WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг - Реферат

Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг - Реферат

товарним кредитом.
Щодо основних інструментів міжнародних розрахунків, то до них відносять дві форми розрахунків: документарні (акредитив, інкасо) та недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ) . Крім цього, здійснюються розрахунки з використанням векселів і чеків, а також кредитних карточок .
Акредитив - угода, за якою банк зобов'язується за проханням клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару, в користь якого відкритий акредитив) або провести оплату, акцепт тратти, яку виставив бенефіціар або негоціацію (купівлю) документів.
У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви, платежі за якими здійснюються після подання до банку комерційних документів.
У розрахунках при акредитивній формі беруть участь :
імпортер, який звертається до банку з проханням про відкриття акредитива;
банк-емітент, який відкриває акредитив за дорученням клієнта;
авізуючий банк, якому доручається інформувати експортера про відкриття в його користь акредитива і передати його текст, засвідчивши його оригінал;
бенефіціар-експортер, якому адресовано акредитив і на користь якого буде здійснено платіж.
Інкасо - це доручення експортера своєму банку одержати від імпортера певну суму коштів або підтвердження того, що ця сума буде сплачена в обумовлені терміни.
Залежно від наданих документів, за якими здійснюються розрахунки, розрізняють чисте та документарне інкасо. Чисте інкасо здійснюється на основі фінансових документів: чеків, векселів, платіжних розписок. Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.
Учасниками інкасової операції є :
довіритель-клієнт, який довіряє здійснення операцій з інкасо своєму банку;
банк-ремітент, якому довіритель доручає здійснення операції інкасо;
інкасуючий банк, який бере участь в операції щодо виконання інкасового доручення;
банк-представник, який подає документи платнику і одержує платіж або акцепт;
платник-організація, якій подаються документи відповідно до інкасового доручення.
Фірмові чеки виписуються на чекових бланках клієнтами банку. Проте такі чеки не дають повної гарантії отримання коштів. У зв'язку з цим зросло використання банківських чеків оскільки виплату грошей за таким чеком не можна припинити. Банківські чеки виписуються й підписуються банком від імені клієнта. У розрахунках неторговельного характеру використовуються дорожні та єврочеки.
Дорожній чек, або туристичний - це платіжне доручення виплатити зазначену у чеку суму власнику, підпис якого є на дорожньому чеку у момент його продажу. У момент пред'явлення чека до оплати власник знову ставить свій підпис на дорожньому чеку і лише при ідентичності підписів проводиться його оплата. Дорожні чеки є іменними. Розрахунки ними, як правило, проводяться на базі інкасо. Дорожній чек не є законним платіжним засобом, їх придбання і прийняття в оплату забезпечується угодою емітента з відповідними організаціями (найчастіше з туристичними організаціями).
У більшості європейських країн використовуються єврочеки. Єврочек - це чек, який приймається до оплати у країні учасниці Європейської банківської системи "Єврочек", створеної у 1968 році. Єврочеки видаються їх власнику без попереднього грошового внеску і оплачуються за рахунок банківського кредиту строком до одного місяця. Оплачений чек повинен повернутися в банк, який його видав, протягом 20 днів з дня оплати. Разом з бланками єврочеків клієнту видається єврочекові картка, яка дає можливість виписувати гарантовані єврочеки. Картки дійсні протягом трьох років.
В практиці міжнародних розрахунків приватного характеру дедалі більшого значення набувають пластикові картки. Цей метод може бути реалізований лише у спеціально обладнаних місцях. Пластикові картки бувають двох видів: дебетні та кредитні.
Дебетні картки використовуються для оплати товарів та послуг за допомогою прямого списання певної суми грошей з банківського рахунку клієнта. Вони є простим та універсальним замінником готівкових грошей.
Кредитна картка дає змогу для її власника здійснити оплату товарів та послуг за рахунок банківських позичок чи кредиту компанії - емітента кредитної картки. До операцій, які можна здійснити за допомогою кредитних карток, відносять: оплату товарів та послуг, отримання готівки через банкомати, отримання позики, а також страхування від нещасних випадків під час подорожі.
І остання форма міжнародних розрахунків - вексельна. Вексель - це цінний папір, що засвідчує обов'язок векселедавця сплатити до настання терміну визначену суму коштів власникові векселя (векселетримачеві)[2-4].
Випускаються два види векселів - прості і переказні. У міжнародних розрахунках частіше використовують переказні векселі, ніж прості.
Векселі виписуються в одному примірнику, проте можливе існування випадків, коли експортер відсилає тратту разом з товарними документами, котрі, звичайно, виготовляються у двох примірниках. У такому разі вексель також виписується в кількох примірниках.
Строк платежу за переказним векселем вказується у вигляді певної дати, періоду від дати векселя або періоду після пред'явлення векселя, проте виставлення переказного векселя зі строком погашення, який визначається як "період після пред'явлення", не рекомендується, оскільки така умова дає можливість для покупця відстрочити платіж і в такий спосіб штучно продовжувати строк користування кредитом, наданим експортером. Строк платежу у кожному конкретному випадку повинен визначатися умовами угоди між експортером та імпортером. Переказний вексель, у якому не вказаний строк платежу, підлягає оплаті за пред'явленням.
Для зменшення потреби в грошових коштах і для спрощення процесу обміну платіжними повідомленнями банки використовують системи взаємозаліку на основі клірингу.
Валютний кліринг - це угода між керівництвом двох і більше країн про обов'язковий взаємний залік міжнароднихвимог і зобов'язань [1-4]. При наявності клірингової угоди між країнами експортери та імпортери не мають права ухилятися від розрахунків по клірингу.
Цілі валютного клірингу різні в залежності від валютно-економічного стану країни:
1) вирівнювання платіжного балансу без затрат золотовалютних резервів;
2) отримання льготного кредиту від контрагента, що має активний платіжний баланс;
3) безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.
Уперше валютний кліринг був введений у 1931 році в період світової економічної кризи. Форми валютного клірингу різні і можуть класифікуватися по наступним основним ознакам:
- в залежності від числа країн-учасниць розрізняють односторонній, двохсторонній, багатосторонній і міжнародний кліринг. Односторонній кліринг, по прикладу світового досвіду , не життєздатний. Більш широке застосування має двосторонній кліринг, при якому рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті форми розрахунків (інкасо, акредитив, банківський переказ та інші), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери в замін інвалютної виручки отримують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов'язань здійснюють банки, що ведуть клірингові рахунки. Багатосторонній кліринг включає три і більше країн. Прикладом виступає Європейський платіжний союз. Міжнародний кліринг не створено, хоч проект його був розроблений ще в 1943 році Дж.М.Кейсіном;
- по обсягу операцій розрізняють повний кліринг, що охвачує до 95% платіжного обороту, і частковий, що поширюється на певні операції;
- по способу регулювання сальдо клірингового рахунку розрізняють кліринги: по вільноконвертуємому сальдо; з умовною конверсією; неконвертуєме сальдо, по якому не може бути обмінене на іноземну валюту і
Loading...

 
 

Цікаве