WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Інноваційні процеси економічного розвитку - Реферат

Інноваційні процеси економічного розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Інноваційні процеси економічного розвитку
Потенціал економічного зростання є похідною ефективності багатьох чинників, які характеризують комплекс процесів суспільного виробництва і зумовлюють стабільний розвиток країни. У процесі дослідження динаміки економічного піднесення і формування економічної думки кількість цих чинників спочатку збільшувалася, доки не постала потреба теоретичних узагальнень, які охоплюють ширше коло питань.
Підприємницьке середовище характеризують такі ознаки, як відкритість підприємницької діяльності, стабільність політичних і соціальних інституцій, високоефективна макроекономічна політика, ринкова орієнтація, здорова конкуренція, верховенство закону, відсутність корупції тобто все, що відповідає новим умовам господарювання, підтримує нових учасників ринку і створює потенціал постійного зростання добробуту населення [3].
Аналіз останніх публікацій. Серед робіт, які розглядали окремі аспекти цієї проблеми на макрорівні слід назвати роботи українських економістів С. Онишко і Ю. Пасічник.
Постійне впровадження інновацій є необхідним внутрішнім моментом дії і практичною формою реалізації загальних економічних законів - зростання продуктивності праці, економії часу, підвищення потреб тощо, характер дії яких зумовлює поступальний рух і суттєве зростання економічної динаміки. По суті, йдеться про загальний закон періодичного інноваційного оновлення, яке лежить в основі перетворень у всіх сферах розвитку суспільства.
Інноваційний процес є процесом, який органічно поєднує науку, технології, техніку, економіку, підприємництво й управління з метою гарантованого досягнення нового результату, що має комерційний успіх [4]. Він охоплює комплекс відносин від розробки ідей і технологій до виробництва, обміну і споживання кінцевого продукту [7]. Зрозуміло, що інновації не є самодостатніми, тому очікуваний позитивний результат досягається лише за умови інституційної підтримки і реалізації їх у виробничому процесі через адекватні управлінсько-організаційні технології та певну комплементарну комбінацію ресурсів виробничо-економічних систем. Це зумовлено тим, що, на відміну від традиційної, інноваційна економіка характеризується складними і динамічними зв'язками між її елементами та учасниками інноваційного процесу від створення й удосконалення нових технологій та продуктів до масового впровадження їх у реальному секторі.
Дієвість інститутів оцінюється з точки зору швидкості донесення інформації про сигнали ринку, здатності допомагати економічним агентам автономно застосовувати інновації, мінімізувати трансакційні витрати [8]. Історичний розвиток інноваційних систем у розвинених країнах свідчить, що на певному етапі значно підвищується ступінь впливу держави на інноваційну сферу, що сприяє прискоренню її зростання.
Цілі статті. При розумінні всієї важливості системного підходу до реалізації інноваційної моделі розвитку економіки та з огляду на наведені обставини і методичні міркування, для розгляду в даній статті пропонується визначення й обґрунтування державної підтримки інноваційних процесів, здійснення інноваційної політики, покликаної створити необхідні умови для інноваційної діяльності, орієнтованої на розвиток інтелектуальної сфери та підвищення конкурентоспроможності виробництва.
Виклад основного матеріалу. Як переконує практика, можливості подальшого економічного розвитку на основі ресурсного зростання швидко вичерпуються. Основним джерелом забезпечення успіху стає не багатство природних ресурсів, не дешева робоча сила і навіть не фінанси, а сукупність знань, їхнє конкурентне використання й наукові інновації, якими володіє виробничо-економічна система, так званий "інтелектуальний капітал" [2]. Зростання частки ресурсу "знання" у вартості продукту інноваційно-зорієнтованого виробництва спонукає підприємства підвищувати кваліфікацію працівників, застосовувати нові технології, управляти капіталізацією розуму.
У широкому розумінні, інтелектуальний потенціал включає культурно-освітні, науково-технологічні можливості людської спільноти (колективу, народу, країни), їхню здатність усвідомлено приймати раціональні, глибоко обґрунтовані рішення, розв'язувати складні суперечності.
Економіка України потребує масштабного технологічного оновлення, яке може здійснюватися двома шляхами:
використання конкурентних переваг розвитку, механізмів ринкової конкуренції, підприємницької ініціативи та державної підтримки через бюджетне фінансування, надання безвідсоткових і пільгових кредитів тощо;
впровадження інновацій залежно від ініціативи підприємницького сектора економіки.
В Україні застосовується переважно пряме бюджетне фінансування державних наукових структур, проте на наукові дослідження виділяються незначні кошти, яких вистачає лише на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, оплату встановлених загальнодержавних податків, зборів, платежів, у тому числі по фонду оплати праці. На виплату комунальних платежів, випуск науково-аналітичних і науково-практичних видань зазвичай коштів недостатньо, тому науково-дослідні установи змушені частину приміщень здавати в оренду та укладати господарські договори. При цьому на наукові розробки й інновації коштів виділяється ще менше від потреби. Проте, як наголошують аналітики, якщо "здобування" наукового знання - страва недешева, до того ж кожен наступний крок проникнення в таємниці природи і поглиблення наукових знань із часом потребує більших витрат, то "на науково-технологічні розробки, спрямовані на використання отриманого знання, потрібно передбачити у 2-2,5 рази, а на виробничі інновації - в 10 разів більші кошти" [5]. За деякими дослідницькими даними, останнє співвідношення фінансування цієї сфери в розвинених країнах світу становить 1:21, а в Україні воно обмежене пропорцією 1:1,15. Низький рівень інноваційної культури призводить до того, що науково-технологічна й інноваційна сфера трактується державними управлінцями як соціальна, або як чисто витрати.
Важливим показником, який об'єктивно характеризує рівень суспільних витрат на науково-технічну й інноваційну діяльність в загальному балансі національного господарства, є наукоємність
Loading...

 
 

Цікаве