WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття спекулятивної і підприємницької діяльності - Реферат

Поняття спекулятивної і підприємницької діяльності - Реферат

зубожіння стане найближчою реальністю.
До якого ж ринку йти?
Здійснення намічених програм переходу до ринкової економіки вимагає точного визначення - до якої категорії ринку ми повинні рухатися. Про ринок взагалі можуть говорити тільки дилетанти. Дослідники не можуть абстрагуватися від того очевидного факту, що товарне виробництво і ринок існують тисячоліття - з моменту виникнення загального вартісного еквівалента, тобто з появи на світ грошової одиниці. Зацей величезний період історії товарний ринок трансформувався від вихідного обміну "річ на річ" до сучасного цивілізованого ринку.
Незважаючи на циклічно повторювані економічні злети і розквіти, стагнації і занепади, провали і загибель колись квітучих держав, очевидним є гігантський прогрес. Сам по собі первісний ринок з властивою йому стихійною кон'юнктурою аж ніяк не рятував людей від голоду і злиднів, суспільних катаклізмів і грабіжницьких війн за простір і нагромаджені багатства. Так що ідеалізація такого ринку, ставлення до нього як до панацеї виглядає щонайменше наївно.
Ми і тепер маємо своєрідний "дикий" і примітивний ринок, який характеризується нібито "вільною" кон'юнктурою. Гріх скаржитися, начебто наша країна не має ринку. При цьому саме спекулятивний ринок не тільки деформує товарно-грошові відносини, але й відштовхує маси людей від ринкової економіки, асоціюючись тільки з нестримним зростанням цін і зубожінням народу. Такі уявлення підривають довіру до ефективної трансформації. Дійсно, зростаючий спекулятивний бум при бездіяльності влади, її невмінні чи небажанні економічними або правовими методами врегулювати ситуацію, дає для цих поглядів серйозні підстави.
Кооперативний рух, який свого часу видавався його лідерами і прихильниками як ледь не єдиний шлях урятування радянської економіки, також після перевірки виявився замішаним у найбільш легкому бізнесі скуповування і перепродажу державних товарних фондів (іноді з копійчаною їх переробкою), тобто вилученні з кишень споживачів і держказни нечуваних доходів. Як показує неупереджене вивчення, при величезному і безперервно зростаючому грошовому обороті такі "кооператори", за рідкісним винятком, не зуміли заповнити порожній ринок високоякісними і дешевими товарами повсякденного попиту.
Ніким і нічим не захищені покупці найчастіше лише обурювалися грабіжницькою дорожнечею, низькою якістю і непоказністю товарів, що реалізувалися кооператорами на спустошених ними ж прилавках держмагазинів, включаючи центральні універмаги Москви, Ленінграда, Києва та інших великих міст. Обіцяна конкуренція кооператорів, боротьба їх за споживача, яка мала привести до падіння рівня кооперативних цін, не відбулася. Гострий товарний дефіцит і організовано підтримуваний монополізм спонукали споживачів купувати все, що пропонувалося, за цінами, які в багато разів перевищували, реальну вартість товарів.
У свою чергу, очевидним став розвал держторгівлі. Концентруючи в своїх руках ринкові фонди товарів, що купувались через держзамовлення, зарубіжний імпорт та інші джерела надходжень, держава в громіздкій системі адміністративно-бюрократичного розподілу (поза грошово-вартісними еквівалентами) розбазарювала і втрачала їх, списуючи за безцінь; вибірково забезпечувала вузькі, своєрідні "престижні" ринкові простори і сфери, тим самим вносячи в ринок дезорганізацію і залишаючи широкі можливості для зловживань і непродуктивних розтрат людської праці і коштів. І якщо раніше ця громіздка розподільчо-торговельна система, позбавлена високорозвинутої інфраструктури і технології, добре налагодженого зв'язку і чіткого контролю, хоч якось трималася в межах певної дисципліни і порядку жорсткою диктатурою, то з ринковою лібералізацією, в умовах загального ослаблення влади, вона дедалі більшою мірою вливається в структури і зв'язки підпільного бізнесу та хабарництва, направлення товарів у спекулятивний оборот. Навіть повністю відшкодовуючи Державі виручку за держцінами, торговельна мафія мала великі нетрудові доходи на їх різниці з рівнем спекулятивних цін.
Треба вміти так розкласти і розвалити сфери обігу, щоб Держава, яка щороку закуповувала у власних виробників величезну кількість сільськогосподарських продуктів і сировини (наприклад, у 1989 р. близько 15 млн.т м'яса у забійній вазі, понад 78 млн. т Молока і молокопродуктів, 56 млрд. шт. яєць, великі партії зерна, "технічних культур, картоплі, овочів, фруктів, винограду та ін.), при Додатковому зростанні імпорту продовольства з-за кордону, залишилася в дефіциті з бурхливо зростаючими цінами не тільки на продукти харчування, а й на всі споживчі товари.
Розрахунки свідчать, що обсяги щорічних закупівель сільгосппродуктів в умовах вчасної та якісної їх переробки. виключення втрат і розкрадання є цілком достатніми для функціонування бездефіцитного продовольчого ринку. А фактично. навіть у рекордному за врожайністю зернових культур (240 млн. т) 1990 р. і дальшому нарощуванні імпорту продовольства, в тому числі і зерна, дефіцит продовольчого ринку в колишньому СРСР загострився до крайньої межі. Народ залякували голодом, що насувається. Пояснити це можна тільки паралічем державної влади, прямим пограбуванням товарних фондів держави та елементарною економічною некомпетентністю. В економічному житті суспільства в ті часи дедалі більше почали правити бал саботажники, мафіозі, спекулянти та інші протиправні елементи, що діяли за принципом -"чим гірше, тим краще", але аж ніяк не висококомпетентна влада народу, яка б твердо і послідовно захищала його інтереси. Значна частина державних товарних ресурсів зникала за кордон за демпінговими цінами, оголюючи і без того порожній внутрішній ринок.
Держава виявилася нездатною управляти складним товарно-грошовим кругооборотом - закупівлями і збутом, зберіганням, транспортуванням, переробкою і пакуванням товарів, безперебійним насиченням ними споживчого ринку. Політика повороту економіки до ринку пов'язана з процесами роздержавлення і переходу до його ефективного регулювання, як це робиться в усьому цивілізованому світі. Ті, хто прагне без вагань заплямувати саме поняття "регульованості", явно мають на меті непорядні цілі захисту ринкового хаосу та ненажерливих інтересів його носіїв.
У США, країнах ЄС, Японії ринкові відносини, включаючи товарні ринки, ринки капіталів, праці, валютних ресурсів тощо, непрямо, а іноді і прямо регулюються державою. Країни спільного ринку замість національних валют вводять єдину валюту (екю). У цих же країнах за взаємною домовленістю встановлюються єдині фермерські ціни
Loading...

 
 

Цікаве