WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Зміни результативності господарювання України в контексті загальносвітових тенденцій - Реферат

Зміни результативності господарювання України в контексті загальносвітових тенденцій - Реферат

XX сторіччя, розрив між бідністю і багатством збільшується. Нерівномірність розвитку між групами країн не скорочується. Величезна група відсталих країн окремих континентів вже перетворилася у сировинні придатки і знаходиться у ''борговій ямі" У порівняно невеликої купки економічно могутніх країн, які мають найвищий науково-технічний і економічний потенціал, найвищу продуктивність праці, виробничу і ринкову ефективність, залишивши далеко позаду всі інші країни - постачальники штучно здешевлених трудових та інтелектуальних ресурсів.
За даними міжнародної статистики середньорічні темпиприросту ВВП за період 1991-1995 рр. складали по всіх країнах світу 2,7%, в тому числі: по групах індустріальне розвинутих країн -1,6%, країн, що розвиваються - 5,7% ( з них країни Африки - 1,6%). країни Азії - 8,1%, а країни західної півкулі - 2,9%. Таким чином. рекордні темпи зростання забезпечили так звані "азіатські тигри" з найвищою щільністю населення, високоінтенсивним використанням трудового і сировинного потенціалу. Вони зростали втричі швидше середньосвітових і в 5 разів швидше країн індустріальне розвинутих та країн Африканського континенту. До речі, темпи економічного зростання двох останніх груп країн за ці п'ять років знизилися вдвічі проти попереднього (1986 - 1990) п'ятиріччя.
Ці групи з прямо протилежними рівнями розвитку, без сумніву, за різних причин і діючих факторів, хоча й зростали, але під дією переважно уповільнюючих факторів, загальмували відповідно темпи всього світового розвитку - з 3,6 до 2,7%. І це припадає в основному на групи індустріальне розвинутих країн, які, скоротивши інвестиційні ресурси, негативно вплинули на загальносвітовий розвиток, особливо на розвиток країн Африканського континенту. В той же час менш економічно залежні країни Азіатського континенту прискорили темп свого середньорічного зростання з 7 до 8,1% 120, ставши світовими лідерами за цим важливішим оціночним критерієм. У той же час загострення економічної кризи в Євразійському просторі колишнього СРСР, призвело до абсолютного і відносного спаду в ньому національного товаровиробництва приблизно вдвічі. І це негативно вплинуло на темпи світового прогресу.
Проте, загальновідомо, що як не важливі оціночні критерії темпів зростання ВВП, головне полягає в досягнутому рівні розвитку, виробництві обсягу і якості продукту і доходів на душу населення, ступені використання ресурсного потенціалу, його ефективності, досягнутого рівня віддачі інвестицій та поточних витрат, продуктивності праці. Економічно розвинуті країни досягли у дев'яності роки виробництва ВВП в розрахунку на душу населення від 18 до 25 тис. американських доларів (тут і далі в цінах 1990 р.). Світовим лідером у цьому залишалися СІЛА (1994 р. -23,18 тис. дол. на душу населення), але в цьому ж (1994) році на перше місце вийшла Японія - 24,89 тис. дол. ВВП на душу населення. В той же час Китай, при середньорічних темпах зростання 11,7%, досяг лише 0,48 тис. дол. ВВП на душу населення, або 2,1% рівня США, Індія відповідно 0,39 тис. дол. і 1,7%. Нігерія, при середньорічних темпах зростання 2,9%, досягла рівня 0,33 тис. дол. ВВП на душу населення, або 1,4% рівня США. Бразилія, при середньорічних темпах зростання 2,4%, мала у тому ж 1994 р. 2,99 тис. дол. на душу населення або 12,9% рівня США, а Мексика відповідно - 2,7%, 1,26 тис. дол., 5,4%. Країни аутсайдери виробляють ВВП на душу населення всього приблизно від 100 до 400 доларів і, природно, знаходяться у жалюгідному економічному стані. Вони не мають можливості гідно оплачувати працю, оновлювати і відтворювати національне товаровиробництво, очікуючи час від часу гуманітарної допомоги від групи багатих країн.
Україна, за даними національної статистики, виробила у 1996 р. номінального ВВП на суму 80,5 млрд грн. , що при 51,3 млн. чол. населення , дорівнювало надушу населення 1,57 тис. грн., або 850 ам. дол. за курсом кінця 1996 р. Проте, за даними Європейського центру макроекономічного аналізу, обсяг ВВП в номінальному обчисленні був дещо меншим - 78,1 млрд. грн. або 1,52 тис. грн. чи 830 ам. дол. на душу населення. Якщо ж врахувати те, що Євроцентр, поряд з обчисленням номінального показника, розраховує і рівень реального ВВП (з врахуванням і інфляції), то ситуація виявляється гіршою. Реальний ВВП, за цими підрахунками, складає всього 52,5 млрд. грн. , або 28,5 млрд. ам. дол. На душу населення в Україні припадає 560 ам. дол. реального ВВП, наближаючись за цим показником до групи економічно відсталих країн, хоча вона ще й не опинилася в аутсайдерах.
Кожній країні доводиться обирати, виходячи з стартових рубежів, знань і умінь результативно діяти, матеріальних і фінансових ресурсів, створювальну стратегію і тактику. Вони повинні бути спрямовані на пізнання і подолання внутрішніх суперечностей, що породжують прогресивні і регресивні тенденції. багатство і бідність, добро і зло, інтеграцію і дезинтеграцію. політичні, соціальні та національні протиріччя. Господарські і економічні успіхи досягаються лише в єдиному створювальному руслі загальнодержавної політики. В ній немає місця прагненням різних гілок влади і численних відомств здійснювати свою власну політику в корпоративних або особистих інтересах. Подібна політика здатна тільки остаточно розвалити економіку України. Питання стоїть зараз так, - або загострення політичної боротьби за владу і подальший економічний занепад, або концентрація зусиль і ресурсів на досягнення економічної стабілізації та прогресивного розвитку. Іншого не дано.
На мій погляд, необхідно негайно спрямувати всю економічну політику держави в створювальне русло, забезпечувати формування найбільш ефективних господарських структур, незалежно від форм власності і господарювання. Треба послідовно трансформувати економічну систему в напрямку структурної переорієнтації економіки під збалансованість мінливої ринкової кон'юнктури, соціальну спрямованість, випуск конкуренто- і експортоздатного національного продукту. Саме це і є фундаментальною основою створювальної ринкової діяльності. Держава на те й існує, щоб регулювати та управляти соціально-економічними процесами, банківсько-фінансовою діяльністю, бюджетною, податковою, кредитною і фінансовою політикою в загальнонаціональних інтересах зміцнення і розвитку країни.
Для цього необхідно:
а) законодавчій гілці влади закріпити, а виконавчій - забезпечити практичну реалізацію вже визначених
Loading...

 
 

Цікаве