WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Програма управління підприємницькими ризиками: зміст і етапи розробки - Реферат

Програма управління підприємницькими ризиками: зміст і етапи розробки - Реферат


Реферат на тему:
Програма управління підприємницькими ризиками: зміст і етапи розробки
Підприємництво нерозривно пов'язано із ризиками, властивими всім без виключенням сферам діяльності компанії, виробничій, маркетинговій, фінансовій тощо. Ця аксіома навіть отримала законодавче закріплення в Господарському Кодексі України, в статті 42 якого підприємництво характеризується як: "самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку" [1].
Іманентно властива підприємництву ризикованість ще більш посилилася в сучасних умовах у зв'язку з різким загостренням конкурентної боротьби, чому сприяли ряд внутрішніх і зовнішніх чинників. Серед зовнішніх факторів, перш за все, виділимо глобалізацію. Економіка України є однією з самих відкритих в світі, про що, зокрема, свідчить частка експорту у ВВП, яка протягом останніх роки коливається в діапазоні 50 - 60%. Про вплив глобалізації на економіку України можна також судити по величині т.з. "індексу глобалізації", що розраховується консалтинговою компанією A.T. Kearney для 62 країн, на частку яких доводиться 96 відсотків світового ВВП. На величину цього індексу впливає 12 параметрів, з'єднаних в 4 категорії: економічна інтеграція, технології, приватні контакти і політика. В 2006 році Україна зайняла 39 місце з 62 [2]. Зростаюча інтернаціоналізація української економіки, яка ще більше підсилиться після вступу України до СОТ, неминуче веде до посилення конкуренції і зростання ризикованості операцій вітчизняних компаній як на внутрішніх, так і на закордонних ринках.
До внутрішніх чинників загострення конкурентної боротьби, в першу чергу, слід віднести активний перерозподіл прибуткових активів (як законний, так і протиправний - рейдерський), монополізацію фінансово-промисловими угрупуваннями надрентабельних сфер економіки і незавершену реформу політичної системи, сторони якої не в змозі сформувати та підтримувати баланс владних повноважень.
За таких умов надзвичайно актуальним для вітчизняних компаній стає оволодіння ефективними методами управління підприємницькими ризиками. Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент) [3].
Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного в 2006 році Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) показують, що в 80% з них є документи, що описують процес управління ризиками компанії, а в 39% - управління ризиками стало частиною системи управління компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80%) розробила політику в області управління ризиками, а між працівниками більш, ніж половини із загальної кількості респондентів (54%) обмінюються інформацією один з одним щодо управління ризиками в компанії [4]. Ризик-менеджмент, таким чином, став для європейських компаній важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх конкурентні позиції.
Українські компанії знаходяться тільки на самому початку шляху упровадження ризик-менеджменту в практику своєї діяльності. Тривожне положення справ склалося з управлінням ризиками в нефінансовому секторі вітчизняного бізнесу, зокрема на київських малих та середніх підприємствах, що працюють в різних галузях економіки. Аналіз результатів опитування 202 підприємств в 2005 р. свідчить про те, що, в маркетинговій сфері 50% компаній обходиться без ризик-менеджменту, виробничій - 39,5%, інноваційній - 72,6% [5].
Не кращим чином обстоять справи і в крупних компаніях. Дослідження положення справ на ряді київських підприємств, що займають лідируючі позиції в транспортній та будівельних галузях, продемонструвало, що управління ризиками на них носить фрагментований характер, використовуючись, в основному, у виробничій і фінансовій сферах.
Одна з основних причин, що заважають упровадженню ризик-менеджменту на українських підприємствах, полягає в тому, що у керівництва компаній немає ясного уявлення про документарне забезпечення управління ризиками., Перш за все, йдеться про те, що собою представляє і як повинен розроблятися один з основних документів - програма управління ризиками, яка містить детальний виклад ризиків, з якими стикається компанія, і методів управління ними.
В книзі Черновой Г.В. "Практика управления рисками на уровне предприятия" детально розкриті попередня і основна стадії підготовки програми управління ризиками [6]. В ході попереднього етапу ризик-менеджер знайомиться з тією довідковою і поточною конкретною інформацією, яка дозволить йому ухвалити рішення, передуючі основній стадії розробки програми управління ризиками, і приступити до безпосередньої розробки програми. В рамках же основного етапу відбувається власне розробка програми управління ризиками, упровадження і реалізація якої сприятимуть зменшенню можливих збитків для фірми. Основна увага в книзі присвячена не стільки самій програмі управління ризиками, скільки "Керівництву по розробці і перегляду ПУР". В підручнику Г.Я. Гольдштейна и А.Н. Гуц "Экономический инструментарий принятия управленческих решений" наводиться приклад програми управління ризиками для виробничої компанії [7]. Автори підручника дотримуються наступної структури програми: опис бізнесу компанії; характеристика основних активів з виділенням тих з них, на які впливають ризики; перелік можливих збитків фірми; перелік можливих методів захисту від збитків.
Серед зарубіжних джерел, що розглядають практичні питання управління підприємницькими ризиками, особливе місце займають документи, що відображають позицію держави і неурядових організацій - стандарти, керівництво і т.п. Перерахуємо самі відомі з них: Австралійсько-новозеландський стандарт з ризик-менеджменту AS/NZS 4360:2004 (Australian/New Zealand Standard AS/NZS 4360:2004) [8]; Стандарт з ризик-менеджменту Федерації європейських асоціацій ризик-менеджменту (Risk Management Standard, FERMA) [9]; документи Базельського комітету: стандарт достатності капіталу "Базель-2" (Basel II) і стандарти управліннякредитними, фінансовими і операційними ризиками [10]; Комплексні основи ризик-менеджменту в рамках всієї компанії (COSO), США (Enterprise Risk Management - Integrated Framework: (COSO, USA) [11]. Проте, і в цих документах наводяться лише загальні рекомендації з приводу того, що саме повинне входити в програму (план) управління ризиками. Наприклад, в Австралійсько-новозеландському стандарті AS/NZS 4360:2004 відзначено, що "план управління ризиками повинен вказувати на те, як саме реалізується процес управління ризиками в організації. Плани впливу на конкретні ризики
Loading...

 
 

Цікаве