює її актуальність.

Метою даної статті є визначення важелів, що забезпечують дослідження фінансового та соціально-економічного розвитку регіону на науковій основі та розробка основних напрямів методичних і практичних рекомендацій щодо його покращання на мезорівні.

Вивчення регіону необхідно здійснювати з позицій системного підходу [4]. У даному контексті пропонується така регіональна структура (рис. 1).

Порівняння регіону і галузі як господарських підсистем приводить до висновку, що регіон – це більш складне утворення, сукупність різних галузей, що охоплюють виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг.

Критерієм виділення регіону як суб'єкта ринкових відносин у сучасних умовах можна використовувати місткість ринку будь-якої території. Відомо, що обсяг ринку нерозривно пов'язаний зі ступенем спеціалізації суспільної праці, тобто з розподілом праці. Чим більший суспільний розподіл праці, тим сильніші кооперовані зв'язки між підприємствами будь-якої території та рівень інтеграції. Розглядаючи питання регіону, деякі представники економічної науки поділяють ідеї географічного детермінізму, в якому вирішальне значення має географічне середовище. При цьому заперечується вирішальний вплив способу виробництва і суспільного ладу на розміщення продуктивних сил.

Рис. 1. Системна структура регіону

Ми не заперечуємо значення географічного середовища і його впливу на формування регіону, але вважаємо, що об'єктивною основою виділення регіону є територіальний поділ праці. На нашу думку, найбільш повно регіон характеризується як соціально-економічна просторова цілісність, що визначається структурою виробництва, наявністю всіх форм власності, концентрацією населення, робочих місць, духовного життя людини в розрахунку на одиницю простору і часу, має місцеві органи управління територією.

Для регулювання розвитку регіони розподіляються за характером проблем. У цьому контексті виділяють малорозвинені, депресивні, перенаселені та інші. Класифікувати регіони можна також за джерелами основної спеціалізації виробництва: агропромислові, транспортно-промислові, морепромислові, рибопромислові, газонафтопромислові. Вивчаючи регіони, важливе місце приділяється міським агломераціям і зонам їх впливу.

Рис. 2. Структура регіональних аспектів

У науковій літературі проблеми регіонів розглядаються в різних аспектах, серед яких умовно можна виділити такі як: геополітичний, адміністративно-територіальний і аспект регіоноведення (рис. 2).

Геополітичний аспект базується на об'єднанні сусідніх країн на основі економічної інтеграції, наприклад, ЄС: новий великий регіон, в якому зберігаються лише символічні кордони держав, що входять в об'єднання. Створена нова економічна спільність з єдиною валютою і законами господарювання. Багато країн Європи, Азії, Латинської Америки створили спілки з загальним ринком.

Адміністративно-територіальний аспект відображає єдність усіх територій країни, які утворюють суверенну державу. У цьому контексті правомірно виділити Автономну Республіку Крим як окремий економічний регіон. Аспект регіоноведення базується на економічних зв'язках зовні та в самому регіоні з урахування суспільного поділу праці, спеціалізації і кооперації відтворювального циклу. З цього погляду поняття "регіон" часто ототожнюють з такими категоріями, як "зона", "комплекс", "район", "ланка". Вивчаючи різні теорії і підходи щодо трактування поняття регіональної економіки і узагальнюючи їх погляди, слід зазначити, що загальним є визнання територіального поділу праці як об'єктивної основи виділення регіону, а практичним застосуванням – територіальний аспект планування.

Проблема побудови ринкових відносин у країні продемонструвала, що регіональна проблематика потребує до себе підвищеної уваги, а регіон стає головним суб'єктом економічних і політичних відносин. Для виконання завдань, що постають перед суспільством, об'єктивно необхідно з'ясувати специфіку і пріоритети формування регіональної економіки, визначити і вміло використовувати особливості історичного, економічного і культурного розвитку того чи іншого регіону.

Кінцевою метою функціонування будь-якої економічної системи є досягнення стійких темпів економічного зростання і створення умов для забезпечення життєдіяльності людини та досягнення певного рівня життя населення. Регіональна економіка як складова частина економічної науки має на меті забезпечення високого рівня і якості життя населення відповідного регіону.

Що стосується економіки України, то вона довгий час розвивалась як складова частина замкнутої економічної системи СРСР, і соціально-економічні відносини носили опосередкований союзними структурами характер. У результаті в Україні сформувалась ситуація, при якій можливість подальшого економічного розвитку об'єктивно поєднувалась з набуттям Україною незалежності та державності. Така специфічність обстановки в нашій країні означає неможливість механічного перенесення вже набутого світового досвіду для розв'язання проблем соціально-економічних відносин регіону. Водночас недостатнє дослідження у вітчизняній науці теоретичних розробок комплексу цих проблем позначається на ефективності розвитку як соціально-економічних відносин регіону, так і економіки країни в цілому. Саме тому теоретичне обґрунтування створення регіональної концепції життєзабезпечення населення набуває першочергового значення для становлення ринкової економіки в Україні. Важливо, що інтереси держави та інтереси регіонів у цьому питанні співпадають і роблять формування названої концепції і можливою, і необхідною.

Сучасний етап розвитку економіки означений системністю і цілісністю факторів та елементів, що його характеризують. Соціально-економічні відносини можна розглянути як комплекс взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, тобто як певну систему. Елементами цієї системи на рівні регіону є люди і створені ними господарські одиниці – підприємства. У свою чергу, вказані відносини входять як складова частина в більшу систему – систему національних економічних відносин. В основі всієї системи основним моментом, що спонукає до взаємодії всі її елементи, використовуються економічні інтереси людей.

Глибинна сутність економічних інтересів розкривається у визначенні останніх, як внутрішніх властивостей господарюючих суб'єктів, що одночасно є різними сторонами національних і регіональних виробничих відносин як єдність протилежностей Отже, економічний інтерес виступає з'єднуючою ланкою між суб'єктами суспільного виробництва. Природно, що такий підхід до виявлення сутності економічних інтересів не обмежує сферу їх дії тільки зв'язками на рівні "споживання – виробництво". Він передбачає аналіз функціонування економічних інтересів і в самому виробництві, і в сферах розподілу, обміну, в тому числі на регіональному рівні.

Loading...

 
 

Цікаве