WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Поняття спекулятивної і підприємницької діяльності - Реферат

Поняття спекулятивної і підприємницької діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Поняття спекулятивної і підприємницької діяльності
В західній економіці спекулятивний бізнес здебільшого розглядається як активне підприємництво, тобто вважається, що вигідна купівля і перепродаж товарів, послуг, акцій та інших цінних паперів є однією з форм вільного вибору підприємницької діяльності. Проте, слід мати на увазі, що в умовах високорозвиненої ринкової економіки з міцною інфраструктурою такий безпосередньо дрібноспекулятивний перепродаж товарів або послуг має досить обмежений і неконкурентоздатний характер. Він не перетворюється в домінуючу форму бізнесу, типу, наприклад, наших "човночників". Остання й вимагає величезних малопродуктивних витрат ручної праці і коштів на придбання індивідуальних квитків на транспортування, а також витрат на купівлю-продаж на неорганізованих ринках товарів, їх зберігання, сплати за місце і засоби торгівлі тощо. Якщо ж врахувати, що в таку форму примітивного бізнесу пішли висококваліфіковані фахівці різних напрямків діяльності, що не мають відношення до торгівлі, то стає зрозумілим, - такий ринок нічого спільного не має з сучасним високоорганізованим ринком, що функціонує, скажімо, в СІНА, країнах ЄС або в Японії. І саме головне - хаотичні дрібноспекулятивні ринки в країнах колишнього СРСР набирають домінуючого масштабу, що аж ніяк не стимулює, а навпаки, паралізує національне товаровиробництво.
Тому, виходячи з особливих умов перехідної економіки, на мій погляд, некоректно однозначно трактувати поняття спекуляції і підприємництва як ідентичні. В українській економіці зараз спекулятивні тенденції, що поширюються, суперечать розгортанню справжнього підприємництва, зокрема, у виробничій сфері, оскільки вони відволікають ресурсний потенціал у товарообіг, минаючи виробничу стадію товарного відтворення. Імпортні товари стають базою спекулятивного ажіотажу, а національні товари штучно виштовхуються з власного ринку через відсутність належної реклами і вільної конкуренції. Справу вирішують хабарництво і корумповані структури, що нічого спільного не має з цивілізованим ринком і ефективними ринковими відносинами.
Внаслідок правової неупорядкованості, грубих порушень нормальних відтворювальних процесів величезні грошові ресурси перекочували до рук корумпованих, спекулятивних і банківсько-фінансових структур, які видають себе за "благодійних підприємців". Їх ідейні натхненники і численне лобі настійно прищеплюють народу думку про те, що нарешті з'явився могутній соціальний прошарок ділових людей. Варто лише легалізувати тіньову економіку, продати її носіям за безцінь ще не розпродане державне майно, включаючи землю, надра, підприємства, інфраструктуру, як почнеться економічний розквіт. Такий оптимізм. м'яко кажучи, не має під собою грунту.
Адже йдеться про досить своєрідний прошарок, в який входять також і злочинні елементи, що здатні швидко привласнювати і накопичувати грошовий капітал, але аж ніяк не за рахунок його вкладання в ефективний господарський оборот -виробництво, масовий випуск товарів, насичення ними внутрішнього ринку і потреб експорту. Навпаки, їм вигідніше тримати власний ринок у дефіциті. І чим останній більший, тим більшою є їх нажива і тим гіршим становище мільйонів рядових споживачів, тим меншу кількість товарів і послуг вони можуть придбати на свої мізерні доходи та заощадження. Тому не випадковими були ще за радянських часів факти приховування товарів на складах, у транспортних системах, у магазинах, а іноді навіть псування і пряме їх знищення.
Ця категорія людей, зрозуміло, нічого спільного не має із справжніми підприємцями, які, будучи професіоналами, вміють робити бізнес на здоровій економічній основі, розвивати товарне господарство і ринок на конкурентоспроможних технологіях, чітко налагоджувати виробництво і збут товарів, гнучко пристосовувати їх до мінливих ринкових запитів. До того ж, при найсприятливішій кон'юнктурі і добре функціонуючому господарстві з високою швидкістю оборотності підприємець міг одержувати до 30-40% прибутку на вкладений (одноразовий) і оборотний капітал, при середньому показнику в нашій промисловості всіх грошових нагромаджень близько 20% і госпрозрахункового прибутку - не набагато більше 12-13%.
А спекулянт, вкладаючи гроші переважно в поточний оборот (на хабарі, скуповування, перевезення і перепродаж дефіцитних товарів), обходячи неймовірні в наших умовах труднощі і турботи, пов'язані із здійсненням інвестицій, придбанням дефіцитних і дорогих технічних засобів, сировини, матеріалів, енергоресурсів та ін., мав п'яти- і навіть десятиразову наживу з небаченою швидкістю віддачі. Навіть в умовах величезного ризику, загрози піти під суд запеклий ділок віддасть перевагу такому високоприбутковому "ремеслу" і не стане змінювати його на порівняно скромні бариші від клопітного виробничого підприємництва, яке вимагає високих знань і вміння.
Збалансувати дефіцитний товарний ринок можна різними шляхами. Найбільш правильний і надійний з них - економічно заінтересувати підприємців у припливі сюди капіталів і насиченні ринків товарною масою за цінами, доступними для найширшого кола споживачів. При цьому виробники, відшкодовуючи повну вартість, прагнуть і далі нарощувати і здешевлювати випуск товарів, збільшуючи масу прибутку за рахунок товарних обсягів і залучення в ринкову місткість дедалі ширших кіл споживачів, включаючи і тих, хто має найнижчі доходи. Вони завжди заінтересовані купувати те, що треба, за низькими цінам. Інтереси виробників і споживачів у цьому варіанті органічно поєднуються.
Але можна досягти ринкової збалансованості і прямо протилежним шляхом штучного обмеження місткості ринку за рахунок зростання цін і відлучати від споживання дедалі ширші кола населення. Низько і середньооплачувані категорії працівників, пенсіонери і студенти виявляються неспроможними купувати товари навіть найпершої необхідності. Вони потрапляють у верстви зубожілого населення, що загрожує соціальними потрясіннями.
І якщо здійсниться задум збагатілої меншості оволодіти нерухомим майном, то воно перекочує в торгово-спекулятивний оборот як найлегший засіб наживи, що ні на йоту не збільшить приріст власної товарної маси на національному споживчому ринку. Опора на такий соціальний прошарок та його діяльність може призвести не до зростання, а навпаки, до розтринькування національного багатства, включення його в орбіту міжнародної спекуляції, що заведе нас у ще більшу безвихідь. На чудо розраховувати не доводиться. Трудящих буде обібрано черговий раз і в масовому масштабі. Їх
Loading...

 
 

Цікаве