WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Регіональна науково-технічна політика - Реферат

Регіональна науково-технічна політика - Реферат

відтворення за рахунок власних нагромаджень і з своєчасним поверненням кредитних ресурсів.
Розвиток міських і сільських поселень в системі екологічної безпеки
Україні зараз вкрай потрібна виважена регіональна політика і в зв'язку з розв'язанням проблем будівництва і екологічної безпеки. В країні близько 68% населення проживає в міських поселеннях. При цьому мають місце суттєві регіональні відмінності в розселенні як міського, так і сільського населення. Якщо процент урбанізації у Донецькій області становить 90%, уЛуганській - 86%, то у Тернопільській та Івано-Франківській - 44%, у Закарпатській - 39%, у Чернівецькій - 43%, у Рівненській - 48% . Значно відрізняються в різних регіонах і самі поселення за їх величиною, галузево-функціональною структурою, розвитком інфраструктури тощо. Так, у західній частині країни немає міст із загальною кількістю населення в мільйон і більше. Зовнішній вигляд поселень, їх планувальна структура визначаються значною мірою історичними традиціями, природними особливостями, характером людської діяльності в тих чи інших регіонах.
Отже, країні потрібна і регіональна поселенсько-будівельна політика. Існуючі будівельні норми і правила (ДВН 360-92) слабо враховують територіальні відмінності. Окремі з них повторюють норми з попередніх нормативних збірників, розроблених за часів існування СРСР, і є просто застарілими. Необхідні нові науково обгрунтовані нормативи, за допомогою яких можна було б відповідно з регіональними особливостями створювати середовище, адекватне потребам життєдіяльності людини. Необхідно знайти кошти і на виконання крупних містобудівельних робіт (генеральних планів міст, схем розвитку продуктивних сил областей, схем і проектів районних і сільських планувань тощо), які зараз у зв'язку з відсутністю фінансування призупинені, але без яких неможливе формування ефективної політики розвитку міських і сільських поселень в умовах сучасного і майбутнього прогресу.
Регіональна політика буде дійовою і ефективною тільки тоді, коли вона чітко зорієнтована на вирішення гострих соціально-економічних і екологічних проблем. На початкових етапах реформування Україна перетворилася в країну економічної кризи і національного екологічного лиха. Розв'язання цих складних проблем є вирішальним завданням не лише її сьогодення, а й майбутнього. Значним внеском у вирішення цього завдання може бути надійне еколого-економічне районування. Вже є в цьому напрямку ряд фундаментальних наукових розробок. Але, на жаль, жодна з них як слід не ув'язана з загально регіональною політикою держави. Еколого-природне і економічне районування є важливим елементом розв'язання складних регіональних проблем, включаючи і екологічні.
На мою думку, еколого-економічне районування України має базуватися на чіткому визначенні рівня комфортності території залежно від антропогенного навантаження на неї (з особливим врахуванням техногенного впливу), ступеня освоєності території за розселенням, визначенням рівня резистентності території до шкідливих внутрішніх і зовнішніх впливів. При цьому межі еколого-економічних районів здебільшого не пересікають меж економічних районів.
У їх межах і має здійснюватися ефективна екологічна політика, спрямована не лише на загальне поліпшення екологічної ситуації, але і на покращання умов життєдіяльності людини - її побуту, праці і відпочинку, на виключення екологічних захворювань, збереження здоров'я населення і продовження тривалості його життя. Занадто обтяжливо обходиться державі і людям міграція і переселення з місць екологічних криз і катастроф, як це сталося після Чорнобильської катастрофи, наслідки якої не можна подолати навіть в перспективі декількох десятиріч.
Слід зауважити, що більшість дослідників серед районів Оологічної кризи називають, як правило, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Запорізьку, Харківську та Київську області, аргументуючи це показниками забруднених стічних вод і викидів шкідливих речовин в атмосферу, які перевищують в цих областях середньореспубліканські показники, відповідно в 4 - 6 разів. При цьому підкреслюється, що щільність населення в цих містах є вищою більше, ніж в 2 рази від середньої по Україні. Навряд чи можна погодитись з однозначною характеристикою умов проживання в цих областях, вважаючи їх індустріально-токсикологічною агресією проти населення, і закликати його до негайних заходів щодо покращання екологічної ситуації в їх межах. Це не більше як нереалістичне мітингове гасло. Але одночасно акцентуємо увагу на необхідності проведення спеціальних більш ґрунтовних досліджень зон екологічної кризи у відносно благополучних з точки зору кількості викидів областях, але катастрофічних з точки зору впливу на стан здоров'я населення, про що свідчить поява незнаних досі людству хвороб (тотальне і кущове облисіння дітей в Чернівцях, ураження зубів дітей в поселеннях Львівсько-Волинського вугільного басейну тощо).
Тільки фундаментальна розробка і здійснення стратегічної моделі розвитку еколого-економічних районів, визначення мети і засобів її досягнення в межах стратегії регіональної політики може призупинити необоротні процеси деградації природи і сприяти збереженню генофонду нації.
Основні принципи формування вільних економічних зон.
Формування спеціальних, або так званих "вільних" економічних зон - це складний і неоднозначний процес. Він охоплює чимало країн світу, характеризуючи тенденції, з одного боку, до відкритості економіки країн, удосконалення і розвитку міжнародних економічних відносин, а з другого, - до прояву якісно нових принципів внутрішньої регіональної політики. В межах єдиного загальнодержавного правового простору країни, де створюються такі зони, прагнуть полегшити через свої регіональні структури вихід у безпосередні зарубіжні стосунки на принципах економічної взаємовигоди.
Функції спеціальних економічних зон у різних країнах світу різні, залежно від проявів загальнодержавних і регіональних інтересів, ступеня досконалості діючого законодавства та інтеграції в світову економічну систему. Економічні інтереси далеко неоднакові і в різних регіонах у межах однієї країни. Кожний регіон, його владні структури, вирішуючи свої проблеми, прагнуть якомога ефективніше використовувати можливості не лише широких внутрішньодержавних, а й зовнішніх зв'язків. Тут нерідко і виникають протиріччя між загальними і місцевими інтересами, що неминуче впливає на характер, напрямки діяльності і швидкість формування спеціальних зон.
У більшості західних країн функціональне їх призначення зводиться переважно до забезпечення вільного товарообігу і розвитку безмитної торгівлі. Для цього обираються і відповідні місця розташування цих зон з високорозвиненою ринковою інфраструктурою - системою різноманітних транспортних сполучень і сучасного зв'язку, спеціалізованих складських і
Loading...

 
 

Цікаве