WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Сучасні напрямки досліджень в економічній психології (Реферат) - Реферат

Сучасні напрямки досліджень в економічній психології (Реферат) - Реферат

Інформацію про бідних і багатих несуть матеріальні блага, гроші, речі, які формують складну систему соціальних символів. Власні речі символізують не тільки особисті якості індивіда, але й групу, до якої він належить, його соціоекономічне становище. Наприклад, вибір людиною марки „Reebok" може створювати уявлення, що людина спортивна і прагне до статусу середнього класу. Речі відкриті для різних значень. Американські дослідники Чикзентміхлі і Рохберг-Хальтон розглядають символічне значення речей як баланс між двома символічними силами: диференціації (виокремлення власника із соціального контексту, підкріплення його індивідуальності) і схожості (річ символічно виражає інтеграцію свого власника з соціальним контекстом). Різні культури по-різному урівноважують ці сили. Наприклад, у західній культурі домінує індивідуалізуюча сила.

Роль матеріальних предметів як частини уявлюваного світу була показана в етнографічній праці Кофі (Caughey J. L., 1984). Уявні функції речей розвиваються як продовження дії з ними. Торкл (Turkle, 1984) досліджував відносини з такими об'єктами, як комп'ютер. Автор вважає, що вони можуть впливати символічно внаслідок зв'язку з культурними міфами, в яких річ виступає носієм тривог, емоцій, роздумів людей.

Отже, в матеріальних благах втілено не тільки їх очевидне функціональне або комерційне призначення. Матеріальне становище людини має велике значення не тільки для самої неї, а й впливає на її образ в очах інших людей. Багаті сприймаються щасливими, здоровими, добре пристосованими до життя. Бідні – нещасні й непристосовані, ліниві.

Якщо матеріальні блага засвідчують соціоекономічне становище і належність до соціального класу, то уявлення людей про власність, практику споживання і стиль життя неухильно тягнуть за собою уявлення про стратифікацію і соціальну нерівність. Наприклад, меблі в квартирі свідчать не тільки про смаки їх хазяїна, але й інформують про рівень його прибутку, належність до певного класу.

Дослідники, які аналізують економічну соціалізацію, стверджують, що символічний вимір речей, продуктів споживання розпізнають навіть діти 5 – 6 років, а в 10 – 11 років вони повністю розуміють їх соціальний підтекст. Здоровий глузд нашого сприйняття економічного світу включає в себе, зокрема, соціальні уявлення про матеріальні об'єкти як символічне виявлення ідентичності і статусу.

Власність може символізувати соціальну або політичну належність, слугуючи, наприклад, знаками контркультури або підтримки якогось руху (хоча б фемінізму). Але найбільше власність, матеріальні блага індивіда можуть впливати на уявлення інших про його статус, належність до певного класу. Наприклад, в одному з експериментів було продемонстровано, що певні набори одягу визначають схожі судження про соціоекономічний статус їх власника [20]. В одному з досліджень респондентів просили оцінити фотографії дорослих людей, яких було зображено в типовій для середнього класу обстановці. Люди з більш багатої обстановки отримували не тільки вищі оцінки соціоекономічного статусу, але й сприятливіші судження про особистісні якості [20].

Англійська дослідниця Х. Диттмар [20] провела такий експеримент. Студентів просили прочитати опис людини, нібито запозичений з художньої літератури. Описи власності варіювалися так, що головний герой зображувався або в багатій, або в небагатій обстановці. Респонденти відповідали, що одне оточення говорить про вище матеріальне становище, ніж інше. За цим параметром оцінки особистісних якостей головного героя дуже відрізнялись: рівень управління своїм життям і самооцінка людей підвищується зі збільшенням багатства, в той час як сердечність і експресивність зменшуються.

Проблема зв'язку особистісної і соціальної ідентичності з об'єктами володіння і власності останнім часом цікавить багатьох зарубіжних і вітчизняних дослідників. Так, Камптнер (Kamptner, 1989) розробив типологію символічних функцій об'єктів володіння. Вони розглядаються з точки зору підтримки особистості ідентичності: включають особисту історію, ідеальний образ себе, значимих інших, самовираження. Є предмети власності, які символізують трансцендентні аспекти ідентичності. Принтайс (Prentice D. A., 1987) увів відмінності між інструментальними і символічними функціями володіння річчю. Інструментальні дозволяють людям управляти середовищем відповідно до їхніх потреб. У дослідженні Фарбі (Furby, 1978) [35] представлено розробку цього питання. Її аналіз показує, що ці поняття не завжди легко розвести. Буває, що, здавалося б, інструментальний об'єкт, наприклад, ваза, інколи має символічну функцію. Вказані роботи сфокусовані на ставленні до речей індивідуума. Лунт і Лівінгстоун (1992) вважають, що цей підхід може бути розширено розглядом речей як частини сімейних відносин. Проводячи інтерв'ю з членами сім'ї, вони з'ясували, що речі часто виступають маркерами сімейних стосунків, використовуються для позначення обов'язків і рольових ідентичностей, як заохочення і покарання, виступають як предмет спору і засіб управління.

Економічна соціалізація

є однією з багатьох проблем економічної психології. Це процес входження індивіда в економічну реальність суспільства. Вона може розглядатись як становлення економічної свідомості, засвоєння ролей, норм, навичок і цінностей економічної поведінки. Цілі і завдання економічної соціалізації здебільш співпадають з цілями і завданнями економічного виховання, оскільки здійснюються з використанням однакових засобів і методів впливу на економічну свідомість. Процес економічної соціалізації індивіда пов'язаний з його соціальними умовами різного рівня: з соціально-економічними проблемами суспільства, з повсякденним життям, яке в різних групах зазнає впливу різних агентів соціалізації.

Об'єктивно існуюча диференціація соціальних умов життя дітей обумовлює різноманітність виявів економічної соціалізації підростаючої людини, зокрема, у споживацькій поведінці та ставленні до праці. Складність вивчення економічної соціалізації полягає в недостатній прогнозованості напрямків цього процесу на індивідуальному рівні. Інша справа, коли розглядаються великі соціальні групи, об'єднані різнорідними ознаками відносно основних параметрів соціальної ситуації і особистісних особливостей.

Дослідження економічної соціалізації у вітчизняній науці проводилися лише в останнє п'ятиріччя (Г. Авер'янова, О. Козлова, Н. Побірченко). В західних країнах вони здійснюються вже кілька десятків років.

У дослідженні економічної соціалізації можна виділити три стадії. В перших працях показано, що діти певною мірою втягнені в економічні проблеми і мають про них якесь уявлення. Пізніше для дослідження розвитку дитячих уявлень було застосовано стадійну теорію Піаже. Далі досліджувались соціальні впливи на економічну соціалізацію.

Спочатку роботи фокусувались на описові уявлень дітей про економічні аспекти світу. Економіка – це складна, багатоваріантна система, її розуміння недоступне для малої дитини. Проте діти будують різні моделі економіки у відповідності зі своєю здатністю уявляти цей процес. В огляді літератури з проблеми економічної соціалізації, здійсненому соціальним психологом П. Лунтом (Великобританія) в книзі „Економічна соціалізація", опублікованій разом з У. Фурманом [35], є посилання на авторів, які досліджують уявлення дітей про економічну реальність. Так, в роботі Берті і Бомбі (1981) досліджується розвиток розуміння економіки дітьми. Емлер і Дікінсон (1985) досліджують різницю в економічних знаннях, доступних дітям різних соціальних класів, і вплив цієї різниці на соціалізацію. На думку вчених, знання розподіляються в суспільстві нерівномірно, і це – частина механізму, який призводить до нерівності в економічному розумінні.

Проведено кілька крос-культурних досліджень з економічної соціалізації. Лейзер зі співробітниками організували дослідження у десяти країнах (Австрія, Німеччина, США, Польща, Югославія, Норвегія, Ізраїль, Алжир, Франція, Данія), використовуючи один і той же опитувальник. Опитувалися діти представників середнього класу трьох вікових груп (8, 11 і 14 років). Запитання стосувалися розуміння, міркувань і установок в економічній сфері. Особлива увага приділялась загальним рисам розвитку. Молодші діти думають, що магазини фіксують ціну товарів на тому рівні, який відображає їх внутрішню цінність. Стаючи дорослішими, вони відносять ціну до ринку і політики уряду, однак все одно впевнені, що компонент ціни відображає внутрішню ціну продукту. З'ясувалося, що діти до 11 років не розуміють природи прибутку. Лейзер вказує, що у молодших дітей спостерігається дисоціація між обміном грошей на товари і обміном грошей на роботу. Ці дані узгоджуються з тими, які показали, що до 11 років діти уявляють економіку як низку незалежних процесів. Пізніше у них формується ідея про взаємозв'язок аспектів економіки.

Loading...

 
 

Цікаве