WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Регіональна науково-технічна політика - Реферат

Регіональна науково-технічна політика - Реферат


Реферат на тему:
Регіональна науково-технічна політика
У регіонах України зосереджено значний науковий потенціал, сформовано потужні наукові комплекси, що часто були орієнтовані не тільки на наукове забезпечення регіональних пріоритетів, але и всього народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Значна кількість науково-дослідних і учбових установ мала союзне підпорядкування, а їх діяльність була орієнтована на інтереси центру.
У зв'язку із становленням державності України, здійсненням власної науково-технічної політики, визначенням нових державних пріоритетів відбувається процес організаційної і структурної перебудови системи наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, відмирають старі і створюються нові структури українського науково-технічного комплексу, включаючи докорінне удосконалення його регіональних ланок.
Їх діяльність спрямовується на наукове забезпечення:
- економічного і соціального розвитку регіону на базі раціонального використання і відтворення місцевих ресурсів, охорони навколишнього середовища;
- комплексного розв'язання міжгалузевих науково-технічних і організаційно-управлінських проблем, що обумовлені необхідністю подолання кризи, економічного пожвавлення і розвитку в інтересах населення регіону і країни в цілому;
- підвищення технологічного та інформаційного рівня всіх сфер створювальної діяльності, щоб досягти конкурентоспроможності продукції і послуг підприємницьких структур регіону;
· розробки і послідовного здійснення стратегії розвитку регіону, сприяння формуванню високоефективної структури його економіки.
Саме в цьому й полягає найважливіша суть регіональної науково-технічної політики. При цьому, безумовно, немає ніякого сенсу прагнути до розвитку в кожному регіоні, як і в цілому в Україні, всіх напрямів сучасної, до речі досить капітало- і фінансовомісткої науки. Фундаментальні дослідження концентруються в наукових установах Національної академії наук і її регіональних центрах. Їх результати треба широко використовувати в усіх регіонах і місцевостях, де виникає в цьому необхідність і є можливості практичної реалізації. Наукові відкриття і розробки - це загальнолюдські надбання - і в [Принципі вони мали б бути доступними для кожної людини, фірми, підприємства, регіону, країни тощо. Проте, існуючий світовий устрій і ринкова система, де все без винятку ставиться на комерційні засади, нові знання і можливості їх надбання теж купуються і продаються, перетворюються в таємниці, об'єкти введення жорсткого правового регулювання в міжнародних і міждержавних стосунках. Новітні технології, інформаційні системи, наукомісткі товари, послуги тощо коштують дорого і здебільшого не мають вільних лібералізованих ринків і тим більше вільного розповсюдження і використання. Тому за наукове і технологічне відставання суспільству доводиться платити втридорога. Це є одним із стримуючих факторів прискорення науково-технічного прогресу і світового соціально-економічного прогресу.
Звідси кожна країна прагне мати свій науковий і технологічний потенціал, який би утримував її на конкурентоздатному рівні в тих чи інших сферах створювальної діяльності, надійно забезпечував їй відповідну нішу на світових ринках. Кожному регіону теж доводиться боротися в гострій конкурентній боротьбі, спираючись на новітні науково-технічні досягнення. Наскільки обгрунтовані і амбіціозні цілі державної регіональної політики, настільки вагомі і відношення відповідних владних структур і науково-технічного прогресу. На науці і освіті ще ніхто не програвав в історії людства. Вони були, є й будуть могутніми рушіями прогресу. Затрати на них скуповуються багатократно. І цього не слід ігнорувати нашим сучасним політикам і державним діячам.
Входження України у європейську спільноту вимагає вивчення і узагальнення шляхів і методів світових інтеграційних процесів, серед яких важлива роль належить регіональній інтеграції та транскордонному співробітництву. Україна має найдовші кордони серед європейських країн. Із 24 областей і АРК - 19 прикордонні.
Цю специфіку доводиться ретельно враховувати при формуванні і здійсненні державної регіональної політики і стратегії зовнішньоекономічних зв'язків, які до сьогоднішнього дня остаточно не визначені. В Європі накопичений великий досвід прикордонного співробітництва, принципи якого доцільно використовувати в нашій державі. Тут регіони відіграють значну роль у формуванні політики загальноєвропейських інтересів, займають активну позицію щодо повноправного включення їх в процес прийняття і здійснення рішень ЄС.
Одинадцята Генеральна Асамблея Європейських Регіонів, в якій взяли участь представники 282 регіонів з 23 країн Європи, підтвердила свій намір про приєднання до Міжурядової конференції ЄС 1996 р., на якій було переглянуто договір по Європейській спільноті. За нашою інформацією, з країн колишнього Радянського Союзу лише три регіони Росії беруть участь у цій організації. Думаю, що і Україна повинна бути зацікавлена, щоб її регіони, насамперед Західний, Південний і Східний, з їх могутніми потенціалами, брали активну участь в міжнародних організаціях і, тим самим, зміцнювали позиції держави в світогосподарськіи системі.
Співробітництво регіонів зі своїми сусідами може стати тим важелем, який вже ближчим часом допоможе поліпшенню економічної ситуації в Україні. Слід використати шанс, який дало нашій державі геополітичне положення. Україна повинна вміло вигравати в гострій конкурентній боротьбі, своєчасно знаходити і займати свої ніші у світових ринках.
Особливості регулювання зайнятості в регіонах. З розвитком сучасних цивілізованих ринкових відносин стає надзвичайно актуальною проблема формування ефективних регіональних механізмів регулювання сфери зайнятості, яка охоплює, поряд з економічним розвитком, демоекономічні, соціально-психологічні, господарсько-історичні та культурні традиції кожного регіону.
Розробці і здійсненню національної програми зайнятості повинні передувати регіональні дослідження, що виявляють особливості територіальних ринків праці, соціально-демографічну специфіку структури трудового потенціалу, вартісні кон'юнктури робочих місць, динаміки зайнятих у різних секторах економіки того і чи іншого регіону. Без знання цих особливостей неможливе ] обгрунтоване програмування сфери трудових відносин, також як і ! прогнозування процесів на майбутнє. Розробку стратегічних прогнозів та індикативних програм зайнятості необхідно здійснювати в органічному зв'язку з програмами роздержавлення і Приватизації власності, перспективними структурними змінами в господарському комплексі регіону, інвестиційною та інноваційною політикою, визначенням темпів оновлення - закриття старих і створення нових господарських структур і технологічних систем, а з ними і відповідних робочих
Loading...

 
 

Цікаве