WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр. (Реферат) - Реферат

Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр. (Реферат) - Реферат

Чітка прозахідна орієнтація трьох прибалтійських країн дала їм підстави з самого початку незалежності остаточно визначитись у своїх головних векторах зовнішньої політики, а також у стратегічних пріоритетах. Взявши на озброєння західноєвропейську соціально-економічну модель розвитку, країни Балтії розглядають інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури як єдиний шлях зміцнення своєї національної незалежності, що, на їх переконання, гарантуватиме національну безпеку й суверенітет, а також забезпечить вирішення складних економічних та соціальних проблем. Ось чому про своє бажання вступити до ЄС держави Балтії заявили ще у 1993 р. В 1995 р. усі вони стали асоційованими членами Євросоюзу. А вже у липні 1997 р. рішенням Комісії європейських співтовариств було визначено склад першої групи кандидатів до Євросоюзу із країн Центральної та Східної Європи. До списку увійшла Естонія. Голова зовнішньополітичного відомства цієї країни Рауль Мялка заявив нещодавно, що Естонія буде повністю готовою до цієї акції в січні 2001 р. Що ж стосується Латвії та Литви, то їхні шанси в цьому відношенні теж досить високі.

Чому саме Естонія першою з країн Балтії дістала можливість стати членом ЄС? Фахівці британського дослідницького центру "The Economist Intelligence Unit" вважають, що в економічній сфері Естонія більш ніж усі інші країни наблизилася до вимог Євросоюзу. Динамічно-стабільний розвиток її господарства забезпечується передусім за рахунок ефективної економічної політики держави. В Естонії досить високими темпами, порівняно з іншими країнами Балтії, здійснюється приватизація. Роздержавлення практично повністю охопило промисловість, торгівлю та сферу послуг. З 1997 р. почалась приватизація інфраструктури та енергетичних підприємств.

Зважаючи на певні труднощі у розвитку економічних взаємин з Росією, Естонія спромоглася переорієнтувати свою експортну продукцію на ринки ЄС. Частка ЄС в естонському експорті в 1996 р. становила 51,1%, а у 1998 р. – 57%. Естонія постачає в Західну Європу головним чином електротехнічне устаткування, текстильні вироби, товари деревообробної промисловості. Переважна частина естонського експорту припадає на Росію (17,8%), Фінляндію (16,8%), Швецію (13,4%), Латвію (8,7%). З 78 державами із 152 країн-торговельних партнерів Естонія мала позитивний торговельний баланс. За останні три роки торговельний оборот між Україною та Естонією збільшився майже втроє при збереженні позитивного балансу на користь Естонії. Естонська продукція виявилася конкурентоздатною на українському ринку як за якістю, так і за рівнем виробничих затрат. З першої половини 1998 р. Україна займає п'яте місце серед країн-імпортерів естонської продукції. Та ось недавно вона порушила угоду з Естонією про вільну торгівлю і ввела зі свого боку імпортне мито на естонські товари.

Естонія вдало прив'язала свою грошову одиницю – крону до німецької марки, а прямі іноземні інвестиції в економіку цієї країни досягли у 1997 р. рекордного рівня – 3,6 млрд крон (243 млн дол. США). У першому кварталі 1998 р. Естонія мала зростання ВВП на 8%, а держбюджет на 1999 р. передбачає зростання ВВП на 4%. Тут зафіксовано найбільш високі середню та мінімальну заробітні плати серед інших країн Балтії.

На виконання вимог, пов'язаних з підготовкою до вступу в ЄС, Естонія значно пом'якшила національне законодавство – передусім закон "Про громадянство" та закон "Про мову". Вона також підписала й ратифікувала міжнародну рамочну конвенцію Ради Європи щодо захисту національних меншин (набрала чинності 1 лютого 1998 р.) – і це в умовах, де майже 120 тис. чоловік, які постійно проживають в Естонії, мають російське громадянство, а третину населення становлять росіяни чи російськомовні громадяни.

Після тривалих переговорів з РФ Естонія спромоглася також вирішити питання про делімітацію державного кордону та розмежування акваторії. 5 березня 1999 р. у Санкт-Петербурзі було парафовано договір, за яким визначено сухопутні кордони та розмежовано акваторію у Нарвській та Фінській затоках, а отже, за обопільною згодою остаточно вирішено всі прикордонні питання.

Литва, так само як і Естонія, у жовтні 1997 р. підписала з Росією договір про делімітацію державного кордону у пакеті з іншими документами, які передбачають розмежування економічної зони та континентального шельфу Балтійського моря. Облаштування й укріплення східних кордонів, створення там повнопрофільної інфраструктури стало одним з пріоритетних напрямів прикордонної політики Литви. Згідно з планами литовського уряду, до 2003 р. литовсько-російський кордон повністю відповідатиме стандартам ЄС. У 1998 р. на ці цілі Литва отримала від країн Євросоюзу понад 2 млн ЕКЮ.

Суттєві зміни відбуваються і в економіці Литви. Господарство країни перебудовується, а отже, переживає наразі далеко не кращі часи. За останні п'ять років обсяг промислового виробництва скоротився тут більш ніж удвоє, в першу чергу за рахунок згортання енерго- та ресурсозатратних виробництв – таких, зокрема, як металообробка та верстатобудування, які раніше становили основу промислового виробництва республіки. Більш ніж половину промислової продукції Литви зорієнтовано на експорт. Країна експортує 92% одягу, 73% текстилю, 24,8% продовольчої продукції. Так само як і Естонія, Литва переорієнтувала значну частину свого експорту на країни ЄС: 33,9% експорту товарів припадає на країни Євросоюзу, 40,6% – на СНД [6, 46].

З самого початку керівництво Литви зайняло конструктивну позицію в питанні російськомовних громадян і маючи на 4 млн жителів близько 20% некорінного населення (росіян – 9%, поляків – 7,3%, білорусів 1,7%) воно обрало "нульовий" варіант, надавши права громадянства всім, хто проживає на території країни.

Політичні й економічні реформи дістали високу оцінку європейської комісії, однак для Литви існують проблеми, без вирішення яких вона не може претендувати на членство в ЄС. Мається на увазі насамперед:

- встановлення повноцінного прикордонного контролю;

- прискорення темпів приватизації;

- прийняття законів про банкрутство;

- закриття на вимогу ЄС Ігналінської атомної електростанції, де експлуатуються атомні реактори чорнобильського типу (РБМК). Євросоюз поки що надав Вільнюсу 33 млн ЕКЮ на підвищення безпеки АЕС з подальшим закриттям її. Однак уряд країни прагне зберегти АЕС у робочому стані ще 15 років (на закриття потрібні величезні кошти у розмірі 8 млрд літів, що перевищує доходну частину бюджету Литви більш ніж удвоє) [3].

Складний період трансформації всіх сфер життя суспільства пережила і Латвія. Економічна реформа 1991-1995 рр. пройшла 4 етапи:

1-й (1991-1992 рр.) – лібералізація у всіх галузях народного господарства;

2-й (1992-1994 рр.) – досягнення економічної стабілізації;

3-й (1994-1995 рр.) – етап економічного розвитку;

4-й (з 1996 р.) – активна структурна реформа, поглиблення процесу стабілізації та зростання у всіх сферах економіки.

У 1998 р. приватизаційний процес в основному завершився. Приватний сектор уже в 1997 р. давав 60% всього ВВП – на 6% більше, ніж у 1996 р.; інфляція становила 7%; у секторі було зайнято 2/3 працюючого населення.

На думку експертів, сутність економічної політики Латвії полягає в тому, щоб максимально зменшити економічну залежність від Росії та водночас прив'язати себе до західних країн, передусім до ЕС, шляхом передачі їм стратегічних об'єктів власності (енергетика, залізниці, телекомунікаційні мережі тощо) та переорієнтації свого експорту.

За результатами 1997 р., вивезення товарів з Латвії до країн ЄС становило 48,9% загального обсягу експорту (до Росії експортувалось 21%), імпорт з країн Євросоюзу досяг 53,2% (з Росії – 15,4%). Німеччина вперше випередила РФ як торговельного партнера Латвії по імпорту. Зростають обсяги іноземних інвестицій в економіку країни. В лютому 1998 р. вони перевищили 1 млрд дол. США.

Привертає увагу досвід Латвії стосовно інтеграції до Євросоюзу. Початок її співробітництва з ЄС припадає на 1992 р. – у травні було підписано договір про торговельно-економічне співробітництво, того ж місяця Латвія стала членом Міжнародного валютного фонду, а через два роки, у липні 1994-го, було підписано Договір про вільну торгівлю між Євросоюзом і Латвією.

У жовтні 1995 р., заручившись згодою всіх політичних партій, представлених у парламенті, Латвія офіційно подала прохання про прийняття її до Європейського союзу.

Loading...

 
 

Цікаве