WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Активізація створювальної діяльності - Реферат

Активізація створювальної діяльності - Реферат

споживачів, у тому числі із найнижчими доходами. Саме в цьому варіанті інтереси виробників і споживачів збігаються. Якщо є можливість закуповувати ті чи інші споживчі товари за кордоном на взаємовигідних засадах, продаючи їм наші товари, то можна насичувати внутрішній ринок і з цього джерела. Проте тут потрібно постійно підтримувати збалансованість зовнішнього обороту.
Але можна домогтися збалансованості ринку прямо протилежним шляхом - шляхом штучного обмеження попиту за рахунок підвищення цін, зменшуючи споживання товарів все більшою кількістю населення. Воно зубожіє, викликаючи неминучі соціальні потрясіння. Проблема дефіциту грошей, як і раніше дефіциту товарів, набуває загрозливого характеру, охопивши всю територію країни. Державні та місцеві органи влади постали перед необхідністю захисту своїх ринків. Паралельно з грошима в обіг свого часу були пущені різного роду їх місцеві сурогати - купони, талони, картки, чеки, візитки тощо, без яких гроші втрачали свою купівельну спроможність. Непоодинокі факти встановлення міліцейських кордонів не лише між країнами, але й між областями, містами і навіть районами. Все це штучно обмежує свободу купівлі-продажу, руйнує ринок, перетворюючи його на хаотичне джерело спекулятивного зловживання. Такі дії ринок аж ніяк не стабілізують.
Для стабілізації ж його треба, перш за все, докорінно змінити структуру виробництва й обігу, спрямувати їх на різке збільшення і поліпшення товарної маси.
Високорозвинена ринкова економіка передбачає свободу підприємницької і ринкової діяльності. Проте забезпечує конкурентоздатність не тільки на внутрішньому, а й на зовнішніх ринках. Для цього треба мати повноцінну ринкову інфраструктуру з усіма її атрибутами, включаючи інтелектуальний потенціал, чітко діючий економічний механізм регулювання економічних відносин.
Складність ринкових трансформацій, їх ідеали та рух назад.
Кожний споживач хоче мати ринок, де можна вільно купити все, що треба, за доступними для нього цінами. Але це, хоч і найбільш приваблюючий, але чисто зовнішній атрибут ринкової економіки. Система ринкових відносин охоплює всі сфери людської діяльності, включаючи і такі неминущі цінності, як праця, талант і знання, духовні та економічні інтереси, вільне підприємництво і конкурентна боротьба виробників за насичення товарних ринків. Інформаційні та ринкові взаємозв'язки, цінова кон'юнктура виступають при цьому як каталізатори ділової активності та ініціативи людей, насамперед власників і менеджерів різноманітних господарських структур у підприємницькому середовищі.
Місткий ринок інтелектуальної, матеріально-речової і валютно-фінансової власності, виробничих ресурсів ініціює темпи відтворення та економічного обігу. Водночас витісняється і відмирає все те, що є неконкурентоспроможним внаслідок дорожнечі, низької якості чи за іншими критеріями оцінки товарів та послуг через купівлю-продаж споживачами, замінюючись новими, більш якісними, дешевими і потрібними товарами та послугами. З цієї точки зору економічна система, побудована на ринковому регулюванні, є життєздатною, постійно оновлюваною під дією науково-технічного прогресу і мінливих споживчих запитів.
Зрозуміло, товаровиробник, будучи водночас споживачем і власником, економічно заінтересований у динамічному, гнучкому та ефективному господарюванні, зростанні товарної маси і доходів при мінімумі сукупних витрат. Самі по собі оптовий і роздрібний ринки товарів безперебійно функціонують в системі високорозвинутої інфраструктури, активної дії валютно-фінансового, трудового інвестиційного та інших складових загального обігу, які зумовлюють відтворювальний кругооборот.
Здорове підприємництво з широким використанням найновіших науково-технічних і організаційно-управлінських досягнень, збалансований ринок з його дійовими вартісними і ціновими регуляторами, пануванням інтересів здатні пожвавити і якісно оновити деградуюче господарство та його структуру, подолати економічну кризу, забезпечити прогресивні зрушення. В кінцевому підсумку, без цього важко розраховувати на бездефіцитність ринку, високий і стабільний рівень добробуту та життя всього народу і кожної людини.
Свого часу прихильники "антиринкової" економіки лише за неосвіченістю прагнули "відлучити" від господарства ринок, а заразом і трудящих від високоефективної праці. Без еквівалентного відшкодування вартості, тобто без товарно-грошового обміну і раціонального споживання, неможливі нормальні економічні цикли відтворення і все господарське життя. Повернення ж до первісних джерел безгрошового обміну ("річ на річ") є рухом назад від прогресу. В умовах нашого нинішнього гостродефіцитного ринку товарів або грошей, їх штучне знецінення з переходом на прямий продуктообмін, як це передбачав "великий диктатор", посилює і без того складну економічну обстановку.
З фази спаду і застою економіка країни за минулі ринкові трансформації ввійшла у фазу загострення економічної кризи. Не знаходячи ефективних заходів її подолання, уряд пішов найлегшим, але хибним шляхом спочатку безконтрольної емісії грошових знаків і посилення інфляції, різкого збільшення бюджетного дефіциту, а потім, навпаки, невиправданого стиснення грошової маси і створення штучного дефіциту грошей. І все це під виглядом свободи підприємництва. Було відкрито шлюзи для розкрадання і спекуляції. Левова пайка дефіцитних товарних фондів оптово-роздрібного обороту навпрямки перекочовувала і продовжує перекочовувати в спекулятивний оборот. Економічні і фінансово-кредитні системи державного регулювання опинилися в рукахвпливових політичних сил, які зуміли наглухо заблокувати дії життєво важливих для успіхів справжніх ринкових реформ фінансово-кредитних і цінових регуляторів. А без цього ні про яку економічну стабілізацію і перехід до ефективної трансформації говорити не доводиться.
Не забезпечена товарним покриттям емісія грошей у 1989 р. за офіційними даними становила 18 млрд. крб., а в 1990 р. при скороченні приросту товарної маси обсяг емісії зріс до 25 млрд. крб. замість розрахункових на початку року 10 млрд. крб. У наступні (1992-1994) роки випуск у обіг купоно-карбованців під гаслами, що кожна людина має "багато" заробляти, емісія набула вибухового характеру, перетворивши всіх жебраків у мільйонерів. Грошова і фінансово-кредитна система була розвалена.
Інвестиції за рахунок бюджетних і кредитних асигнувань давали низьку віддачу, а то й зовсім не відшкодовувалися. Ряд великих об'єктів з високою вартістю, включаючи окремі атомні енергоблоки і хімічні комплекси, виведено з господарського обороту у зв'язку з аваріями та екологічними лихами, заморожуванням довгобудів, котрі державні відомства неспроможні закінчити. Чимало виявилося і зовсім марних затрат, неповернених кредитів, масового переливу безготівкових грошей в готівку. Очевидною була тенденція до падіння норми нагромадження, темпів капіталовкладень, особливо інновацій, за допомогою яких тільки і можна перейти з кризового стану у фазу піднесення якісно нового циклу руху.
Наміри уряду скоротити дефіцит держбюджету призводили до його збільшення. У союзному бюджеті на 1991 р., при різкому зменшенні федеративних доходів і витрат, встановлено граничну величину його дефіциту - близько 26,7 млрд. крб. Проте, за нашими оцінками, дійсний дефіцит був втричі більшим, якщо врахувати затрати на зростання оптових і закупівельних цін без повного відшкодування їх у доходах від державного обороту. Витрати на оборону перевищували фінансування цивільного виробництва і були в багато разів вищими від затрат на соціально-культурні заходи. Без випереджаючого і швидкого піднесення високодоходних сфер, скорочення непродуктивних витрат бюджет збалансувати було неможливо. Тим більше, коли затрати на утримання неефективних структур нестримно зростали, галопуючими темпами підвищувалися ціни. Інфляційний вибух прийняв катастрофічні масштаби, якого не знала економічна історія світу.
Держава, пошматована гострими політичними суперечностями, не зуміла захистити інтереси народу і свої власні економічні інтереси. Адміністративне заблоковані на заниженому в попередні десятиріччя рівні ціни на переважну більшість товарів були штучно здуті понад їх реальну вартість спекулянтами і мафією в десятки тисяч разів в інтересах власного збагачення. В результаті мільйони рядових споживачів, та й сама держава, інтереси яких начебто завзято захищав уряд, виявилися, просто кажучи, обдуреними і пограбованими.
Loading...

 
 

Цікаве