WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Малий бізнес в аспекті регіонального розвитку: нові концептуальні підходи - Реферат

Малий бізнес в аспекті регіонального розвитку: нові концептуальні підходи - Реферат


Реферат на тему:
Малий бізнес в аспекті регіонального розвитку: нові концептуальні підходи
Однією з найважливіших задач поточного періоду є забезпечення стійкого процесу розвитку та стабільного економічного зростання на основі застосування інноваційних методів підвищення конкурентоспроможності економіки держави. Піраміда методів досягнення конкурентоспроможності змінюється в залежності від стану, результатів, темпів економічного зростання конкретної країни. В даний історичний момент економіка України потребує як запровадження нових методів забезпечення конкурентоспроможності, так і нових підходів до оцінки її ефективності. І це, очевидно, буде характеризувати дії держави з точки зору соціально-економічної ефективності функціонування макросистеми в цілому. Адже, конкурентоспроможність країни визначається потужністю не тільки окремих "точок зростання" (корпорацій, фірм, підприємств), а зміцненням вітчизняної економіки загалом та ефективністю регіонального розвитку зокрема. Доведено, що важливу роль у виконанні завдань підвищення конкурентоспроможності відіграє мале підприємництво. Внесок малого підприємництва, безпосередньо пов'язаного з економічною відповідальністю та ризиком підприємців, у формування конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічності, важко переоцінити. А одним із засобів підвищення ролі приватної підприємницької ініціативи в загальній конкурентоспроможності економіки є використання кластерних організаційних технологій.
Проголошена модель інноваційного розвитку вітчизняної економіки потребує застосування нових підходів з метою забезпечення її ефективної реалізації на різних етапах створення та використання новацій в практиці господарювання. До останнього часу основною метою реалізації політики інноваційного розвитку визначалося переважно забезпечення конкурентних переваг на базі впровадження нових прогресивних ресурсозберігаючих технологій, створення нових продуктів і послуг та опанування на цій основі нових ринків збуту. На сучасному етапі вітчизняна економічна наука формує нову парадигму розвитку, яка передбачає створення нових організаційних структур як сукупності взаємопов'язаних складових: виробників, постачальників, споживачів, наукових знань і технологій, малих, середніх і великих підприємств, освітніх установ, технопарків, технополісів. Розвиток таких організаційних структур особливо на регіональному рівні потребує детального дослідження.
Чинником, який ігнорувався в попередні періоди економічного розвитку, і часто упускається сьогодні, є конкуренція: середовище, що забезпечує стохастичний пошук найбільш ефективних рішень і сприяє адаптації до зовнішнього середовища.
Модель кластерного розвитку територій є перспективною саме тому, що основною метою та головною ідеєю кластерних технологій визначається створення конкурентних переваг регіонів і підтримка конкурентного середовища. Досягається це завдяки тому, що в економіці країни кластери виконують роль інноваційних центрів росту як на внутрішньому ринку, так і на міжнародному[1, 12].
Поєднання конкуренції і кооперації на географічно обмеженій спеціалізованій території - основні ознаки кластера бізнесу, які часто не враховуються розробниками програм просторового розвитку через ментальність, що тяжіє до створення виключно вертикальних утворень. Саме це, на думку автора, веде до нестійкості української економічної системи до зовнішніх викликів, її стагнації, зважаючи на відсутність внутрішнього імпульсу розвитку, стимулів у основних гравців території до підтримки Status quo, і стійкого функціонування механізму адаптації до зміни макроекономічних параметрів (внутрішнього і зовнішнього інституційного середовища).
Один із засновників теорії кластерів (англ. cluster), професор Гарвардської бізнес-школи М.Портер (Michael E. Porter) визначає кластер як "систему постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, що взаємодіють у процесі створення додаткової вартості. Даний підхід базується на врахуванні позитивних синергетичних ефектів регіональної агломерації, тобто близькості споживача та виробника, сіткових ефектів та дифузії знань і вмінь за рахунок міграції персоналу та виділення бізнесу. Відсутні границі між секторами та видами діяльності і всі вони розглядаються у взаємозв'язку" [6, 263]. Тобто з теорії М. Портера витікає визначення кластеру як географічно сконцентрованої групи взаємозв'язаних компаній (виробники, постачальники, банківські, біржові та кредитні установи, фонди венчурного фінансування тощо), а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, сервісних, інжинірингових, консалтингових компаній, агентств по стандартизації, торгових об'єднань, вищих навчальних закладів та науково - дослідних установ).
М. Портер виділяє три головні ознаки кластера бізнесу:
а) територіальна спеціалізація;
б) конкуренція;
в) кооперація.
Слід відзначити, що попередниками М.Портера в аналізі кластерів були А.Маршалл, Б.С.Ястремський. Але саме М.Портер створив унікальну модель, що одержала назву "алмаз" (The Diamond of National Competitiveness). Ця модель М. Портера включає систему детермінант конкурентної переваги територій, в основі якої - чотири групи чинників:
1) виробництва: людські, природно-географічні, природні ресурси, освітній і науково-інформаційний потенціал, капітал, інфраструктура, зокрема чинники якості життя;
2) внутрішнього попиту: місткість внутрішнього ринку даної території, відповідність стандартів внутрішнього споживання стандартам і тенденціям розвитку споживання на суміжних і світовому ринках;
3) оточення: суміжні і обслуговуючі галузі, тобто джерела надходження сировини, напівфабрикатів, устаткування, технологій, інновацій;
4) внутрішньої конкуренції: структура і менеджмент фірм, середовище їх існування з погляду антимонопольного законодавства і традицій ведення бізнесу.
За наявності вищеназваних чинників максимізується вірогідність формування "кластера" бізнесу - сукупності одиниць, що сприяють зростанню конкурентоспроможності один одного. Одразу за першим, як правило, утворюються інші кластери бізнесу, і конкурентоспроможність території в цілому збільшується. Вона базується на сильних позиціях кластерів, тоді як поза такою системою економіка може давати посередні результати.
Нові розвідки економічної науки пропонують наступні типи кластерів та їх класифікаційні ознаки (характерні риси) (табл.1).
Таблиця 1
Класифікація кластерів
Тип кластера Стисла характеристика
Сильний Ефективна структура кластера, що відображає найважливіші етапи виробничого циклу; висока конкуренція та активна взаємодія між учасниками, що створюють стійкі, усталені конкурентні переваги
Сталий Структура кластера стабільно розвивається ( але на сучасному етапі не накопичено "критичну масу" виробничого потенціалу з метою отримання значних переваг від агломерації), активна внутрішньокластерна взаємодія
Потенційний Фрагментована структура кластера при одночасному інтенсивному розвитку
Латентний Існування окремих кластерних структур, нестача стійких комунікативних взаємозв'язків
До першочергових позитивних наслідків ("вигід") слід віднести наступне. По-перше, в просторовому полі кластеру знання розповсюджуються по всій системі, і внаслідок цього стохастичний розвиток одиниць кластеру призводить до появи нових стратегій, породжує абсолютно нові можливості; по-друге, включення в кластерну
Loading...

 
 

Цікаве